Справа № 308/2260/20
Закарпатський апеляційний суд
13.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Немеша І.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Немеш І.В.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2020 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Тячів, Закарпатська обл., приватний підприємець, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 08.08.2017 виданий органом 2CZE.,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 000,00 (сто сімдесят тисяч) грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420 (чотириста двадцять гривень) 40 коп.
Згідно з постановою, 29 січня 2020 року, о 21 год 05 хв, у зону митного контролю пункту пропуску «Вилок» Закарпатської митниці Держмитслужби, у напрямку «в'їзд в Україну» заїхав легковий автомобіль марки «Hummer H3» з причепом «Agados», реєстраційні номерні знаки Чеської Республіки - НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Для митного контролю водієм було подано контрольний талон для переміщення по смузі руху «червоний коридор», документ, що посвідчує особу водія та пасажирів, реєстраційні документи на транспортні засоби. Під час здійснення митних формальностей проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМСУ України, внаслідок чого було встановлено, що 14.04.2015 через митний пост «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС України ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» ввезено транспортний засіб марки «KYMCO MAXXER» реєстраційний номер Чехії НОМЕР_3 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 . Згідно з ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України (Закон України 4495-VI від 13 березня 2012 року), тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Згідно з частиною 6 статті 380 Митного кодексу України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Таким чином, враховуючи інформаційні дані центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби, ОСОБА_1 повинен був вивезти транспортний засіб марки «KYMCO MAXXER», реєстраційний номер Чехії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 за межі митної території України до 14.04.2016, тим самим він перевищив встановлений чинним законодавством строк тимчасового ввезення більше ніж на тридцять діб. 22.08.2019, набрали чинності зміни до статті 481 МК України, згідно із Законами України від 08.11.2018 № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» та від 16.05.2019 № в2725-VIII «Про несення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги». Відповідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) приписи статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, і що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, є загальними для різних галузей права виходячи з того, що названа стаття є нормою-принципом і містить загальне правило стосовно всіх видів юридичної відповідальності. Станом на 30.01.2020 транспортний засіб марки «KYMCO MAXXER», реєстраційний номер Чехії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , за межі митної території України вивезеним не значиться та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку тимчасового ввезення. У поясненні громадянин України ОСОБА_1 вказав, що не вивіз квадроцикл марки «KYMCO MAXXER» за межі держави через те, що підчас перебування в Україні транспортний засіб вийшов із ладу. Через відсутність запчастин його не було змоги відремонтувати. Він залишив його у своїх родичів у м. Тячів, адресу яких точно повідомити не може, тому що не пам'ятає. Згідно з інформацією, отриманою з мережі Інтернет (сайт «mobile.de») від 30.01.2020, вартість аналогічного/подібного квадроцикла марки «KYMCO MAXXER», тип двигуна - бензиновий, становить 1700 євро, що згідно курсу НБУ станом на 30.01.2020 р. становить 46 453 грн 01 коп (курс євро 27,3253 грн за 1 євро). Таким чином громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 380 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення товару більше ніж тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 6 статті 481 Митного кодексу України.
В апеляційній скарзі адвокат Немеш І. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування цього зазначає, що ні він, ні ОСОБА_1 участі у судовому засіданні у місцевому суді не брали, при цьому 15.12.2020 адвокатом подано клопотання про необхідність повідомити його щодо прийняття судового рішення у справі, а в разі ухвалення - надіслати йому копію постанови у письмовій формі. Однак, вказана заява залишена поза увагою місцевого суду. Між тим, 19.01.2021, працівниця канцелярії у телефонному режимі повідомила йому, адвокату Немешу І. В. про наявність оскаржуваної постанови, відтак судове рішення наступного ж дня було оскаржене. Водночас адвокат Немеш І. В. вважає, що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що ч. 6 ст. 481 МК України (яка набрала чинності 22.08.2019) на момент оформлення протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 не діяла, а тому місцевий суд безпідставно її застосував. Вважає, що ОСОБА_1 неможливо притягнути до адміністративної відповідальності за дії, які мали місце 14.04.2015, оскільки у цей період часу такі дії не створювали складу адміністративного правопорушення, тому ОСОБА_1 не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Просить постанову скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення адвоката Немеша І. В., який підтримав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд вважає, що пропущений на оскарження судового рішення строк підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Приймаючи рішення про продовження розгляду справи 13.04.2022 за відсутності адвоката Немеша І.В. береться до уваги те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочато 24.02.2021 за участі представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , адвоката Немеша І. В., представника Закарпатської митниці Держмитслужби України, Селеша О. Я., та за відсутності особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил, - ОСОБА_1 ; що 13 квітня 2022 року адвокат Немеш І. В. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явились, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на інший термін до апеляційного суду не поступало ; що розгляд справи відкладався 09.09.2021 за заявою адвоката Неменша І.В., представник митного органу Зубенко І. І., 13.04.2022 направив до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі; що справа повинна бути розглянута з дотриманням приписів щодо розумних строків її розгляду. Тому, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, неявка вказаних осіб, не перешкоджає її розгляду.
Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що через поважні причини ОСОБА_1 та його представник, адвокат Немеш І. В., не змогли своєчасно подати апеляційну скаргу на судове рішення.
Так, з оскаржуваної постанови убачається, що у розгляді справи судом першої інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Немеш І. В. участі не брали, хоча про дату, місце й час судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать відомості, які містяться у матеріалах справи. Водночас, відповідно до змісту заяви адвоката Немеша І. В. від 15.12.2020, останній просить направити йому у письмовій формі інформацію про те, чи ухвалено судом першої інстанції постанову відносно ОСОБА_1 . Однак, жодних відомостей про направлення копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 чи його представнику, адвокату Немешу І. В. у матеріалах справи не міститься. Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 та адвокату Немешу І. В. своєчасно подати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання про поновлення строку є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а відтак строк поновлюється.
Окрім цього, приймаючи рішення про продовження розгляду справи береться до уваги те, що 20.01.2021 адвокат Немеш І. В. направив до апеляційного суду заяву про відвід судді Стана І. В., однак вказане клопотання безпосередньо у судовому засіданні 24.02.2021 він не підтримав, зазначивши, що у нього відсутні заяви про відводи складу суду, що підтверджується у тому числі журналом судового засідання від 24.02.2021, яке фіксувалося технічними засобами. Тому, вказане клопотання апеляційний суд до уваги не бере.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. ст. 245, 252 КУпАП та ст. 486 МК України, завданнями провадження в справі про порушення митних правил і обов'язками органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне, і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, ст. 489 МК України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані, що судом першої інстанції постановлено судове рішення, яке визнається законним і обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України правопорушення підтверджується такими доказами: протоколом про порушення митних правил № 0160/30500/20 від 30.01.2020 (а. с. 1-4), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а. с. 3), доповідною запискою старшого державного інспектора відділу №4 митного поста «Вилок» Закарпатської митниці Держмитслужби Ковача С. А. (а. с. 6), відомостями за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску (а. с. 12), фотозображенням, отриманим з мережі Інтернет (сайт «mobile.de»), де вказана у тому числі вартість аналогічного/подібного квадроцикла марки «KYMCO MAXXER», тип двигуна - бензиновий, що становить 1700 Євро (а. с. 13).
Вказані докази, на переконання апеляційного суду, є належними, достатніми та допустимими, отримані у передбачений законом спосіб, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.
Суд вважає, що доводи адвоката Немеша І. В. про те, що від 22.08.2019 стаття 481 МК України викладена в новій редакції і те, що на момент оформлення протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 вона не діяла, а тому місцевий суд безпідставно її застосував, і тому ОСОБА_1 неможливо притягнути до адміністративної відповідальності за дії, які мали місце 15.04.2016, оскільки у цей період часу такі дії не створювали складу адміністративного правопорушення, - апеляційний суд до уваги не бере і вважає, що вказані твердження жодним чином не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі.
Так, статтею 380 МК України визначено строк тимчасового ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування, який становить один рік, а відповідальність за порушення вказаної норми встановлена статтею 481 МК України, санкція якої залежить від кваліфікації дій особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме строку на який перевищено тимчасове ввезення транспортного засобу. Тобто, викладення статті 481 МК України в новій редакції жодним чином не впливає на порядок тимчасового ввезення транспортного засобу та обов'язку особи щодо його вивезення у встановлений законом строк, а встановлює лише відповідальність за порушення такого порядку в залежності від строку не вивезення транспортного засобу.
Також, апеляційний суд вважає, що вказане правопорушення є триваючим, при цьому зазначає, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон упродовж певного часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, враховуючи те, що порушення митних правил, передбачене статтею 481 МК України, є триваючим, тому особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), які безперервно порушують закон протягом певного часу до моменту виявлення такого правопорушення. Згідно з протоколом про порушення митних правил, транспортний засіб був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України 14.04.2015 та повинен бути вивезений до 14.04.2016. Порушення митних правил виявлено 29 січня 2020 року, тобто на час дії статті 481 МК України в редакції від 22.11.2018, а тому дії особи кваліфіковані за ч. 6 ст. 481 МК України, яка була чинною саме на момент виявлення правопорушення. Відтак, доводи апелянта про те, що вказана норма не має зворотної дії в часі є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
З матеріалів справи також убачається, що за увесь період перебування транспортного засобу марки «KYMCO MAXXER», реєстраційний номер Чехії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 на митній території України, ОСОБА_1 жодного разу не звертався до Закарпатської митниці Держмитслужби із відповідною заявою про продовження терміну перебування квадроциклу на митній території України. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме недотримання ОСОБА_1 вимог митного законодавства України унеможливило вивезення транспортного засобу у встановлений законом строк. При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що апелянтом не надано яких-небудь доказів про те, що будь-які пошкодження чи несправності транспортного засобу унеможливили його вивезення за межі митної території України у інший спосіб, а саме шляхом використання евакуатора. Тому, апеляційним судом не встановлено жодних доказів про наявність інших обставин, передбачених ст. 460 МК України, із настанням яких передбачені ст. 481 цього Кодексу діяння не тягнуть за собою адміністративної відповідальності, а також дії обставин непереборної сили, які стали причиною перевищення ОСОБА_1 строку тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України. Приймаючи рішення також беруться до уваги пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких транспортний засіб він залишив у своїх родичів у м. Тячів, адресу яких точно повідомити не може, тому що не пам'ятає ; що ОСОБА_1 , та його представник -адвокат Немеш І.В., мали достатньо часу та можливості для з'ясування місцязнаходження транспортного засобу і пред'явлення його посадовим особам митного органу для огляду.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Немеша І. В., спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил України.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя місцевого суду врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, наявні в матеріалах справи дані про особу правопорушника, який фактично вину у вчиненому не визнає, про що свідчить зміст його пояснень та позиція представника, адвоката Немеша І. В. у суді першої та апеляційної інстанцій, й застосував щодо ОСОБА_1 вид стягнення, який передбачено санкцією ч. 6 ст. 481 МК України, належним чином умотивувавши судове рішення.
Також апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає передбаченій ст. 23 МК України меті адміністративного стягнення. З огляду на вищенаведене (відсутність транспортного засобу), апеляційний суд вважає за неможливе застосувати щодо ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.
Тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством та попередження вчинення ним нових правопорушень.
На інші доводи, які можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і визнаються безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не має права самостійно витребовувати докази, викликати свідків, призначати експертизи, тощо; те, що стороною захисту не надано доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції, у тому числі й про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Немешу І. В. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - адвокат Немеш І. В., залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН