21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/6729/21 пров. № А/857/21846/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Готель «Случ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Комунального підприємства Готель «Случ» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),
суддя у І інстанції Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 29 жовтня 2021 року,
У червні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - ГУ ДСНС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи Комунального підприємства Готелю «Случ» (далі - КП Готель «Случ»), розташованого по вул. Соборній, 1 у м. Сарни Рівненської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом опечатування вхідних дверей будівлі та відключення від системи електрозабезпечення..
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі № 460/6729/21 позов ГУ ДСНС було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження усунення в повному обсязі виявлених в ході державного нагляду (контролю) порушень, зафіксованих у акті перевірки від 09 квітня 2021 року №20, відповідач не надав жодних доказів, що свідчить про наявність загрози життю та здоров'ю людей.
КП Готель «Случ» у поданій апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ГУ ДСНС у задоволенні його позовних вимог.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявлені у позові заходи реагування суперечать пункту 12 частини 1 статті 67 та статті 70 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ), оскільки заборона експлуатації стосується тільки машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а не будівель. Накладення позивачем печаток на вхідні двері приміщення відповідача фактично позбавляє суб'єкта господарювання можливості усунути зазначені в акті порушення через унеможливлення доступу до будівлі.
Захід реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи території, будівлі та приміщення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, проте позивачем не надано доказів для підтвердження таких висновків.
Судом першої інстанції не враховано значення справи для відповідача, оскільки повне зупинення роботи призведе до порушення права на працю працівників КП Готель «Случ», порушення права на відпочинок громадян, неотримання коштів бюджетом Сарненської міської територіальної громади.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДСНС у період з 05 квітня 2021 року по 09 квітня 2021 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки КП Готель «Случ», розташованого по вул. Соборній, 1 у м. Сарни Рівненської області, за наслідками якого складено акт від 09 квітня 2021 року № 20, у якому вказано на виявлені у діяльності відповідача порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зокрема, пунктів 2.5, 2.27 глави 2 Розділу ІІІ, пунктів 1.20, 1.21 глави 1 Розділу ІV, пункт 1.2 глави 1, пункт 3.17 глави 3 Розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697 (далі - Правила №1417), пункт 10 Порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23 жовтня 2013 року (далі - Порядок №819), а саме:
наявна автоматична пожежна сигналізація не відремонтована, не укладено договір на монтаж та технічне обслуговування сигналізації з спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання даних робіт;
будівля не обладнана пристроєм захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів. Не укладено договір на обладнання такими приладами із спеціалізованою організацією, яка має ліцензію на виконання таких робіт;
дерев'яні конструкції будівлі (за винятком вікон, дверей, воріт підлоги, стелажів) не піддано вогнезахисному оброблянню;
не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;
не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників на спеціалізованому пункті технічного обслуговування; двері на шляхах евакуації (вхідні двері в тамбурі) відчиняються не в напрямку виходу з будівлі;
не забезпечено проходження навчань в навчально-методичному центрі цивільного захисту та безпеки життєдіяльності категорій осіб керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту.
Акт від 09 квітня 2021 року № 20 підписаний директором КП Готель «Случ» без зауважень.
У зв'язку із тим, що відповідачем не здійснені заходи щодо усунення виявлених порушень, а подальша експлуатація будівлі КП Готель «Случ» створює загрозу життю та/або здоров'ю людей, ГУ ДСНС звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як свідчать матеріали справи, КП Готель «Случ» не оспорює правомірності проведення ГУ ДСНС позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, результати якого оформлено актом від 09 квітня 2021 року № 20, і суть зазначеного публічно-правового спору зводиться до перевірки обґрунтованості висновків позивача про наявність у діях відповідача таких порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а отже вимагають вжиття заходів реагування у виді зупинення експлуатації будівлі, що використовується відповідачем, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Приписами статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:
1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.
З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов'язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб'єктів господарювання суб'єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні із наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.
На переконання апеляційного суду, наведені приписи КЦЗ пов'язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров'ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.
Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов'язковою, і таке інше).
Отже, у разі якщо правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв'язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.
Додатково апеляційний суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, відповідно до якого законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що КП Готель «Случ» не було надана суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що зафіксовані ГУ ДСНС у акті від 09 квітня 2021 року №20 порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на час вирішення спору були усунуті. Разом із тим, виявлені позивачем у ході контрольного заходу порушення у своїй сукупності дають достатньо фактичних та правових підстав для висновку про те, що вони створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства, його клієнтам та особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
З урахуванням наведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що обраний ГУ ДСНС захід реагування на виявлені у КП Готель «Случ» порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з урахуванням вимог пропорційності є таким, що відповідає принципу балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача, як надавача послуг з проживання у його приміщенні стороннім фізичним особам.
Водночас апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що вжиття заходів реагування шляхом повного зупинення роботи КП Готель «Случ» не відповідає приписам пункту 12 частини 1 статті 67 та статті 70 КЗЦ і виходить за межі повноважень позивача, оскільки вказаним нормативним актом передбачено можливість повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Комунального підприємства Готель «Случ» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі № 460/6729/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко