18 квітня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/113/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.
розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 15 352 грн 59 коп. заборгованості
За участі представників:
позивача: не прибув
відповідача: не прибув
В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
24.01.2022 (вх. №126 від 17.02.2022) Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , надалі - відповідачі, про стягнення 15 352 грн 59 коп. заборгованості, з яких: 1 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 2 801,55 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 397,12 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 462,88 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Підставою позову визначено порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 02.10.2013.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано належним чином засвідчені копії заяви на приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 02.10.2013; заяви на відкриття рахунку від 02.10.2013; витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", довідку про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. №Е0209TEL0O03Y від 24.01.2022; виписки по рахунках відповідача, розрахунок заборгованості за договором б/н від 02.10.2013 тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.02.2022, головуючим суддею для розгляду справи №921/113/22 визначено суддю Гирилу І.М.
Нормами ч. 1 ст. 176 ГПК України передбачено, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 8 цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Так, 18.02.2022 суддею Гирилою І.М. направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Тернопільській області стосовно інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
18.03.2022 Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Тернопільській області надав відповідь № 318 від 22.02.2022, згідно з якої зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/113/22; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін задоволено частково; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/113/22 призначено на 14:00 год. 18.04.2022; запропоновано сторонам у справі надати/надіслати суду передбачені чинним процесуальним законодавством заяви по суті справи чи з процесуальних питань (при наявності).
В судове засідання 18.04.2022 повноважний представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань суду не надав, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання 18.04.2021 не прибув, запропонованих судом в ухвалі від 21.03.2022 заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надав, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 26.03.2022 про вручення Луцик 25.03.2022 рекомендованого поштового відправлення за №4602510237000 (ухвали від 21.03.2022).
Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч. 1-2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За даних обставин, беручи до уваги долучене позивачем до позовної заяви клопотання б/н від 21.01.2022 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, зважаючи на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для прийняття рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке:
02.10.2013 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була підписана Заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заява на відкриття рахунку, відповідно до умов яких Банк (позивач) відкрив відповідачу в національній валюті, зокрема, поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що, підписавши цю заяву, Клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають Договір банківського обслуговування.
Підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в порядку діючого законодавства, Клієнт засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ "ПриватБанк" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручого підписання, так і шляхом накладення цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом Клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного Договору, так і шляхом обміну інформацією/погодженням по банківському обслуговуванню з Клієнтом через wеb-сайт банка (www.pb.ua або інший інтернет -/SMS-ресурс, вказаний Банком).
Заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 02.10.2013 сторони також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк і Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені Банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.
Заява на відкриття рахунку від 02.10.2013 була перевірена та прийнята менеджером по обслуговуванню корпоративних клієнтів відділення ПАТ КБ Приватбанк, на ній зазначено номер, зокрема, поточного рахунку - НОМЕР_2 та його валюта - гривня.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами у справі Договору банківського обслуговування б/н від 02.10.2013 відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 .
До позовної заяви позивач долучив копію витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", надалі - Умови: Р. 3.18 "Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів".
Відповідно до п. 3.18.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).
Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та нормативних актів Національного банку України (п. 3.18.1.5 Умов).
Згідно з п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
П. 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі, далі - Угода). При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Згідно ст. 212, 651 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту.
Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом не впливають на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо (п. 3.18.1.11 Умов).
При надходженні розрахункових документів Клієнта в Банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку Клієнта, Банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту. За результатами операцій, проведених за поточним рахунком Клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку Клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня. При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта фактично є сумою використовуваного Клієнтом кредиту в цей день (п. 3.18.2.1.4 Умов).
Згідно з п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів в рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Таким чином, за послугою "Кредитний ліміт" кредитування Банком Клієнта полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку в межах встановленого кредитного ліміту.
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.18.4 Умов).
Відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4 Умов).
Згідно з п. 3.18.4.4-3.18.2.3.4 Умов розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця - 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць. Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Позивач стверджує, що ФОП Луцик Юлія Іванівна користувалась кредитними коштами (банком проводилися платежі клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту) в межах розміру кредитного ліміту. Однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення отриманих кредитних коштів, сплати відсотків, комісії за використання ліміту виконала неналежним чином, внаслідок чого станом на 04.01.2022 її заборгованість становить 15 352 грн 59 коп., з якої: 1 000 грн - заборгованість за кредитом; 2 801,55 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 462,88 грн - заборгованість по комісії та 8 397,12 грн - пеня. Зазначені суми Банк і просить стягнути з Позичальника в судовому порядку.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис за № 26380060002001692 про припинення підприємницької діяльності ФОП Луцик Юлії Іванівни на підставі власного рішення.
Ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Ст. 52 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України, передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 51, 52, 598, 609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Вказана правова позиція викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
За даних обставин, зважаючи на те, що заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку 02.10.2013 відповідачем підписано як підприємцем, статус ФОП Луцик Ю.І. припинено 11.07.2014, суд прийшов до висновку, що звертаючись до господарського суду з даним позовом, Банк обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 207 ЦК України, в чинній редакції на момент підписання відповідачем Заяви, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Ч. 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).
Згідно з ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочинщодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ( ст. 546, 547 ЦК України).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1-2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, зокрема в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, звернув увагу на те, що в переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ст. 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ч. 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2-3 ст. 80 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи вказані вище заяви про приєднання та відкриття рахунку, ознайомився і погодився саме з Умовами та правилами, які містяться в долученому позивачем до позовної заяві витязі. Підписана відповідачем 02.10.2013 заява містить лише інформацію про його приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, прохання відповідача відкрити рахунки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий позивачем Витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та підтримана Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №916/2755/18, від 01.11.2019 у справі №910/13940/18 та від 20.02.2022 у справі №910/3299/20 (923/315/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, § 123).
Суд встановив, що у заяві відповідача про відкриття рахунку від 02.10.2013 процентна ставка не зазначена, як не визначено і умови нарахування комісії за користування кредитом. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання та, відповідно, не визначено її розміру, порядку та строку нарахування.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених Банком позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 801,55 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 462,88 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 8 397,12 грн пені. Відтак, суд відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог, як не обґрунтованих належними, достатніми та достовірними доказами.
Поряд із цим, судом встановлено, що на вказаний підприємцем Луцик Ю.І. у заяві від 02.10.2013 поточний рахунок № НОМЕР_2 у період з 03.10.2013 по 03.10.2014 Банком встановлювався кредитний ліміт, зокрема, 1 000 грн - з 03.10.2013, 1 000 грн - з 01.03.2014, 0 грн - з 02.03.2014 та 0 грн - з 03.10.2014.
Наявна в матеріалах справи банківська виписка з рахунку ФОП Луцик Ю.І. № НОМЕР_2 підтверджує факт користування останньою кредитними коштами в межах встановленого ліміту та утворення станом на 03.02.2014 простроченої заборгованості по кредиту в сумі 902,05 грн.
Слід зазначити, що саме дана сума (902,05 грн) простроченої заборгованості відповідача за наданим кредитом відображена Банком і у долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 02.10.2013 станом на 04.01.2022.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі - Положення, передбачено, що Банк здійснює операції протягом операційного дня з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні (п. 14, 15 Положення).
Відповідно до п. 42 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.
Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій (п. 44 Положення).
П. 56, 57 Положення визначено, що Банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. п. 60, 62 Положення).
З огляду на наведене вище, долучені позивачем до матеріалів справи виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно приймається судом як належний і допустимий доказ.
Зі змісту заяви відповідача про приєднання від 02.10.2013 вбачається, що сторонами не досягнуто домовленості щодо терміну повернення кредиту, а відтак позивач має право вимагати виконання кредитного зобов'язання у будь-який час.
Судом встановлено, що 25.12.2021 позивач на адресу відповідача направив претензію, згідно із якою він вимагав невідкладно, але не пізніше семи днів від дати претензії, здійснити погашення простроченої кредитної заборгованості в сумі 902,05 грн.
Оскільки вимоги претензії відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України виконані не були, суд констатує, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.
В судове засідання 18.04.2022 відповідач не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами встановлених вище обставин, як не надав суду доказів добровільного повернення отриманих кредитних коштів.
За даних обставин, зважаючи на доведений матеріалами справи факт користування наданими Банком в межах кредитного ліміту грошовими коштами, наявності станом на 04.01.2022 заборгованості в сумі 902,05 грн, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги Банку в частині стягнення з ОСОБА_1 902 грн 05 коп. простроченої заборгованості.
Позов в частині стягнення 97,50 грн основного боргу є безпідставним, а, відповідно, не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За даних обставин, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 145,77 грн, суд покладає на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570, 902 грн 05 коп. заборгованості за кредитом та 145 грн 77 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Повне судове рішення складено 22.04.2022
Суддя І.М. Гирила