18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 925/197/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147" (м. Городище, Черкаська область) до Городищенської міської ради (м. Городище, Черкаська область) про розірвання договору оренди землі
Заявлено позов про розірвання договору оренди землі від 2013 року, укладений між Городищенською міською радою та ПрАТ "Городищенське АТП 17147" про оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Городище, вул. Чехова, 39, площею 41454 кв.м.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
В засідання представники сторін жодного разу не з'явилися, явка обов'язковою не визнавалася.
Відмови від позову суду не надійшло.
В справу надійшов відзив на позов, яким відповідач просить у позові відмовити, через відсутність підстав для розірвання спірного договору.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з такого:
З матеріалів справи та доводів сторін вбачаться, що 10.10.2013 року між Городищенською міською радою (Відповідач) та ПрАТ "Городищенським АТП 17147" (Позивач) був укладений Договір оренди землі (далі-Договір -а.с. 13).
Предметом оренди є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Чехова, 39, загальною площею 41 454 кв.м., в т.ч. під будівлею - 5646 кв.м., під обслуговуючою територією - 35 808 кв.м. для здійснення послуг по автоперевезенню (кадастровий номер 7120310100:01:001:0200) - п. 2 Договору.
Договір укладено терміном на 15 років (п. 8). Як стверджує позивач, Договір зареєстрований Реєстраційною службою Городищенського районного управління юстиції Черкаської області.
Відповідно до п. 9 Договору, визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі в розмірі 52 234 грн. 69 коп. (П'ятдесят дві тисячі двісті тридцять чотири грн. 69 коп.) в рік, 4 352 грн. 89 коп. (Чотири тисячі триста п'ятдесят дві грн. 89 коп.) щомісячно.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахування індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.
Сторонами не надано суду доказів недійсності цього договору за рішенням суду чи його нікчемності.
Позивач вказує, що з 01.07.2016 року він ніякої господарської діяльності не здійснює, підприємство зупинене, а всі працівники звільненні, послуг по перевезенню населення не надає. Основною підставою зупинки підприємства стало невиконання договірних зобов'язань органами влади та місцевого самоврядування, в частині відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян протягом 6 місяців 2016 року.
На цій підставі позивач доводить власну неспроможність надалі сплачувати орендну плату за земельну ділянку і тому вважає за необхідне для захисту власних інтересів звернутися до суду за розірванням договору оренди, оскільки у добровільному порядку сторонами дане питання не вирішено.
Позивач мав намір розірвати спірний договір оренди та вирішити із відповідачем питання щодо поділу земельної ділянки. Однак за доводами позивача, відповіддю Відповідача у листі від 12.01.2017 року за № 23.02/18, було відмовлено у розірванні Договору та надання дозволу на поділ існуючої орендованої земельної ділянки.
Позивач вважає, що накопичення ним заборгованості за оренду землі по спірному Договору починаючи з 01.01.2017 року надає право позивачу розірвати Договір оренди з підстав його невиконання в частині сплати орендної плати за землю.
Позивач посилається на п. 39 Договору, яким визначено, що розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку, а умовою такого розірвання є несплата орендної плати понад два місяці і вважає, що право на розірвання договору в такому випадку належить обом сторонам спору.
Крім того, позивач просить врахувати, що пунктом 38 Договору, визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодженням орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Натомість відповідач вважає, що Городищенська міська рада належним чином виконує всі свої обов'язки за спірним Договором, і підстав для його розірвання за ініціативою позивача нема. Розірвання договору унеможливлює також і той факт, що на земельній ділянці продовжує залишатися належний позивачу об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель, про які вказано в п. 3 Договору.
Також облік на балансі у позивача об'єкта цивільної оборони, що знаходиться на земельній ділянці не дає права позивачу ставити питання про розірвання договору оренди землі, бо таке не передбачено чинним законодавством.
У відповідності до положень ЗУ "Про оренду землі" від 06.10.1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 1,23 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Положеннями ст. 13,14 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Істотні умови договору оренди землі визначаються положеннями ст. 15 ЗУ "Про оренду землі".
Як вбачається з умов п. 3 спірного Договору, на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 207147 від 13.09.2006 року.
Позивач не заперечує наявність на орендованій ділянці належного йому нерухомого майна, що доводить користування позивачем земельною ділянкою.
В справу не подано доказів повного відчуження позивачем комплексу будівель іншій особі, що б припинило обов'язок позивача сплачувати орендну плату згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України.
За умовами спірного договору оренди землі між сторонами, обов'язок сплати позивачем орендної плати на користь відповідача не ставиться в залежність від результатів господарської діяльності орендаря та вагомості причин неможливості сплачувати орендну плату в установленому порядку та розмірі.
За правилами ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, оскільки відносини сторін врегульовані господарським договором, то право, яке захищає позивач шляхом подання позову про розірвання договору оренди землі, повинно бути виражено виключно як втрата блага, на яке розраховував позивач за результатом виконання умов спірного договору іншою стороною на користь позивача.
Позивачем не доказано суду, що відповідач порушив умови спірного договору оренди землі, що могло б бути підставою для розірвання договору Оренди землі за ініціативою позивача.
На думку суду, з викладених обґрунтувань, несплата орендної плати може бути підставою для розірвання спірного договору оренди землі лише за ініціативою відповідача у справі, який за умовами договору вправі розраховувати на своєчасну її сплату позивачем.
Позивач також вказує, що на орендованій земельній ділянці розташований об'єкт цивільної оборони - бомбосховище.
Відповідно до інформації Регіонального відділення фонду Державного майна України по Черкаській області від 02.03.2016 року за № 11-01-1067, на балансі Позивача обліковується майно, що не увійшло до статутного капіталу підприємства під час приватизації, а саме об'єкт цивільної оборони (бомбосховище). Зазначена споруда з прилеглою до неї територією для обслуговування та доступу, знаходиться на орендованій земельній ділянці, Позивач немає ніякого фінансування на утримання бомбосховища, тому його не обслуговує та ним не користується. АТП не має змоги підтримувати у будь-якому стані бомбосховище, утримання якого вважає обов'язком відповідача, як місцевого органу влади.
Ці обставини не дають право позивачу на розірвання спірного договору за його ініціативою, оскільки таке не передбачено умовами Договору чи чинним законодавством.
Якщо позивачем було відчужено частину нерухомого майна на орендованій земельній ділянці (як вказано у позові), то це не дає право позивачу вимагати розірвання всього договору оренди земельної ділянки. Дане питання повинно бути вирішено в інший спосіб.
Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" -- у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Отже позивачем не доведено правові підстави позовних вимог, а тому в позові слід відмовити повністю.
При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України. -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2022 року.
Суддя Н.М. Спаських