про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
25 квітня 2022 рокум. Ужгород№ ЗП/260/19/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову,-
22 квітня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) в особі представника Бухтоярової О.В. із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просив суд: вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Ужгородському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки мобілізовувати та вчиняти будь-які дії стосовно призову на військову службу мене- ОСОБА_1 в Збройні Сили України.
Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що на даний час існує нагальна потреба у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до мобілізаціі ОСОБА_1 і його відправлення на війну.
Представник позивача у заяві про забезпечення позову зокрема зазначає, що ОСОБА_1 проживає з неповнолітнім сином ОСОБА_2 сам. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Баранинської сільської ради про визначення місця проживання дитини, місце проживання дитини ОСОБА_3 визначено з заявником, за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.06.2021 року по справі № 308/6952/19, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, стягнуто з неї на користь заявника на утримання сина ОСОБА_2 аліменти. Даним рішенням встановлено обставини, що неповнолітня дитина ОСОБА_5 проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 та повністю знаходиться на його утриманні. Вказане рішення суду, після його перегляду в апеляційному порядку 6.04.2022 року набуло законної сили. Крім того, зазначає, що у заявника є мати - пенсіонерка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що якщо мобілізують ОСОБА_1 його син неповнолітній залишиться проживати сам, що є неприпустимо і він не зможе його утримувати, турбуватися про нього та виховувати. Представник позивача вказує на намір подання адміністративного позову до суду, де предметом позову буде: «визнання протиправними дій Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відмові про надання мені відстрочки на підставі ч.І ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".»
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву представника заявника про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Представник позивача вказуючи про намір подання адміністративного позову до суду зазначає, що предметом позову буде: визнання протиправними дій Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відмові про надання мені відстрочки на підставі ч.І ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, у заяві про забезпечення позову, позивач просить заборони Ужгородському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки мобілізовувати та вчиняти будь-які дії стосовно призову на військову службу ОСОБА_1 в Збройні Сили України, при вирішення якого слугуватиме розгляд питання про визнання протиправними дій Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відмові про надання відстрочки ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є предметом розгляду адміністративного позову, який має намір подати позивач.
Разом з тим, суд вказує, що підставою звернення до суду із заявою про забезпечення суду є отримання ОСОБА_1 повістки та в подальшому можливості мобілізації ОСОБА_1 і його "відправлення на війну." Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, зокрема статті 22 Стаття 22 - Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації , вказано, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Отже факт отримання повістки зобов'язує заявника виключно з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах, а ніяк не про факт мобілізаціі і його відправки на війну.
У разі забезпечення позову на даній стадії у той спосіб, який визначений позивачем у заяві про забезпечення позову, без дослідження обставин справи та без доказів призведе до фактичного вирішення судом спору по суті до постановлення рішення в даній справі, що суперечить інституту забезпечення позову, зокрема щодо обгрунтованості відмови Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні заявнику відстрочки на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
За таких обставин судом резюмується, що вжиття заходів забезпечення позову є не доцільним.
У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку та на даній стадії.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 частиною 2 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, враховуючи, що інших доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заявлених заходів забезпечення позову судом не встановлено, а тому судом не вбачається можливість для використання законодавчо наданого йому права щодо вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю.Дору