22 квітня 2022 року ЛьвівСправа № 306/1796/21 пров. № А/857/349/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шинкар Т. І.,
суддів -Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові питання ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Керечанина Василя Івановича представника ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2021 року у справі №306/1796/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
13.10.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області, просив скасувати постанову серії ЕАО № 4879973 від 09.10.2021.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Керечанин Василь Іванович представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу Керечанина Василя Івановича представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2021 року у справі №306/1796/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4879973 від 09.10.2021 та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Приймаючи постанову 16.02.2022 судом апеляційної інстанції не вирішено питання судових витрат, тоді як в апеляційній скарзі скаржник просив судові витрати, що складаються з надання юридичної (правничої) допомоги в розмірі 2600 грн. та судового збору, покласти на відповідача, а тому судом апеляційної інстанції з власної ініціативи поставлено питання про ухвалення додаткового рішення.
Питання ухвалення додаткового судового рішення розглянуто в судовому засіданні без повідомленням учасників справи. Секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) відповідно до положень частини 1 статті 3 якого об'єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява, апеляційна і касаційна скарги на судові рішення.
Згідно з частиною 8 статті 6 Закону №3674-VI розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 1 якої встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 6 вказаної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2021 року становить 2270 грн.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, які є обов'язковими для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 454 грн. 00 коп. (2270*0,2), а за подання апеляційної скарги - 681 грн 00 коп. (2270*0,2*150%).
Зазначені суми сплачені позивачем відповідно до квитанції №0.0.2319926096.1 від 28.10.20212 та квитанції №146 від 22.12.2021, такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (що зроблено скаржником при поданні апеляційної скарги) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які статтею 132 КАС України також віднесені до судових витрат, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційної скарги долучено копії: Договору 59 про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2021, квитанції до прибуткового касового ордера №59 від 21.12.2021, а також ордер про надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до умов вказаного Договору оплата за надані адвокатом послуги становить 2600 грн., тобто розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення відповідних витрат.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 КАС України (у випадку встановлення розмір винагороди за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми) зазначив, що вказана норма запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
При цьому, відповідач в межах спірних правовідносин, ознайомившись з змістом поданої апеляційної інстанції, не був позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійне правничу допомогу та подати клопотання про їх зменшення, однак таким правом не скористався.
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає витрати на професійну правничу допомогу адвоката, надану в цій справі, в загальному розмірі 2600 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Таким чином, за встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне усунути неповноту судового рішення та прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень 454 грн. та 681 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно, та 2600 грн. витрат на професійне правничу допомогу.
Керуючись статтями 139, 230, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місце знаходження: вулиця Ференца Ракоци, 13, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції №0.0.2319926096.1 від 28.10.2021, 681 грн. (шістсот вісімдесят одну гривню) 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №146 від 22.12.2021, та 2600 грн. (дві тисячі шістсот гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко