79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2022 Справа № 914/180/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів», м. Миколаїв Львівської області
про стягнення 633 508,20 грн заборгованості за Договором поставки від 16.02.2018 №39
за участю представників: не з'явились
Судові процедури
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Айслаг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» про стягнення 633 508,20 грн заборгованості за Договором поставки від 16.02.2018 №39.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.01.2022 справу №914/180/22 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.
Ухвалою суду від 26.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2022.
В судовому засіданні 08.02.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.03.2022.
18.02.2022 надійшло клопотання вх.№4610/22 про розгляд справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні 01.03.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 29.03.2022.
В судовому засіданні 29.03.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.04.2022.
Сторони явки повновжаних представників в судове засідання 19.04.2022 не забезпечили.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №39 від 16.02.2018 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.
Заперечення відповідача
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 17.01.2022 п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Обставини справи
16 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповдальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (Покупець) та Приватним підприємством «Айслаг» (Постачальник) укладено Договір поставки №39 (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти (Товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками Сторін Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.
На виконання умов договору Постачальником поставлено та передано Покупцю нафтопродукти на загальну суму 253470,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними на відвантаження палива №000050 від 12.01.2021 на суму 71400,00 грн, №000384 від 23.02.2021 на суму 76470,00 грн.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 253470,00 грн.
Відповідно до п.5.2. Договору у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, Постачальник має право рахувати, а Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю два відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного Договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
Оскільки відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару у встановлені в п.5.1. Договору строки, то товар вважається поставленим на умовах товарного кредиту згідно з п.5.2. Договору.
Заборгованість по сумі товарного кредиту становить 253470,00 грн.
Відповідно до положень п.5.3. Договору покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату ( п.5.3).
На виконання пункту 5.3 договору 01 червня 2021 року позивач відправив на адресу відповідача листа-вимогу №59/01-03 про оплату відсотків за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту її отримання, яка залишена без відповіді та задоволення.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку розміру позовних вимог окрім суми товарного кредиту в розмірі 253470,00 грн позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом за період з 13.01.2021 року по 06 травня 2021 року у розмірі 380038,20 грн.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Позиція суду
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки №39 від 16.02.2018.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1.2. Договору документи на товар, які Постачальник повинен передати Покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним Договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного Договору.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки відповідачу товару підтверджується долученими до матеріалів справи накладними на відвантаження палива №000050 від 12.01.2021 на суму 71400,00 грн, №000384 від 23.02.2021 на суму 76470,00 грн.
Відповідач прийняв поставлений товар без зауважень та претензій щодо кількості та якості товару.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого Товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу, відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором не оплатив вартість поставленого товару у строк, встановлений Договором.
Відповідно до ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.
Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Оскільки відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару у встановлені в п.5.1. Договору строки, то товар вважається поставленим на умовах товарного кредиту згідно з п.5.2. Договору терміном на 30 днів календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю два відсотка за кожен день використання товарного кредиту.
Відповідно до п.5.4. Договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного Договору.
Оскільки відповідач не виконав вимог листа-вимоги №59/01-03 про оплату відсотків за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту її отримання, то позивачем правомірно нараховано відсотки за користування товарним кредитом за період з 13.01.2021 року по 06 травня 2021 року у розмірі 380038,20 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі та стягнення з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9502,63 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №26 від 17.01.2022.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ 38008383; 81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул.Лисенка,45) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (код ЄДРПОУ 13369787; 43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4) 253470,00 грн (двісті п'ятдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень) заборгованості по оплаті товарного кредиту за Договором поставки №39 від 16.02.2018, 380038,20 грн (триста вісімдесят тисяч тридцять вісім гривень 20 копійок) заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, 9502,62 (дев'ять тисяч п'ятсот дві гривні 62 копійки) судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 22.04.2022.
Суддя Кидисюк Р.А.