Справа № 420/27361/21
22 квітня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 29.06.2021 № 381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», виданого громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Галі Грузія, національний паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.12.2015;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 16.12.2019 № НОМЕР_2 громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Галі Грузія, національний паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.12.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодних підстав для його прийняття окрім формальних посилань на Закон. При цьому, що він постійно проживає на території України та до кримінальної вiдповiдальнi не притягувався ані на території України, ані за її межами. Також вказує на те, що не створює реальну або потенційну загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, жодним чином не сприяє терористичній діяльності, не порушує права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави.
Ухвалою суду від 04.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
25.01.2022 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання стало вмотивоване подання, яке надійшло до Головного управління ДМС України в Одеській області від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 № 6759/55/01-2021. В зазначеному клопотанні міститься вимога щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 . Як зазначено у відзиві, за умови встановленої загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку громадянина Грузії ОСОБА_1 про що зазначено в рішенні Ради національної безпеки та оборони від 14.05.2021, в Указі Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 та поданнi Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 № 6759/55/01-2021, а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, у ГУ ДМС України в Одеській області були наявні підстави до прийняття рішення від 29.06.2021 № 381612 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
Справа розглянута у межах строків, встановлених КАС України, з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
09.03.2016 громадянин Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну з метою постійного проживання.
09.03.2016 громадянин Грузії ОСОБА_1 відповідно до ч. 13 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документовано посвідкою на тимчасове проживання серiп ТР131024Ю.
22.08.2018 громадянин Грузії ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДМС в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Підставою отримання такого дозволу зазначено перебування у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки.
Дозвіл на імміграцію громадянин Грузії ОСОБА_1 отримав 02.10.2018 № 381612. Також, 02.10.2018 позивач документований ГУ ДМС в Одеській області посвідкою на постiйне проживання в Україні № НОМЕР_2 .
В свою чергу, на адресу Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 № 6759/55/01-2021. В зазначеному поданні міститилась вимога щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 .
Проаналізувавши матеріали сообової справи та подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 № 6759/55/01-2021 Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято 29.06.2021 року рішення № 381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», виданого громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженцю м. Галі Грузія, національний паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.12.2015.
Вважаючи рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 29.06.2021 № 381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, Законом України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року №2491-III визначені умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з ч.3 с.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 1 абзаців 1 і 4 статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано, якщо
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
Пунктами 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу .
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Згідно п. 64 "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321 (далі-Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до п.65 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття (п.66 Порядку №321)
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (п.67 Порядку №321)
Згідно з підпунктом 4 пункту 72 вищезазначеного Порядку оформлення, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.
Відповідно до пункту 2 Положення про Державну міграційну службу, Державна міграційна служба України та її територіальні органи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
З вищевикладеного вбачається, що для скасування дозволу на імміграцію відповідно до пунктів 3,4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» обов'язковою умовою є безумовне встановлено фактів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні або це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать про те, що позивач своїм перебуванням на території України несе загрозу національним інтересам, безпеці чи життю громадян.
Так, судом встановлено, що Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 введені в дію Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Згідно з вказаним рішенням: відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" Рада національної безпеки і оборони України вирішила: Підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
Відповідно до додатку 1 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за № 548 осіб, до яких застосовані вказані санкції є громадянин Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тринадцятим обмежувальним заходом застосовним до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 : інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).
Відповідно до положень частини третьої статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» прийняті Радою рішення вводяться в дію указами Президента України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, с обов'язковими до виконання органами виконавчої влади (частина четверта зазначеної статті).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції», з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Застосування персональних, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів стосовно позивача на підставі Закону України «Про санкції», свідчить про те, що дії цієї особи створюють значну загрозу інтересам держави у забезпеченні національної безпеки, у тому числі безпеці людей, які проживають на її території.
Суд зазначає, що відповідачем прийнято спірне рішення на підставі відомостей, викладених у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 року № 6759/55/01-2021 «Про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборону в'їзду на територію України» громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При дослідженні подання від 14.06.2021 року № 6759/55/01-2021 суд встановив, що воно мотивоване тим, що до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
При цьому, у вказаному поданні зазначається, що відповідно до наявної інформації з метою легалізації на територію України прибув громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 за оперативною інформацією являється довіреної особою "вора в законі" ОСОБА_6 , прізвисько « ОСОБА_6 ». Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно політичної обстановки в Україні та поширює організованої вплив злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.
Як підсумок у поданні резюмовано, що перебування громадянин Грузії ОСОБА_1 на території України його становить загрозу національній безпеці України, безпеці громадського порядку в Україні, що є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки» (чинної станом на день винесення спірного рішення) надано визначення поняттю «національна безпека», відповідно якого національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки» об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Отже, національна безпека держави, є багатоаспектним явищем, яке включає в себе всі галузі суспільного життя, в тому числі і в сфері боротьби із злочинністю.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були як нормативні так і фактичні підстави для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача, керуючись при цьому нормою п. 3,4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".
Щодо твердження представника позивача, про те що у спірному рішенні відсутні посилання на фактичні підстави його прийняття то суд при їх оцінці враховує таке.
Одним із критеріїв оцінки правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень є його обґрунтованість.
Обґрунтованим вважається рішення, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).
При розгляді справи встановлено, що фактичні підстави прийняття оскарженого рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україні викладено у висновку від 29.06.2021 року, який доповнює рішення у частині його мотивування. Ці обставини мають значення для прийняття рішення та враховувались відповідачем при його прийнятті. Судом досліджено зміст наведених у висновку обставин в результаті чого встановлено наявність передбачених пунктом 3,4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію.
При цьому, суд зазначає, що оскільки Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині щодо позивача, яке введено в дію Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021, подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 року № 6759/55/01-2021 є чинним, дії щодо їх складання протиправними в судовому порядку не встановлювались, відповідачем на підставі вказаного подання правомірно було прийнято спірне рішення.
На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, 44, Одеса, Одеська область, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
.