іменем України
Справа № 211/2712/20
Провадження № 1-кп/210/284/22
"20" квітня 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040720000240 від 20 лютого 2020 року, -
У провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
11 квітня 2022 року прокурор Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в якому просив суд змінити запобіжний захід з особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ухвалою суду від 21 березня 2022 року змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, без визначення обов'язків передбачених ст.194 КПК України, у зв'язку з виявленням бажання обвинуваченого вступити до лав збройних сил, наявності у обвинуваченого воєнної спеціалізації та першочерговість для призову на воєнну службу. Однак, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та в найкоротший час судовий розгляд даного кримінального провадження не можливо завершити, вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання має бути змінений, оскільки наявні ризики передбачені вимогами п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, прокурор вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків.
Присутній у судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав та мотивів, викладених у ньому.
Присутні у судовому засіданні потерпілі підтримали клопотання прокурора та просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання та зазначили, що станом на час розгляду вказаного клопотання з боку ОСОБА_6 відсутні будь-які порушення, заявлене прокурором клопотання не обґрунтоване, до клопотання не долучено будь-яких доказів існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, хвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року було частково задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 про скасування обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Змінено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, без визначення обов'язків, передбачених ст.194 КПК України та зобов'язано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 24-х годин з моменту звільнення з під варти, з'явитися до військового комісаріату за місцем прописки для призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до Довідки про звільнення ОСОБА_6 тримався під вартою з 20 лютого 2020 року по 21 березня 2022 року в Криворізький УВП №3 та на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року про змінену запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, ОСОБА_6 21 березня 2022 року був звільнений.
Відповідно до повістки від 22 березня 2022 року ОСОБА_6 прибув 22 березня 2022 року до Металургійно-Довгинцівського ОРТЦК.
Згідно довідки ВЛК від 22 березня 2022 року №3 ОСОБА_6 проведено медичний огляд, відповідно до якого ОСОБА_6 є придатним до військової служби.
Відповідно до наказу №9 від 26 березня 2022 року ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та повідомлення від 11 квітня 2022 року №904 ОСОБА_6 26 березня 2022 року призваний за загальною мобілізацією на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 .
Прокурор в обґрунтування поданого ним клопотання про зміну запобіжного заходу посилається зокрема на той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та в найкоротший час судовий розгляд даного кримінального провадження не можливо завершити.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому враховуються інші обставини, що встановлені судом при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.
Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості.
Щодо посилання прокурора на ризики незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків у даному кримінальному провадженні, що перешкоджатиме встановленню істини у справі суд зазначає, що прокурором не надану суду доказів здійснення будь-яких дій обвинуваченим щодо спілкування з свідками або здійснення на них будь-якого впливу.
Окрім того, згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Згідно з Законом «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Так, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 виданого на ім'я ОСОБА_6 , має військову освіту підготовка при Дніпропетровське вище зенітне ракетне командне училище протиповітряної оборони в 1995 році та військове звання старшого лейтенанта.
На ім'я старшого лейтенанта ОСОБА_6 за адресою його проживання, надійшла повістка наказ з'явитися з 07.00 годин 02 березня 2022 року за адресою.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує положення ч.ч.1, 4 ст.194 КПК України та вважає, що прокурором не доведено обставин вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою до обвинуваченого для запобігання наявним ризикам, на які він посилається під час звернення із клопотанням, буде недостатнім.
При розгляді клопотання прокурора суд, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, розуміє, що тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції не винуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення в справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy)[ВП], заява №26772/95, п.153, ECHR 2000-IV).
Згідно п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів («Невмержицький проти України»).
Суд вважає, що перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою буде суперечити п.1 ст.5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки заважаючи на час, який особа знаходилася під вартою, що становить 2 роки, яке на даний час не є доведеним та приймаючи до уваги наявність у обвинуваченого військового звання та воєнний стан в країні, відсутність підтвердження ризиків на які посилається прокурор, не є співмірним з тяжкістю обвинувачення та необхідністю обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнови проти Росії» (п.60).
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою (див. рішення у справах «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява №33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року, та інші.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, має військове звання та 26 березня 2022 року призваний за загальною мобілізацією на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 , існування обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, з урахуванням практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, зважаючи на впровадження в країні військового стану, повній мір забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового розгляду та буде достатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Щодо посилань прокурора на положення ст.616 КПК України, суд вважає за необхідне зазначити, що на час розгляду клопотання захисника обвинуваченого, дані обмеження були відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 194, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040720000240 від 20 лютого 2020 року, про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 22 квітня 2022 року.
Суддя: ОСОБА_1