Справа № 183/1537/22
№ 1-кс/183/325/22
22 квітня 2022 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сватове Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , не одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України,-
до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18 квітня 2022 року за № 22022130000000120, мотивуючи наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
У січні 2015 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, у громадянина України ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності незаконних збройних формувань так званої «ЛНР».
При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, у січні 2015 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_4 добровільно вступив до лав незаконного збройного формування так званої «ЛНР», а саме до «медичного взводу 2 МСБ 4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР» (військова частина «74347»), що знаходився на території м. Алчевськ Луганської області, де був призначений на посаду «фельдшера» та у подальшому його було переведено на посаду «стрілка» вказаного підрозділу. Перебуваючи на посаді «стрілка» ОСОБА_4 виконував злочинні накази окупаційної адміністрації РФ, зокрема, неодноразово виїжджав на бойові позиції, що знаходились в районі с. Сміле Слов'яносербського району Луганської області, де разом з іншими учасниками вказаного незаконного збройного формування здійснював укріплення позицій, візуальне спостереження з метою виявлення позицій противника, а також здійснював збройний опір Збройним Силам України та правоохоронним органам України, що задіяні в АТО/ООС.
У складі вищевказаного незаконного збройного формування так званої «ЛНР» ОСОБА_4 перебував до 10 липня 2017 року та після чого звільнився у зв'язку з закінченням контракту.
У подальшому, 10 грудня 2018 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, повторно вступив до лав незаконного збройного формування так званої «ЛНР» - 2 МСБ 4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР» (військова частина «74347»), де був призначений на посаду «кулеметника 5 роти 2 МСБ 4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР». Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_4 виконував злочинні накази окупаційної адміністрації РФ, зокрема, неодноразово виїжджав на бойові позиції, що знаходились в районі с. Сміле Слов'яносербського району Луганської області, де разом з іншими учасниками вказаного незаконного збройного формування здійснював укріплення позицій, візуальне спостереження з метою виявлення позицій противника, а також здійснював збройний опір Збройним Силам України та правоохоронним органам України, що задіяні в ООС.
09.04.2019 ОСОБА_4 був призначений на посаду «командира 2 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР» з присвоєнням військового звання «лейтенант».
06.04.2021 ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді «командира 2 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР» отримав військове звання «старший лейтенант». Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_4 командував вищевказаним підрозділом НЗФ так званої «ЛНР» щодо здійснення збройного опору Збройним Силам України та правоохоронним органам України, що задіяні в ООС.
Оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам ООС задля зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов'язків, ОСОБА_4 у період з січня .2015 до 24.02.2022, з власної ініціативи, виконував обов'язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
22.03.2022 в рамках кримінального провадження №22017130000000061 від 07.04.2017 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 260 КК України.
18.04.2022 Луганської обласною прокуратурою матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 виділено в окреме кримінальне провадження №22022130000000120 від 18.04.2022.
Прокурор у своєму клопотанні зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Постановою першого заступника керівника Луганської обласної прокуратури від 24.03.2022 стосовно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 діб, тобто до 23.04.2022.
Вказав, що досудове розслідування неможливо закінчити до дати закінчення строку тримання під вартою, оскільки на даний час органом досудового розслідування не встановлені інші особи, причетні до вчинення даного злочину, не отримана відповідь щодо судимості ОСОБА_4 , не отримані відповіді щодо знаходження ОСОБА_4 на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, не допитано очевидців вчинення розслідуваного злочину тощо.
Прокурор, в судовому засіданні просив продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків зазначених в п. 1, п. 2, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані в клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні погодився із клопотанням та просив його задовольнити.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст.ст. 178, 183, 199 КПК України, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так, під час судового розгляду встановлено, що 22 березня 2022 року в рамках кримінального провадження №22017130000000061 від 07 квітня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 260 КК України.
18 квітня 2022 Луганської обласною прокуратурою матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 виділено в окреме кримінальне провадження №22022130000000120 від 18 квітня 2022.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України виходячи з наявних доказів та процесуальних документів, досліджених судом в судовому засіданні: протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , протоколом допит свідка ОСОБА_6 , протоколом допиту підозрюваного.
При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру у скоєнні кримінальних правопорушень обґрунтованою.
Постановою першого заступника керівника Луганської обласної прокуратури від 24 березня 2022 року стосовно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 діб, тобто до 22 квітня 2022 року.
Однак, у кримінальному провадженні, виходячи з клопотання прокурора, не проведені всі слідчі дії, а саме необхідно: встановити інших осіб, причетних до вчинення злочину, отримати відповідь щодо судимості підозрюваного, отримати відповіді щодо знаходження підозрюваного на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, допитати очевидців вчинення підозрюваного розслідуваного злочину.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що вказаний у клопотанні прокурора ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним, продовжує існувати. Про наявність та продовження існування зазначеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми та до десяти років з конфіскацією майна або без такої. У зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Крім того, місце проживання та реєстрації підозрюваного знаходиться на тимчасово окупованій території Україні.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк за скоєні кримінальні правопорушення, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний, у випадку відсутності запобіжного заходу, маючи можливість вільного пересування, доступу до мережі Інтернет та контактів, може знищити, спотворити, будь-які з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків інших підозрюваних у цьому-ж кримінальному провадженні, які з огляду на місце проживання підозрюваного та інкриміновані йому діяння можуть знаходиться на тимчасово окупованій території Україні.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний вчинив злочини в період воєнного стану, під час якого внаслідок військових дій військовослужбовців і керівництва країни агресора - Російської Федерації, на боці якої проти України виступило не передбачене законом збройне формування, представником якого є підозрюваний. І у випадку не продовження запобіжного заходу, останній матиме змогу і в подальшому вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, слідчий суддя враховує також і те, що підозрюваний на території України офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків. Таким чином, враховуючи доведеність обставин щодо не зменшення ризиків та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування наявні всі підстави для продовження запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя враховує, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні спливає 22 травня 2022 року, а відтак, оскільки слідчий суддя дійшов про обґрунтованість клопотання щодо необхідності продовження застосування запобіжного заходу, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню до означеної дати.
Крім того, слідчий суддя при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Означене є беззаперечною підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з відсутністю підстав для зміни його на більш м'який запобіжний захід.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Частина 4 статті 183 КПК України, з огляду на інкриміновані підозрюваному правопорушення, не надає слідчому судді права не визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні. При цьому, при застосування запобіжного заходу до підозрюваного в порядку ст. 615 КПК України, прокурором така застава вже визначена, внаслідок чого підстави для її не визначення під час продовження дій застосування запобіжного заходу відсутні і саме в цій частині клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, те що він не працює та не має законних коштів на внесення застави. Однак, слідчий суддя враховує також і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, внаслідок чого приходить до висновку, що з огляду на характер інкримінованого правопорушення та те, що підозрюваний вчинив злочини в період воєнного стану, застава у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, внаслідок чого визначає заставу у розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194 КПК України, -
клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (кримінальне провадження від 18 квітня 2022 року № 22022130000000120), - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 травня 2022 року включно у ДУ «Дніпровська виправна колонія № 89».
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень 00 копійок.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) з'являтися на виклики до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали суду направити підозрюваному ОСОБА_4 та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено о 11:30 годині 25.04.2022 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1