ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.04.2022Справа № 910/21592/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В) до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д) про стягнення 30 647,64 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
28.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" про стягнення 30 647,64 грн. та 29.12.2021 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" на користь Приватного акціонерного товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" 30 647,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
У зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. у період з 04.01.2022 по 06.01.2022 у відпустці, ухвалу у даній справі винесено у перший робочий день 10.01.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/21592/21 від 10.01.2022 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.
Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР/203703580.
25.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, останній заперечував стосовно задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Так у протоколі огляду пошкодженого транспортного засобу Renault Arkana, д.р.н, НОМЕР_1 , копія якого надана Позивачем, складений без узгодження з власницею т/з та не містить її підпису.
Розрахунок страхового відшкодування, сплаченого Позивачем складено на підставі рахунку-фактури ТОВ «М Моторс» № МС000002756 від 13.07.2021 р. та ремонтної калькуляції ТОВ «М Моторс» № 00442565 від 13.07.2021 р. У Рахунку СТО № МС000002756 від 13.07.2021 р. у блоці «Перелік робіт» - графа «Найменування робіт (операцій)» - зазначено лише «Роботи з ремонту та фарбування» без вказання конкретних проведених робіт. У блоці «Запчастини (матеріали)» не вказано жодної запчастини, жодного матеріалу, якщо вони були використані при ремонті. Актів виконаних робіт на підтвердження проведених робіт та того, що була проведена заміна запчастин пошкодженого т/з, Позивачем не надано, а відтак на думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження виконання зазначених ремонтних дій, вказаних у ремонтній калькуляції ТОВ «М Моторс» № 00442565 від 13.07.2021 р. та протоколі огляду від 12.07.2021 р.
Також представник відповідача зазначає, що у рахунку № МС000002756 від 13.07.2021 р. вказана вартість однієї нормо-години 510,00 грн. Відповідно до п. 8.5.6. Методики у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник). Прийнята вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт не повинна бути більша, ніж відповідна вартість на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві. Так як Позивачем не надано актів виконаних робіт щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт Renault Arkana, д.р.н, НОМЕР_1 , то відсутні підстави брати до розрахунку вартість нормо-години, вказаної у рахунку СТО.
Окрім того, представник відповідача просив відмовити в задоволенні витрат на правничу допомогу.
26.01.2022 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
31.01.2022 від представника позивача надійшла Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 у справі № 490/5668/21.
17.02.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Вищевказане клопотання представник обгрунтовує тим, що протягом 28.01.2022 - 30.01.2022 представник позивача, Білоконь Інна Вікторівна, контактувала з сестрою Білоконь Тетяною Вікторівною, у якої 30.01.2022 року з'явилися ознаки COV1D-19, який було підтверджено 01.02.2022 року, тому 31.01.2022 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» особи, які мали контакт з пацієнтом представник позивача залишилася на самоізоляції.
03.02.2022 року о 08:24 представником позивача Білоконь І.В. було здано тест на коронавірус SARS-CoV-2, в проміжок часу 13:53 - 14:08 було відкрито електронний листок непрацездатності, що підтверджую скрін-шотом із додатку HELSI.
У підтвердження вищевикладеного представником позивача було долучено вищезгадані документи.
Частиною 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 запропоновано позивачу у строк не пізніше п'ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.
Позивачем відзив на позовну заяву отримано 26.01.2021, про що свідчать відомості з реєстру поштового відправлення № трекінгу 0208107947108 (https://ukrposhta.ua/), отже кінцевий строк для подання відповіді на відзив закінчився 31.01.2022.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву 17.02.2022 (направлена засобами поштового зв'язку 14.02.2022).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Окрім того, у запереченнях на відповідь на відзив наданого представником відповідача, останнім не заперечувалось стосовно поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд доходить до висновку про прийняття судом поданого представником позивача відповіді на відзив.
Так у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що Звіт про визначення матеріального збитку №35-D/10/55 від 09.10.2021 року не може бути належним доказом у справі, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Таким чином, звіт про визначення матеріального збитку №35-D/10/55 від 09.10.2021 року не є належним та допустимим доказом та не може прийматися у якості доказу.
Також представник позивача звертає увагу суду, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що 13.10.2021 року ним було сплачено на користь ПрАТ «СК «УНІКА» 85,00 грн., проте з наданого платіжного доручення №52554 від 13.10.2021 року вбачається, що 85,00 грн. були сплачені на користь ОСОБА_1 , власника транспортного засобу «Renault Arkana».
Окрім того представник позивача зазначає, що позивачем було надано ремонту калькуляцію до рахунку № 00442565 від 13.07.2021 року, яка містить перелік виконаних робіт ремонту транспортного засобу «Renault Arkana» д/н НОМЕР_2 , вартість яких збігається з сумою, визначеною в рахунку №МС000002756 від 13.07.2021 року.
22.02.2022 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву відповідно до яких представник відповідача зазначає, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не міститься жодної вимоги стосовно того, що у звіті повинні бути відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Окрім того представник відповідача наголошує, що Акт виконаних робіт № МС000005721 від 05.11.2021 р. жодним чином не підтверджує того, що деталі, вказані у калькуляції № 00442565 від 13.07.2021 р. були замінені.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
18.03.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №027065/4057/0000073, предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Renault Arkana» д/н НОМЕР_2 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Так, відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 в справі № 490/5668/21, водій ., ОСОБА_2 08.07.2021 р. о 12 год. 25 хв керуючи транспортним засобом «ИЖ», д.н.з НОМЕР_3 , рухаючись по проспекту Героїв України навпроти будинку 91/1 в м. Миколаїв, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Renault ARKANA», д.н.з НОМЕР_1 в результаті чого згадані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем надано рахунок - фактура № МС000002756 від 13.07.2021, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт по ремонту зазначеного автомобіля становить 51 615,60 грн та долучено ремонтну калькуляцію № 00442565 від 13.07.2021, яка містить перелік робіт на підставі якої було складено вказаний рахунок.
На підставі страхового акту №00442565 від 18.03.2021 та заяви страхувальника №004425656 про подію з ознаками страхового випадку згідного договору страхування, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 49030,60 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - ТОВ «М Моторс», що підтверджується платіжним дорученням №234486 від 20.07.2021.
Оскільки станом на дату ДТП цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу «ИЖ», д.н.з НОМЕР_3 , була застрахована ПАТ «HACK «ОРАНТА» на підставі полісу №ЕР/203703580, позивачем на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» було направлено заяву на виплату страхового відшкодування (вих. № 00442565) від 30.07.2021 про необхідність здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 49030,60.
ПАТ «HACK «ОРАНТА» сплатило на користь позивача страхове відшкодування по вищезазначеному страховому відшкодування у розмірі 15882,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням №53589 від 19.10.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування з урахуванням часткової оплати відповідачем в розмірі 30647,64 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 49030,60 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 в справі № 490/5668/21 вбачається, що шкода власнику автомобіля «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була заподіяна водієм транспортного засобу - «ИЖ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «ИЖ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку.
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ИЖ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №ЕР/203703580 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 260000,00 грн, франшизи - 2500,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наведеними нормами закону встановлено, що відповідальність страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики. За таких обставин, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю.
Як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на складений на його замовлення Звіт № 35-D/10/55 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 09.10.2021 (далі - Звіт про оцінку), відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 18467,96 грн (з врахуванням ПДВ) і саме виходячи з розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, відповідачем було виконано свій обов'язок перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування.
За доводами відповідача, ним було оглянуто пошкоджений транспортний засіб у присутності потерпілої особи, претензій чи зауважень до проведеного огляду до відповідача не надходило, і власним підписом потерпіла особа підтвердила правильність та повноту проведеного огляду і належну фіксацію його результатів.
Частинами 1, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем Звіт про оцінку не є висновком експерта, в розумінні вимог процесуального закону, а є документом, що містить висновки про вартість майна, зокрема, щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відтак доводи позивача щодо невідповідності вказаного звіту, оскільки в останньому відсутні відомості стосовно того, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду в цій справі відхиляються судом як необґрунтовані.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначаються про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем надано рахунок - фактура № МС000002756 від 13.07.2021, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт по ремонту зазначеного автомобіля становить 51 615,60 грн та долучено ремонтну калькуляцію № 00442565 від 13.07.2021, яка містить перелік робіт на підставі якої було складено рахунок.
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, склав 51615,60 грн.
Згідно з інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, ліміт відповідальності за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203703580 за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн отже позивачем при зверненні до суду з позовом було правомірно визначено страхове відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 30647,64 грн (49030,60 грн (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування) - 15882,96 грн (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування позивачу) - 2500,00 грн (розмір франшизи за полісом №ЕР/203703580)
Факт оплати за ремонт пошкодженого транспортного засобу «Renault ARKANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 49030,60 грн. суду також доведений (підтверджується платіжними дорученнями №234486 від 20.07.2021).
Доводи відповідача стосовно того, що при огляді пошкодженого транспортного засобу оцінювачем мають суттєві розбіжності щодо кришки багажника - заломи, порушення ЛКП, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості виконати передбачений спеціальним законом обов'язок по виплаті страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.
Як вбачається з долученого платіжного доручення, наданого відповідачем, останній здійснив виплату потерпілій особі у розмірі 85,00 грн, згідно платіжного доручення №52554 від 13.10.2021.
Однак, внаслідок того, що позивач виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні щодо виплати страхового відшкодування за полісом ЕР/203703580 - а саме від потерпілої в ДТП особи право на отримання страхового відшкодування від відповідача на умовах договору обов'язкового страхування (полісу ЕР/203703580) перейшло до позивача з моменту виплати останнім страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави виплачувати страхове відшкодування у розмірі 85,00 грн 13.10.2021 на користь потерпілої особи ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи визначені полісом ЕР/203703580 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, по спірному страховому випадку відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 30647,64 грн.
Враховуючи, що ПАТ «HACK «ОРАНТА» сплатило на користь ПРАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" страхове відшкодування по вищезазначеному страховому відшкодування у розмірі 15882,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням №53589 від 19.10.2021, сума несплаченого страхового відшкодування з урахуванням франшизи, що передбачена полісом ЕР/203703580, яка підлягає стягненню з відповідача складає 30647,64 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Згідно частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" в особі керуючого бюро - адвоката Лисова Олександра Олександровича; додаток № 1 від 13.12.2021 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, розрахунок витрат на правову допомогу, рахунок №168 від 13.12.2021 на суму 6000,00 грн; акт надання послуг №168 від 13.12.2021 на суму 6000,00 грн; платіжне доручення №2992 від 14.12.2021 на суму 6000,00 грн, ордер на надання правової допомоги серія КС №138682, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1639.
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (далі - бюро) укладено договір № 1/20ю про надання правової допомоги, за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі, але не виключно:
- надання правової допомоги під час досудового розслідування та в судах всіх рівнів у кримінальних провадженнях, що прямо чи опосередковано стосуються інтересів клієнта, в т.ч. здійснення захисту інтересів та інше;
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складання документів правового характеру (звернень, заяв, скарг, листів, пропозицій, запитів та ін.) та процесуальних документів (відзивів, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
- представництво та захист інтересів клієнта в судах усіх рівнів та інстанцій, будь-яких органах державної влади, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, НАБУ, прокуратури, ДБР, САП, СБУ, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, експертних установах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС України.
Відповідно до розділу 4 цього договору, ціна наведеної угоди складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої бюро юридичної допомоги, її вартість та ідентифікація.
Пунктом 1 додатку № 1 до цього договору встановлено, що клієнт доручає бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за страховим актом № 0442565 (дата випадку - 08.07.2021 року, дата страхового відшкодування - 20.07.2021 року).
Після одержання матеріалів (справ) від клієнта останній зобов'язаний здійснити оплату послуг протягом 5 робочих днів на рахунок бюро в розмірі 6 000,00 грн. за кожну справу з переліку в безготівковій формі на підставі виставленого рахунку бюро, яке в свою чергу має здійснити такий чіткий перелік дій по кожній окремій справі, про що в подальшому звітує клієнту та на вимогу останнього надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
Зі змісту акту надання послуг від 13.12.2021 року № 168 до договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 року № 1/20ю, складеного Адвокатським бюро "Адвокатське Бюро Олександра Лисова "Еквіт" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка", вбачається, що на підставі вказаного вище договору адвокатським бюро були надані наступні види правової допомоги, а саме :
1) повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі (вартістю 2 000,00 грн.);
2) дослідження та оцінка переданих клієнтом до бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту інтересів клієнта (вартістю 1 000,00 грн.);
3) написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу (вартістю 3 000,00 грн.).
У наведеному вище акті визначено, що загальна вартість робіт (послуг) складає 6 000,00 грн., а клієнт претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Вказаний акт містить підписи уповноважених осіб сторін договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 року № 1/20ю та відтиски печаток зазначених юридичних осіб.
Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 14.12.2021 року № 2992 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" на підставі виставленого йому рахунку від 13.12.2021 року № 168 перерахувало на рахунок Адвокатського бюро "Адвокатське Бюро Олександра Лисова "Еквіт" грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вартість правничої допомоги є дуже завищеною та вважає їх такими що необгрунтовані з підстав викладених у відзиві.
З урахуванням вказаного клопотання відповідача, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавалась правова допомога в аналогічних спорах, що перебували у провадженні Господарського суду міста Києва, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката заявлені витрати є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 3000,00 грн.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 6, літера В, ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 30647 (тридцять тисяч шістсот сорок сім) грн 64 коп, судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ