79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.04.2022 Справа № 914/4108/21
За позовом:Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСПЕТ», м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», м. Львів
про:усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - О.О. Шевчук
Представники учасників справи:
прокурорС.С. Максимовська;
від позивача:О.Р. Брильовська - представниця;
від відповідача:Ю.М. Гелемей - адвокат;
від третьої особи:не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської обласної державної адміністрації до ТОВ «СЕРВІСПЕТ» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.
Ухвалою від 04.01.2022 суд залишив позовну заяву без руху.
У строк, встановлений судом, від керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова надійшла заява вх. №232/22 від 06.01.2022, якою усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою від 04.01.2022.
Ухвалою від 11.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 11.02.2022, залучив до участі у справі Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.
Ухвалою від 18.04.2022 суд витребував з архіву суду справу №5015/4582/11, підготовче засідання відклав на 20.04.2022.
У судове засідання призначене на 20.04.2022 прокурор та представник позивача з'явилися.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 20.04.2022 також з'явився.
Третя особа явки повноважного представника у судове засідання призначене на 20.04.2022 не забезпечила.
Відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі (вх. №6672/22 від 24.03.2022).
Клопотання обґрунтоване тим, що 2012 році прокурор Шевченківського району м. Львова звертався до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивачів - Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, до відповідачів - ТОВ «СервісПет», Брюховицької селищної ради, ТОВ Новобуддизайн», ТОВ «Самгородок», ПП «Буддизайн», ТОВ Лазурит-007», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, про витребування майна від добросовісного набувача та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави (справа №5015/4582/11).
В межах даної справи з-поміж інших позовних вимог ставилася вимога про витребування та зобов'язання ТОВ «СервісПет» повернути земельну ділянку площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 у розпорядження держави.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2013 у справі №5015/4582/11 в частині задоволення позовних вимог, постановлено нове рішення - у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 було залишено без змін. Рішення судів набрали законної сили.
З урахування цього відповідач вважає, що у межах справи №5015/4582/11 винесено судові рішення, у яких предмет спору - земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0067, предмет позову - повернення спірної земельної ділянки у розпорядження держави, підстави позову, а також сторони (держава та ТОВ «СЕРВІСПЕТ») є тими самими, що у справі №914/4108/21, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Прокурор подав до суду заперечення на вказане вище клопотання відповідача, у якому вказав, що позов поданий у даній справі є іншим, ніж той, що було заявлено у справі №5015/4582/11, оскільки прокурором було обрано інший спосіб захисту. Зокрема, у справі №5015/4582/11, було обрано спосіб захисту у вигляді подання віндикаційного позову - витребування майна з чужого незаконного володіння, а у справі №914/4108/21 наявний спосіб захисту у вигляді подання негаторного позову щодо усунення перешкод у користуванні майном (земельними ділянками).
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши позиції сторін та проаналізувавши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої ст. 175 цього кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього кодексу (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили з тими самими вимогами).
При цьому суд зазначає, що в постановах № 916/3245/17 від 13.03.2019 та № 916/542/18 від 12.06.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Натомість, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу становлять собою підстави позову (постанова Великої Палати Верховного Суду № 904/5726/19 від 15.06.2021).
Предметом спору в справі №914/4108/21 (матеріально-правовим об'єктом з приводу якого виник спір) є право держави в особі Львівської обласної державної адміністрації на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим №4610166300:04:003:0067.
Предметом позову у справі №914/4108/21 є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим №4610166300:04:003:0067 загальною площею 4,2300 га шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ТОВ «Сервіс ПЕТ».
Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0067 загальною площею 4,2300 га незаконно знаходиться у володінні відповідача, адже не було законних підстав для вибуття її із власності держави. Як на правову підставу позову прокурор посилається на приписи ст. 391 ЦК України.
В той же ж час, як встановлено судом, предметом розгляду у справі №5015/4582/11 серед інших вимог була вимога про витребування та зобов'язання ТОВ «СервісПет» повернути земельну ділянку з кадастровим №4610166300:04:003:0067 площею 4,2300 га у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
Така вимога обґрунтовувалася наявністю правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.
За результатами розгляду справи №5015/4582/11 рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2013 відмовлено в задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки (в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанції), оскільки при застосуванні віндикаційного способу захисту права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту.
Аналізуючи доводи викладені відповідачем в клопотанні про закриття провадження у справі, суд звертає увагу сторін на наступне.
Главою 29 ЦК України передбачено способи захисту права власності.
Відповідно до ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, законодавцем передбачено два самостійні способи захисту права власності: шляхом подання позову про витребування майна (віндикаційний позов) та шляхом подання позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов).
Слід вказати, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц викладено правовий висновок, згідно із яким предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
В свою чергу, умовами для задоволення негаторного позову є встановлення обставин перебування майна у власника або титульного володільця; створення перешкод у користуванні, розпорядженні цим майном; відсутності для створення таких перешкод правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо), а також формулювання у позові конкретно визначеної дії, яку повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Таким чином, підстави віндикаційного та негаторного позову є відмінними. За віндикаційним позовом визначальною підставою є обставина вибуття майна з володіння позивача; натомість підставою негаторного позову є обставина наявності майна у володінні позивача, однак відповідачем чиняться перешкоди у такому володінні.
Зважаючи на існуючу різницю між конструкціями віндикаційного та негатроного позовів, як самостійних способів захисту цивільних прав, суд доходить висновку, що у зв'язку із тим, що у межах справи №5015/4582/11 прокурором було заявлено саме віндикаційний позов (судами трьох інстанцій надавалася правова оцінка доводам сторін саме стосовно підставності застосування норми ст. 388 ЦК України), а у межах справи №914/4110/21 прокурором обрано спосіб захисту шляхом пред'явлення негаторного позову (прокурор мотивує свої вимоги саме необхідністю застосування норми ст. 391 ЦК України), то спір у даній справі не є аналогічним тому, що розглядався у межах справи №5015/4582/11.
Суд також зауважує, що склад учасників даної справи, а також справи №5015/4582/11, зокрема його сторони, є відмінними, адже у справі №5015/4582/11, окрім ТОВ «СЕРВІСПЕТ», відповідачами були також Брюховицька селищна рада, ТОВ «Новобуддизайн», ТОВ «Самгородок», ТОВ «Буддизайн», ТОВ «Лазурит 007».
Таким чином, доводи сторони відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є необґрунтованими, а тому суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.
Керуючись ст. 175, 183, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2022.
Суддя Крупник Р.В.