Провадження № 22-ц/803/4239/22 Справа № 201/13782/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
25 квітня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Макарова М.О. ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, -
За наслідками повторного автоматичного розподілу справ колегії суддів Дніпровського апеляційного суду у складі головуючого судді: БарильськоїА.П.., суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю., розподілена цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року.
Втім, ретельно ознайомившись з матеріалами справи, вважаю за необхідне заявити у даній справі самовідвід, зважаючи на наступне.
Згідно з п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У статті 15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.
Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов'язків.
Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов'язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.
Відповідно до статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 01 жовтня 1982 року - «Пєрсак проти Бельгії», від 15 грудня 2011 року - «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії» тощо).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Так, матеріалами справи встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі головуючого судді: Куценко Т.Р., судді: Демченко Е.Л., Макарова М.О. апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року у справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, задоволено (т.3, а.с.94-97).
Постановою Верховного суду від 01 грудня 2021 року касаційні скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.4, а.с.160-164).
Оскільки суддя Макаров М.О. брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції та визначився з позицією у даній справі, з метою запобігання виникнення в учасників справи сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року вважаю за доцільне взяти самовідвід.
Керуючись ст.ст. 33, 36-41 ЦПК України, суддя,-
Взяти самовідвід по цивільній справі №201/13782/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/803/4239/22) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
Справу передати до Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Макаров