21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 168/533/21 пров. № А/857/1145/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С. Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року (суддя першої інстанції Малюта А.В., смт. Стара Вижівка)
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Старовижівського районного суду Волинської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 529328 від 03.08.2021.
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке незаконним, постановленим з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, його оскаржив ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення від 02.12.2021 та ухвалити нове - про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 02.08.2021 приблизно о 24 год. 00 хв. в с.Сереховичі Ковельського району Волинської області він вів мотоцикл в руках і підсвічував дорогу ліхтариком, бо в мотоциклі не було світла. Помітив два автомобілі із увімкненими габаритними вогнями. Поліцейський Зінчук В. В., який стояв на обочині, різко потягнув позивача. В результаті чого мотоцикл і позивач упали. Поліцейський завантажив транспортний засіб в службовий автомобіль. При цьому жодних процесуальних документів працівники поліції не складали. Приблизно о 01 год. ночі його доставили в Старовижівське відділення поліції, згодом до Старовижівської центральної районної лікарні, де йому було запропоновано пройти тестування за допомогою Драгера, на що позивач відмовився вчиняти будь-які дії без адвоката. Лікар надав копію висновку щодо результатів медичного огляду. Позивач відмовився його підписувати без адвоката. В подальшому будь-яких документів, ані лікар, ані працівники поліції не складали та для ознайомлення не надавали. Вказує, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення правопорушення. Крім того, стверджує, що позивач був позбавлений права на захист. Зазначив, що працівниками поліції була порушена процедура розгляду справи про адміністративні правопорушення, є розбіжності в часі складання постанови з часом, зафіксованим на відео. Постанова про адміністративне правопорушення мала би бути складена на місяці вчинення, а не винесена в лікарні після закінчення освідування позивача.Вказує, що відеозапис з відеореєстратора, наданого відповідачем, не є належним доказом у справі.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Так, представник позивача Панасюк І.І. був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 08.04.2022 о 10:41 год, що підтверджено телефонограмою.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 08.04.2022, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.
Судом було задоволено клопотання представника позивача Панасюка І.І. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, однак така відеоконференція не відбулася з технічних причин, а саме: не забезпечення представником позивача з'єднання з судом за допомогою власних технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським СРПП відділення поліції №1 (с.м.т Ратне) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області Бенедисюком В.В. в смт.Стара Вижівка по вул.Тараса Шевченка, БАВ № 529328 від 03.08.2021, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 о 23 год. 32 хв. 02.08.2021 в с.Сереховичі по вул.Радянській Ковельського району Волинської області керував незареєстрованим у встановленому порядку протягом 10 діб з моменту придбання мотоциклом, без дзеркал заднього виду, в темну пору доби, без фари ближнього світла, без мотошолома та без посвідчення водія категорії А, чим порушив пункт 2.1 (а), пункт 19.1, 2.3(г), 30.1, 31.4.7 (а) ПДР України.
Постанову серії БАВ № 529328 винесено за частиною 2 статті 126, частиною 2 статті 122, частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 121 КУпАП. Згідно статті 36 КУпАП стягнення накладено за більш серйозне правопорушення з числа вчинених в межах санкції частини 2 статті 126 КУпАП.
Від отримання вказаної постанови ОСОБА_1 відмовився. У постанові є посилання, що здійснювалась відеофіксація правопорушень.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має посвідчення водія категорії А, їхав на мотоциклі, який не зареєстрований у встановленому порядку, без мотошолома, без увімкнених фар, дзеркала заднього виду у мотоциклі відсутні. Позивачем не надано документів, які б спростовували твердження відповідача про підставність винесення оскаржуваної постанови та спростовували б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за частиною 2 статті 126, частиною 2 статті 122, частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 121 КУпАП. Отже, в діях позивача наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частиною 2 статті 122, частинами, 1, 5, 6 статті 121 КУпАП. Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою.
Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно до пункту 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом настає адміністративна відповідальність.
Відповідно до пункту 2.3 (г) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено, що за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами настає адміністративна відповідальність.
Згідно пункту 19.1 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
За користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів настає відповідальність за частиною 2 статті 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Частина 6 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим .
Згідно пункту 31.4.7.(а) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
До матеріалів справи додано диски з відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейського з фіксацією події, яка описана в постанові про адміністративне правопорушення, які в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі. При цьому у постанові серії БАВ № 529328 від 03.08.2021 містяться відомості про вказані докази.
З відеозаписів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу працівниками поліції було роз'яснено його права згідно статті 268 КУпАП. Про надання позивачу адвоката позивач не заявляв такого клопотання відразу ж на місці зупинки працівниками поліції. Скористався цим правом особисто, зателефонувавши по телефону адвокату ОСОБА_2 перебуваючи уже в лікарні.
Також з відеозапису встановлено, що позивач їхав мотоциклом, незареєстрованим у встановленому порядку протягом 10 діб з моменту придбання, без дзеркал заднього виду, в темну пору доби, без фари ближнього світла, без мотошолома та без посвідчення водія категорії А.
Позивач особисто на місці його зупинки вказав, що не правильно вчинив. Однак, перебуваючи в лікарні, позивач став заперечувати, що їхав. Вказував, що вів мотоцикл в руках.
З відеозапису встановлено, що позивачу працівником поліції ОСОБА_3 повідомлялось про здійснення відеозапису події.
Отже, наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери поліцейського вказує на необґрунтованість доводів позивача щодо не вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень.
Також позивачем не надано будь-яких документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія категорії А тощо), які б спростовували твердження відповідача про підставність винесення оскаржуваної постанови та спростовували б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частиною 2 статті 122, частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 121 КУпАП .
Крім того, безпідставними є покликання позивача на те, що відповідачем незаконно розглянуто справу в лікарні, а не на місці зупинки транспортного засобу, оскільки з відеозапису події встановлено, що позивач на місці його зупинки поліцейськими відмовився вказати своє прізвище, називався іншими іменем та прізвищем. Отже, для встановлення особи його було доставлено у відділ поліції. Після чого позивач був доставлений для проходження медичного огляду на стан сп'яніння в лікарню. Де після його освідування і було винесено оскаржувану постанову, яку він отримати відмовився.
Також із відеозапису встановлено, що позивач особисто в лікарні скористався послугами адвоката.
Що стосується твердження адвоката Панасюка І.І. щодо наявності в діях поліцейських адміністративного затримання позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній.
Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відтак, відсутні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець