18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 березня 2022 року Черкаси справа №910/8430/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., без участі представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» та ОСОБА_1
про солідарне стягнення 357 248,36 грн,
Акціонерне товариство «РВС Банк» звернулося у Господарський суд міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 942602,85 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» (як принципалом) умов укладеного з позивачем договору про надання гарантії №Д-681-20Г від 17.02.2020. Оскільки виконання зобов'язання за вказаним договором було забезпечено порукою за договором поруки №ДП-681-20Г від 17.02.2020, стороною якого є відповідач 2, позивач просив стягнути суму у розмірі 942602,85 грн з принципала та поручителя солідарно.
28.07.2021 Господарським судом міста Києва прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог було, у зв'язку з чим спір у даній справі розглядається із ціною позову 357 248,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, справа №910/8430/21 передана за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Черкаської області для розгляду вказаної справи визначено суддю Кучеренко О.І.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 було прийнято справу №910/8430/21 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01 грудня 2021 року. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надали. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022, направлена судом на адресу відповідачів, яка вказана позивачем у позовній заяві та є місцезнаходженням відповідачів, проте вручена відповідачам не була та повернулась до суду із відміткою УДППЗ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 було відкладено підготовче засідання у справі до 19.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.01.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 10 год 00 хв 01 березня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 12 год 00 хв 29 березня 2022 року.
У судове засідання 29 березня 2022 року учасники справи не з'явилися.
Про час та місце розгляду справи усі учасники були повідомлені судом у порядку Господарського процесуального Кодексу України шляхом направлення ухвал суду.
У матеріалах справи міститься докази належного повідомлення першого відповідача, а саме корінець поштового повідомлення, у якому зазначено, що 26.01.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» отримав ухвалу Господарського суду від 19.01.2022 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, про що свідчить підпис повноважного представника першого відповідача.
Щодо повідомлення другого відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із запитом Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 25.11.2008.
Господарським судом міста Києва та Господарським судом Черкаської області неодноразово направлялись ухвали про проведення судових засідань з розгляду позовної заяви позивача за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , а саме: ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2021, від 28.07.2021, від 07.09.2021, від 16.09.2021 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021, від 19.01.2022, від 01.03.2022, проте вказані ухвали не були вручені відповідачці та повернулись до суду із відміткою УДППЗ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Застосовуючи положення статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на наведені правові норми, суд вважає, що ним виконано обов'язок щодо належного повідомлення відповідачів у справі, водночас, затягування судового процесу, у зв'язку з небажанням відповідачів отримувати поштову кореспонденцію порушує право позивача на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального Кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на те, що судом виконано усі дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи та неподання ними відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справи докази, суд
17.02.2020 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» (банк, гарант, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія» Черкаси-Газ» (принципал, відповідач 1 у справі) було укладено договір про надання гарантії №Д-681-20Г (далі - договір гарантії). За умовами цього договору за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України) гарантію, за якою на його письмову вимогу зобов'язується сплатити грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору (пункт 1.1 договору гарантії).
Сума гарантії складає 900 000,00 грн, цифровий код валюти - 980 (пункт 1.2 договору гарантії).
Відповідальність банку за гарантією та/або у зв'язку із цим договором обмежується сумою гарантії. Будь-який платіж, здійснений банком за гарантією, зменшує відповідальність банку за цією гарантією на суму платежу (пункт 1.3 договору гарантії).
Гарантія вступає у силу з моменту її надання та строком дії до 20.04.2020 включно (пункт 1.4 договору гарантії).
Сторони визнають право банку укладати договори, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань принципала за цим договором, як із самим принципалом, так і з третіми особами - поручителями, майновими поручителями, гарантами (пункт 2.3 договору гарантії).
Письмова вимога бенефіціара за гарантією може бути пред'явлена лише до закінчення строку гарантії. Після закінчення цього строку гарантія безумовно втрачає силу і повинна бути повернена, якщо така вимога отримана банком після закінчення строку гарантії (пункт 3.2 договору гарантії).
Якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання одержання повідомлення від банку але не пізніше дня закінчення строку дії гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії. До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу у розмірі 30% процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366) у валюті гарантії, за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку (пункт 4.2 договору гарантії).
Банк має нічим не обмежене права на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) (пункт 4.4 договору гарантії).
За порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим договором. Принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за яких нараховується пеня (пункт 5.1 договору гарантії).
Незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені, тощо) принципал також зобов'язаний відшкодувати банку збитки (пункт 5.2 договору гарантії).
Принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим договором ні при яких обставина, у тому числі навіть тих, що не залежать від принципала (пункт 5.3 договору гарантії).
Штрафні санкції можуть пред'являтись банком та підлягають сплаті за письмовою вимогою банку. Сплата штрафу не звільняє принципала від належного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 5.4 договору гарантії).
Керуючись частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим договором, складатиме 3 роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього договору (пункт 5.6 договору гарантії).
Цей договір є укладений з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору (пункт 6.1 договору гарантії).
Будь-які зміни або доповнення до цього договору будуть мати юридичну силу тільки тоді, коли вони були складені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 6.2 договору гарантії).
Договір гарантії підписаний уповноваженими представниками банку та принципала та скріплений відповідними печатками підприємств.
17.02.2020 на виконання умов договору гарантії банком було видано банківську гарантію виконання зобов'язань №681-20Г на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», відповідно до якої банк безвідклично зобов'язався протягом 3 банківських днів сплатити суму у розмірі 900 000,00 грн після одержання від бенефіціара письмової вимоги, без необхідності для нього обґрунтувати свою вимогу, за умови, що у тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з тим, що принципал не здійснив оплати рахунку на оплату за добовий небаланс у строк, встановлений договором транспортування природного газу №1907000666 від 17 грудня 2019 року.
04.03.2020 між банком та принципалом було підписано додатковий договір №1 до договору гарантії, яким сторони за договором гарантії узгодили, що, у зв'язку із внесенням змін до умов тендеру сторони вирішили внести зміни до договору про надання гарантії №Д-681-20Г від 17.02.2020 та викласти пункт 1.4 договору у наступній редакції: «Гарантія вступає у силу з моменту її надання та строком дії до 30.04.2021 включно (пункт 1.1 додаткового договору №1).
Судом також встановлено, що 17.02.2020 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» (банк, гарант, позивач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» (принципал, відповідач 1 у справі) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2 у справі) було укладено договір поруки №ДП-681-20Г (далі - договір поруки). За умовами цього договору поручитель зобов'язується перед гарантом у повному обсязі солідарно відповідати за виконання принципалом зобов'язань щодо повернення суми гарантії, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання гарантії №Д-681-20Г від 13 лютого 2020 року, що укладений між гарантом та принципалом та додатковими договорами (угодами) до договору про надання гарантії, що можуть бути укладені у майбутньому (пункт 1.1 договору поруки).
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору про надання гарантії, ніяких заперечень що нього не має (пункт 1.2 договору поруки).
Поручитель погоджується з тим, що при зміні принципала, зміні змісту та обсягу (зміна суми гарантії, суми комісій та інших плат згідно з договором про надання гарантії) забезпеченого цією порукою зобов'язання (у тому числі новація зобов'язання) за договором про надання гарантії, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за договором про надання гарантії (пункт 1.4 договору поруки).
Зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення гарантії у сумі складає 900 000,00 грн, цифровий код валюти - 980 у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі про надання гарантії та додаткових договорах (угодах) до договору про надання гарантії, що можуть бути укладені у майбутньому; сплата комісій та інших платежів, визначених договором про надання гарантії з урахуванням змін та доповнень до договору про надання гарантії, якщо такі будуть прийняті; сплата можливих штрафних санкцій у розмірі, у випадках та на умовах, визначених договором про надання гарантії та додатковими договорами (угодами) до договору про надання гарантії, що можуть бути укладені у майбутньому (пункти 2.1.1 та 2.1.2 договору поруки).
Поручитель зобов'язаний у випадку надіслання гарантом письмової вимоги виконання забезпеченого зобов'язання, перерахувати протягом 5 робочих днів, суму гарантії, штрафних санкцій, комісії та інші плати на рахунок зазначений у письмовій вимозі (пункт 3.6.1 договору поруки).
У разі порушення поручителем вимог пункту 3.6.1 цього договору, поручитель зобов'язаний сплатити гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 4.1 договору поруки).
Керуючись статтями 6, 259 Цивільного кодексу України, статтею 223 Господарського кодексу України, сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим договором, складатиме 3 роки (пункт 4.2 договору поруки).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб (за наявності) та діє до повного виконання принципалом та поручителем своїх зобов'язань перед гарантом (пункт 5.1 договору).
Договір поруки підписаний уповноваженими представниками банка та принципала та поручителем особисто, а також скріплений відповідними печатками підприємств.
Судом також встановлено, що 25.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» через Публічне акціонерне товариство АБ «УКРГАЗБАНК» направило Акціонерному товариству «РВС БАНК» письмову вимогу за банківською гарантією виконання зобов'язання №681-20Г від 17.02.2020 (зі змінами від 04.03.2020) про сплату 764 417,21 грн, у зв'язку з тим, що принципал не здійснив оплати рахунку на оплату за добовий небаланс у строк, встановлений договором транспортування природного газу №1907000666 від 17.12.2019.
01.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» через Публічне акціонерне товариство АБ «УКРГАЗБАНК» направило Акціонерному товариству «РВС БАНК» письмову вимогу за банківською гарантією виконання зобов'язання №681-20Г від 17.02.2020 (зі змінами від 04.03.2020) про сплату 77601,17 грн, у зв'язку з тим, що принципал не здійснив оплати рахунку на оплату за добовий небаланс у строк, встановлений договором транспортування природного газу №1907000666 від 17.12.2019.
На виконання умов договору гарантії та вимог бенефіціара, гарант 01.02.2021 сплатив на користь бенефіціара гарантійну суму у розмірі 764 417,21 грн, що підтверджується меморіальним ордером №306 від 01.02.2021 та 09.03.2021 сплатив на користь бенефіціара гарантійну суму у розмірі 77601,17 грн, що підтверджується меморіальним ордером №185 від 09.03.2021.
02.02.2021 Акціонерне товариство «РВС БАНК» (гарант) направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» регресну вимогу про відшкодування фактично сплаченої на користь бенефіціара гарантійної суми у розмірі 764 417,21 грн разом із 30% річними та пенею за порушення строків повернення банку коштів на виконання зобов'язань принципала за договором гарантій.
У зв'язку з невиконанням вимоги банку, останній 15.02.2021 та 10.03.2021 направляв вимоги про відшкодування фактично сплаченої на користь бенефіціара гарантійної суми у розмірі 764 417,21 грн разом із 30% річними та пенею, а також 77601,17 грн разом із 30% річними та пенею за порушення строків повернення банку коштів на виконання зобов'язань принципала за договором гарантій.
01.06.2021 банк направив регресну вимогу на адресу поручителя - ОСОБА_1 , у якій просив поручителя виконати свої зобов'язання за договором поруки №ДП-681-20Г та сплатити банку 842 018 грн разом із 30% річними та пенею за порушення строків повернення банку коштів на виконання зобов'язань принципала за договором гарантій.
Судом також встановлено, що 07.06.2021 у зв'язку з порушенням зобов'язання за №681-20Г, гарантом звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, загальною вартістю 654 900,00 грн на підставі іпотечного застереження, що містяться в іпотечному договорі, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко В.В. від 28.02.2020 за №140. У зв'язку з наведеним заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» за договором гарантії зменшилась до 187 118,38 грн.
Оскільки вимоги позивача залишились без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду про примусове стягнення заборгованості у сумі 187 118,38 грн, на яку нарахував штрафні санкції у вигляді пені, а також інфляційні та річні, та які просить солідарно стягнути з відповідачів у справі.
У відповідності до статті 509 Цивільного Кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України у силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Укладений між позивачем та відповідачем 1 правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, а правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 2 виникли взаємні права та обов'язки, на підставі укладеного договору, яким було забезпечено належне виконання останнім договору транспортування природного газу №1907000666 від 17.12.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
У статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Умовами договору гарантії сторони узгодили зміст гарантії, порядок її надання та припинення, розмір та порядок сплати винагороди гаранту, гарантійних платежів та процентів за користування грошовими коштами, права та обов'язки сторін, їх відповідальність. Договір гарантії підписаний уповноваженими особами гаранта та принципала та скріплений печатками підприєств.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія це правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, який затверджений постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (далі - Положення).
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення, визначено, що гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Як визначено умовами договору гарантії, гарантія видається гарантом з метою забезпечення виконання договору у вигляді виплати коштів у розмірі 900 000,00 грн. Тобто, позивач, як гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати 900 000,00 грн у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору поставки, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» зобов'язань за договором на транспортування природного газу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як бенефіціаром, було направлено на адресу гаранта вимоги про сплату гарантійної суми.
Судом враховано, що підставою для направлення вимоги до гаранта є настання гарантійного випадку, під яким розуміється факт порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого бенефіціар має право протягом строку дії гарантії звернутися з вимогою до гаранта про сплату коштів відповідно до її умов.
На виконання вимог бенефіціара та умов договору про надання банківської гарантії, гарантом було сплачено на користь бенефіціара гарантійну суму у сукупному розмірі 842 018,38 грн, що підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи.
За змістом положень частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
За умовами договору гарантії, принципал зобов'язався протягом п'яти робочих днів з моменту отримання одержання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку дії гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, договір банківської гарантії було забезпечено договором поруки, який укладений між позивачем та відповідачем 2.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Як зазналось вище умовами договору гарантії відповідач 1 зобов'язався протягом п'яти робочих днів з моменту отримання одержання повідомлення від банку але не пізніше дня закінчення строку дії гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії.
Аналогічне положення також передбачене і у договорі поруки, згідно з яким визначено, що поручитель зобов'язаний у випадку надіслання гарантом письмової вимоги виконання забезпеченого зобов'язання, перерахувати протягом 5 робочих днів, суму гарантії, штрафних санкцій, комісії та інші плати на рахунок зазначений у письмовій вимозі
Як свідчать матеріали справи, після сплати бенефіціару гарантійної суми, позивач направляв на адресу принципала та поручителя вимоги про відшкодування сплаченої гарантійної суми з вимогою про відшкодування 842 018,38 грн. Отже, суд дійшов висновку, що в силу наведених правових норм та умов договорів гарантії та поруки, у позивача виникло право вимагати у відповідачів відшкодувати суму сплаченої позивачем гарантії.
Після відкриття провадження у справі, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів до 187 118,38 грн, відтак сума основної заборгованості відшкодування виплаченої позивачем гарантії підлягає стягненню саме у такому розмірі.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідальність за порушення принципалом та поручителем строків відшкодування гаранту витрат по гарантії, встановлена у договорі гарантії та договорі поруки у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, що діяла у цей період.
На підставі наведених положень вищезазначених договорів, позивач нарахував відповідачам пеню на суму 77601,17 грн у розмірі 2211,10 грн за період прострочення з 27.03.2021 до 06.06.2021, на суму 764417,21 грн у розмірі 34053,21 грн за період з 08.02.2021 до 06.06.2021, на суму 187118,38 грн у розмірі 3865,40 грн за період з 07.06.2021 до 26.07.2021.
Судом перевірений розрахунок позивача за допомогою програми «Ліга-Закон» з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановлено, що розрахунок пені здійснений позивачем вірно, відтак вимога про її стягнення підлягає до задоволення у запропонованому позивачем розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 4.2 договору гарантії встановлено, що якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання одержання повідомлення від банку але не пізніше дня закінчення строку дії гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії. До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу у розмірі 30% процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366) у валюті гарантії, за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку.
Отже, сторони узгодили між собою інший розмір річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
На підставі наведених положень статті 625 Кодексу позивач нарахував відповідачам 91901,36 грн річних та 38098,91 грн інфляційних витрат за період з 02.02.2021 до 26.07.2021 за несвоєчасне виконання зобов'язань, які також просить стягнути з останніх.
Судом перевірений розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства та вихідних даних та встановлено, що розмір 30% річних та інфляційних витрат розрахований позивачем вірно, тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення суми інфляційних і річних підлягають до задоволення саме у заявленому розмірі.
Позивачем при зверненні до суду використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права.
З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС БАНК» про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідачів підлягають до часткового задоволення у розмірі 187 118,38 грн основної заборгованості, 32111,90 грн пені, 75907,76 грн 30% річних та 38098,91 грн інфляційних витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи те, що після відкриття провадження у справі позивач зменшив позовні вимоги та заявив клопотання про повернення судового збору, судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у сумі 8780,32 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів по 2679,36 грн з кожного.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» 187 118,38 грн основної заборгованості, 32111,90 грн пені, 75907,76 грн 30% річних та 38098,91 грн інфляційних витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Черкаси-Газ» на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» 2679,36 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» 2679,36 грн судового збору.
Повернути Акціонерному товариству «РВС Банк» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 8780,32 грн, який сплачений згідно з платіжним дорученням №0000015876 від 16.03.2021.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 22.04.2022.
Суддя О.І.Кучеренко