м. Черкаси
22 квітня 2022 року Справа № 580/1427/22
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про виправлення описки у рішенні в адміністративній справі № 580/1427/22
за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси,18002, код ЄДРПОУ 44131663)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, постановив ухвалу.
21.02.2022 вх. 8056/21 Головне управління ДПС у Черкаській області, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця , просило стягнути з ФОП податковий борг в сумі 67700,37 грн без зазначення джерел сплати та просило позов розглядати без участі позивача. Адміністративний позов 15.04.2022 суд задовольнив/вирішив:стягнути до бюджету за рахунок коштів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 67700 (шістдесят сім тисяч сімсот) грн 37 коп.
21.04.2022 через систему Електронний суд надійшла необгрунтована заява про виправлення описки щодо бажаної позивачем редакції резолютивної частини рішення суду без зазначення джерел погашення боргу: стягнути з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 67700 (шістдесят сім тисяч сімсот) грн 37 коп" замість "стягнути до бюджету за рахунок коштів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 67700 (шістдесят сім тисяч сімсот) грн 37 коп" без окреслення змісту і характеру описки.
За Податковим кодексом України резидентом в Україні є будь-яка особа незалежно від її громадянства, яка має місце постійного проживання в державі. Фізична особа - підприємець є суб'єктом господарювання з моменту державної реєстрації. Фізична особа-підприємець та фізична особа мають різний податковий та правовий статус.
Суд зазначає, що відповідно до статті 15 розділу І Податкового кодексу України №2755платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Джерела сплати грошових зобов'язань та погашення податкового боргу платника податків визначено статтею 87 Податкового кодексу України. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами. Податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку апеляційного оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом термін, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу №2755). Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 розділу І Кодексу№2755 платник має право на залік надмірно сплачених податків та зборів, пені і штрафів, то джерелом погашення грошових зобов'язань (податків та штрафів) можуть бути суми переплати (надмірно сплачених) податків, зборів, пені, штрафів.Згідно з другим абзацом п. 87.9 ст. 87 гл. 9 розділу II Кодексу №2755 направлення коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, окрім випадків направлення цих засобів на виплату заробітної плати і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.Порядок ухвалення рішень про надання відстрочення і розстрочки сплати грошового зобов'язання та податкового боргу регулюється підпунктами 100.8 -100.11 ст. 100 гл. 9 розділу II Кодексу №2755.Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (ст. 95 гл. 9 розділу II Кодексу №2755).
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності. Якщо вартість майна менше суми податкового боргу, будь-яке набуте платником майно також потрапляє в податкову заставу. Майно, яке потрапило в податкову заставу, залишається у розпорядженні власника, але право користуватися таким майном, продавати або передавати в оренду здійснюється за узгодженням з контролюючим органом відповідно до вимог законодавства. Відповідно до п. 87.3 ст. 87 гл. 9 розділу II Кодексу №2755 визначено майно/майнові права, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково стосується прав і обов'язків фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» зі змінами та доповненнями встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у разі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до повного виконання зобов'язань.
Законом передбачено право державного виконавця, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи. Оскільки примусове виконання рішення суду стосовно ФОП покладається на виконавчу службу, то умови і порядок виконання судових рішень та інших органів належать примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. Зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до ч. 3. ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.
До позову позивач не надав доказів на підтвердження вжиття заходів податкової застави у контексті джерел сплати податкового боргу відповідачем та майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, позовну вимогу сформував формально (загально) без урахування того, що відокремлення майна фізичної особи та фізичної особи-підприємця є необґрунтованим щодо наслідків податкової відповідальності/забезпечення виконання конституційного обов'язку зі сплати податків, тому підстав для виправлення описки суд не встановив.
Відповідно до частини 4 ст. 253 КАС України ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Оскільки описка не має місця, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви і не змінює суті прийнятого судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 253, 256, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Черкаській області про виправлення описки в резолютивній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду 15.04.2022 у адміністративній справі № 580/1427/22 відмовити.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Ухвала постановлена, складена, підписана 22.04.2022.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА