ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.04.2022Справа № 910/1121/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/1121/22
за позовом Фермерського господарства "Осинське" (код 41610173; 34332, Рівненська область, Володимирецький район, с. Зелене, вул. Осинська, буд. 3-А; e-mail представника: alexey.burma@ukr.net)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (код 41692853; 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6)
про стягнення 206 326,72 грн.
без виклику представників учасників справи.
Фермерське господарство "Осинське" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (далі - Відповідач) про стягнення 206 326,72 грн., з яких 198 424,00 грн. сума основної заборгованості та 7 902,72 грн. пеня.
Товариство обґрунтовує позовні вимоги невиконанням ТОВ "Мозир Україна" зобов'язань за Договором постачання нафтопродуктів №2741 від 23.03.2020 р. Зокрема, не поставкою Товару та неповернення сплаченої Позивачем суми авансу в розмірі 198 424,00 грн.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.
01.02.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/1121/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
07.02.2022 р. Позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно якої суду надано оригінали документів, доданих до позовної заяви.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Ухвала суду була надіслана Відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6), що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті ухвали.
До матеріалів справи долучено конверт-повернення поштового відправлення (№0105480260224), що надсилався Відповідачу з причиною повернення (досилання): "адресат відсутній за вказаною адресою".
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини 6 цієї статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За таких обставин, Господарський суд дійшов висновку про повідомлення належним чином Відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.03.2020 р. між фермерським господарством "Осинське" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (далі - Постачальник) укладено Договір №2741 постачання нафтопродуктів.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати у власність Покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту "Товар": бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Згідно з п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що на основі наданої Покупцем заявки, Постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє Покупцю рахунок-фактуру.
Відповідно до п. 3.5. Договору, Постачальник забезпечує поставку Товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від Покупця заявки на поставку Товару.
Пунктами 4.2. та 4.3. договору передбачено, що оплата Покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати вартості Товару або з відстрочкою оплати вартості поставленого Товару протягом трьох банківських днів. У випадку погодження Сторонами попередньої оплати за Товар. Покупець здійснює 100% передплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно з пунктом 4.6. Договору зобов'язання Покупця щодо оплати Товару виникають з моменту здійснення Постачальником поставки Товару згідно з п.3.5. даного Договору, а у випадку, коли Сторони домовились про попередню оплату Товару - з моменту виставлення Постачальником рахунка - фактури.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.
Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, на підставі заявок ФГ «Осинське» на поставку дизельного палива ЛП-Л-Євро5-ВО кількістю 6000 та 10 000 літрів та сформованих ТОВ «МОЗИР Україна» рахунків №МУ000003003 від 03.07.2020 та №МУ 000003169 від 14.07.2020, ФГ «Осинське» оплачено 03, 07 та 14 липня 2020 року на користь ТОВ «МОЗИР Україна» грошові кошти на загальну суму 263 424 грн., що підтверджується:
- платіжне доручення №62 від 03.07.2020 на суму 78 000,00 грн.;
- платіжне доручення №63 вiд 07.07.2020 на суму 87 000,00 грн.;
- платіжне доручення №67 вiд 14.07.2020 на суму 98 424,00 грн.
Судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, що також не було спростовано Відповідачем, зокрема, Відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару у встановлений в договорі строк.
Позивач звертався до Відповідача з претензією №29 від 15.11.2021 року про повернення сплачених коштів. Проте, Відповідачем у повному обсязі суму коштів не повернуто.
ТОВ "Мозир Україна" повернуло кошти лише частково, у розмірі 65 000 грн., що підтверджується наступним:
- платіжне доручення №32611 вiд 03.09.2020 на суму 5000 грн.;
- платіжне доручення №46556 від 07.09.2020 на суму 10 000 грн.;
- платіжне доручення №46598 від 10.09.2020 на суму 10 000 грн.;
- платіжне доручення №46828 від 21.09.2020 на суму 10 000 грн.;
- платіжне доручення № 47052 від 30.09.2020 на суму 10 000 грн.;
- платіжне доручення №47215 вiд 12.10.2020 на суму 5000 грн.;
- платіжне доручення №62229 вiд 19.10.2020 на суму 5000 грн.;
- платіжне доручення №66008 від 14.12.2020 на суму 10 000 грн.
На час розгляду справи, залишок боргу складає 198 424 грн., які й просить стягнути Позивач.
Обставини, які є предметом доказування у даній справі є такими: укладення Договору; оплата авансу; поставка товару; неповернення сум авансу відповідачем.
Докази, якими позивач підтверджує наявність обставин, які є предметом доказування: Договір; платіжні доручення.
Отже, поданими позивачем доказами підтверджують обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, Відповідач не спростував доводів Позивача.
Таким чином, заборгованість у сумі 198 424,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Крім суми основної заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 7 902,72 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. N 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.
Проте, суд зазначає, що у поданому суду Договорі №2741 від 23.03.2020 р. сторонами не визначено розміру та порядку застосування відповідальності у вигляді сплати пені за порушення грошового зобов'язання Постачальника з повернення авансових платежів та/або порушення строків поставки Товару.
Натомість, суд звертає увагу Позивача, що у п. 6.4. Договору за порушення строків поставки Товару передбачена сплата штрафу у сумі 0,1 % від вартості простроченого Товару. Проте, вимоги про сплату штрафу Позивачем не заявлялось.
За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7 902,72 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню частково.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фермерського господарства "Осинське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" про стягнення 206 326,72 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (код 41692853; 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6) на користь Фермерського господарства "Осинське" (код 41610173; 34332, Рівненська область, Володимирецький район, с. Зелене, вул. Осинська, буд. 3-А): 198 424,00 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. боргу та 2 976,36 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.04.2022
Суддя Ігор Курдельчук