02.02.2022 Єдиний унікальний номер 205/5301/21
Єдиний унікальний номер судової справи 205/5301/21
Провадження номер 2/205/1279/22
іменем України
02 лютого 2022 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/5301/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду, -
24 червня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 04.04.2020 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 укладено договір № 55/20 на виконання робіт (далі - Договір).
Відповідно до договору позивач зобов'язалася виконати на замовлення відповідача роботи, які зазначені у замовленні та кошторисі, а відповідач зобов'язалася прийняти та оплатити виконану роботу. У Договорі сторони погодили, що вартість робіт та матеріалів встановлюється сторонами окремо за кожним завданням в замовленні. Загальна ціна Договору визначається сумою вартості робіт по всіх замовленням. На виконання умов Договору сторонами було укладено додаток до договору замовлення 55/20 від 04.04.2020 року, яким сторони погодили виготовлення деталей воріт: стовпів, перемичок профільної труби, профлистів, забору: профлистів, стовпів, перемичок профільної труби на загальну суму 27 400 грн. Також сторонами було погоджено прейскурант послуг, додаткових робіт, не включених до кошторису.
Відповідно до Договору 70 відсотків вартості робіт та матеріалів оплачується замовником після узгодження замовлення та кошторису, інша частина оплачується після повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт.
На виконання умов Договору відповідач сплатила 20 000 грн.
07.10.2020 року відповідачем було прийнято замовлення на загальну суму 27 400 грн. Однак, залишок по оплаті замовлення в розмірі 7 400 грн. відповідач не сплатила.
Також сторонами було укладено угоду - ознайомлення про зберігання матеріалів, виробів, конструкцій, відповідно до якої, якщо замовник не прийняв роботу або не забрав результат прийнятої роботи у підрядника, підрядник здійснює зберігання результату таких робіт протягом місяця із вартістю зберігання в сумі 3 відсотків від вартості замовлення помножених на кількість днів зберігання, по завершенню вказаного терміну підрядник має право розпорядитися результатом робіт на власний розсуд.
Відповідач після прийняття робіт замовлення не забрала. У зв'язку з чим позивачем нарахована пеня за зберігання готових матеріалів з 08.10.2020 року по 08.11.2020 року в розмірі 25 482 грн.
Також Договором передбачено пеню за неналежне виконання зобов'язання сторонами, яка відповідно до розрахунку позивача за період з 08.10.2020 року по 22.06.2021 року становить 677,56 грн., та штраф у розмірі 50 відсотків неналежним чином виконаного зобов'язання, що становить 3 700 грн.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 37 259,56 грн., з яких: 7 400 грн. - сума основного боргу за Договором від 04.04.2020 року, 25 482 грн. - відсотки за зберігання, 677,56 грн. - сума пені за прострочення виконання зобов'язання, 3700 грн. - штраф.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача відзив на позов не надійшов.
Від представника позивача - адвоката Дрозда Р.Ю. надійшла заява, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, позов підтримав, просив задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
У ході судового розгляду встановлено, що 04.04.2020 року між сторонами укладено договір № 55/20 про виконання робіт. Відповідно до умов Договору позивач взяла на себе зобов'язання виконати зазначені у замовленні та кошторисі роботи, транспортування та установку конструкції за завданням замовника, а відповідач зобов'язалася прийняти та оплатити роботу (а.с.12).
Відповідно до п. 1.2. Договору роботи кожного разу оговорюються у замовленні та кошторисі, які є невід'ємними частинами цього договору. замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк виконання робіт, відомості про додаткові роботи, зокрема, доставку та монтаж конструкції на території замовника. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані підрядником, їх характеристики, асортимент відповідно до номенклатури, довідників виробника.
Згідно з п. 2.2. Договору вартість робіт та матеріалів встановлюється сторонами за кожним замовленням окремо.
04.04.2020 року між сторонами також узгоджено зміст замовлення № 55/20, відповідно до якого замовленням є виготовлення деталей воріт та паркану, а також підписано кошторис до замовлення. Згідно з замовленням та кошторисом до нього сторони погодили вартість робіт з урахуванням матеріалу в розмірі 27 400 грн. (а.с.13 - зворотній бік).
Підпунктами 5.1.1. та 5.1.2. Договору визначено, що 70 відсотків вартості робіт на матеріалів оплачується замовником виконавцю з моменту узгодження замовлення та кошторису. Вартість робіт та матеріалів, що залишилася оплачується замовником підряднику від моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше отримання результатів роботи.
Відповідно до позову відповідач сплатила за Договором 20 000 грн.
07.10.2020 року ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі робіт за замовленням (а.с.15).
За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з позову, ОСОБА_2 конструкцію в позивача не забрала, залишок вартості замовлення в розмірі 7 400 грн. не сплатила.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не сплачена частина замовлення в розмірі 7 400 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У позові ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 850 ЦК України та п. 7.4. Договору, просить стягнути з відповідача 25 482 грн. за зберігання готового замовлення.
Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.
Відповідно до п. 7.4. Договору якщо замовник не прийняв роботи або не забрав результат прийнятих робіт у підрядника, підрядник здійснює зберігання результату таких робіт із вартістю зберігання еквівалентному 3 відсоткам вартості робіт та матеріалів, по завершенню терміну зберігання підрядник має право розпорядитись результатом робіт на власний розсуд.
Отже, розраховуючи розмір суми 25 482 грн. за зберігання матеріалів з 08.10.2020 по 08.11.2020 року, позивач виходила з вищевказаного пункту Договору (27 400 грн. * 3% * 31 день).
Також позивач зазначає, що відповідач 04.04.2020 року підписала угоду-ознайомлення про зберігання матеріалів, виробів, конструкцій, відповідно до якої зобов'язалася виплатити з моменту виставленого їй рахунку за зберігання або оповіщення про даний факт письмово (листом, смс, повідомленням в вайбер), усно під відеозапис протягом трьох днів. Підписанням цієї угоди відповідач погодилася, щоб її матеріал зберігався на складі підприємства, доказом чого буде фотографія матеріалів, зроблена виконавцем, підписана керівником та двома співробітниками підприємства (виконавця) та прикладена до цієї угоди.
Таким чином, умовою сплати відповідачем вартості зберігання замовлення є повідомлення її про необхідність такої оплати та доказ зберігання її замовлення у вигляді фотографії.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів повідомлення відповідача про наявність заборгованості за зберігання замовлення з 08.10.2020 по 08.11.2020 року, виставлення їй рахунку на суму 25 482 грн. позивачем не надано.
Окрім того, відповідачем не надано жодних доказів зберігання замовлення ОСОБА_2 з 08.10.2020 по 08.11.2020 року.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст.ст. 79, 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність зазначеної позовної вимоги та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 25 482 грн. за зберігання замовлення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 677,56 грн. та штрафу в розмірі 3 700 грн. за не виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.3. Договору за неналежне виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила неналежне виконання виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного зобов'язання.
Згідно з п. 11.4. Договору в разі невиконання грошового зобов'язання за цим договором однією зі сторін більш ніж 30 календарних днів вона зобов'язана крім пені передбаченої в даному пункті також сплатити штраф у розмірі 50 відсотків неналежним чином виконаного зобов'язання.
Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення грошового зобов'язання в розмірі 677,56 грн. та відсутність правових підстав для стягнення штрафу за порушення грошового зобов'язання в розмірі 3700 грн.
На підставі зазначеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 та стягнення на її користь з відповідача залишку вартості замовлення в розмірі 7 400 грн. та пені за порушення грошового зобов'язання в розмірі 677,56 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатом розгляду справи суд розподіляє судові витрати сторін.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. (а.с.1).
Окрім того, позивачем при подані позову заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 232 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500 грн.: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.18), довіреність (а.с.19), угоду № 43/2016 про надання юридичних послуг від 18.07.2016 року (а.с.16-17), опис наданих адвокатських послуг, меморіальні ордери про оплату юридичних послуг на загальну суму 3500 грн.
Як вбачається з опису обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, адвокатом зазначено про участь у судовому засіданні 22.09.2021 року з витраченим часом 1 година вартістю 700 грн. Однак, відповідно до матеріалів справи 22.09.2021 року адвокат надіслав на електронну пошту суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншій справі (а.с.31), а справа була знята з розгляду у зв'язку з находженням судді на лікарняному (а.с.27).
Також позивач серед судових витрат заявив поштові витрати в загальному розмірі 280 грн., однак, матеріали справи містять підтвердження таких витрат лише в розмірі 71 грн. (а.с.33А).
Враховуючи викладене, позивачем доведено судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 591 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 561,70 грн.(8 077,56 грн. х 2 591 грн. : 37 259,56 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 11, 202, 203, 549, 551. 626, 627, 629, 638, 837 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 44, 79-81, 89, 131, 137, 141, 223, 247, 259, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором № 55 на виконання робіт від 04.04.2020 року в розмірі 8 077,56 грн. (вісім тисяч сімдесят сім гривень 56 копійок), з яких: 7400 грн. - сума основного боргу, 677,56 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 469,70 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять 70 копійок), з яких 908 грн. - судовий збір, 561,70 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г.Остапенко