ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2022Справа № 910/21430/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" до товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" про стягнення 81 508,38 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (далі - Підприємство) 81 508,38 грн, з яких: 78 179,60 грн - основний борг, 1 991,94 грн - 15 % річних, 1 336,84 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором від 1 червня 2021 року № 28529/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/21430/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 29 грудня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/21430/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02081, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, офіс 434.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року була отримана уповноваженим представником Підприємства 8 січня 2022 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне рекомендоване повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0105491825266.
Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.
26 січня 2022 року на через канцеляпію суду позивачем подано письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 червня 2021 року між Товариством та Підприємством був укладений договір № 28529/21, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити відповідачеві поставку товарів та послуг в мережі станцій через систему Е100 з використанням карток, а відповідач - прийняти товари й послуги у власність та оплатити їх вартість на умовах даного правочину. Система Е100 - це учасники (суб'єкти господарювання та/або їх уповноважені представники), які можуть вести облік угод позивача та/або здійснювати відпуск товарів з викоистанням карток.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Пунктами 1.2., 1.3. даної угоди встановлено, що найменування, асортимент товару, які Товариство повинно поставити Підприємству, визначається усною заявкою пред'явника карти. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до вказаного договору, які є його невід'ємною частиною.
За умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаної угоди Товариство зобов'язалося забезпечити Підприємству можливість використання карток для придбання (отримання) товарів на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (мережа станцій). Підписанням даного договору відповідач підтвердив, що він повідомлений про те, що позивач здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за договором смарт-карток Е100). Позивач не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є лише посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об'єктів. Поставка товару Підприємству здійснюється партіями на умовах EXW (Інкотермс 2010) шляхом заправлення транспортного засобу через паливно-роздавальні колонки з використанням терміналів. Під партією товарів сторони розуміють товари в кількості та асортименті, що передані відповідачу на АЗС згідно усної заявки Підприємства (пред'явника карти), виходячи з потреб останнього. Товар відпускається при умові пред'явлення карти відповідачем (пред'явником карти) та правильного введення пін-коду. Право власності на товар переходить до Підприємства в момент заправлення товаром транспортного засобу.
Відповідно до положень пунктів 4.1.-4.3. вказаної угоди розрахунки за товар, які були поставлені відповідачу здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Підприємство здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу. Також воно має право вносити авансові платежі. Вказані платежі здійснюються на підставі договору. У призначенні платежу вказується номер та дата договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок Товариства. Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з моменту виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату. Розрахунковий період - це проміжок часу, протягом якого відповідач здійснює угоди з використанням карток, а позивач веде облік цих угод. Даним договором встановлено два розрахункових періоди: перший - з першого числа по 15 число поточного місяця; другий - з шістнадцятого числа по останній день місяця.
Як встановлено пунктами 4.5., 4.6. вказаного правочину, ціну даного договору складає сума вартості товару, поставленого відповідачеві на підставі цієї угоди. Вартість товарів за цією угодою вказується Товариством у рахунках на оплату, видаткових накладних або актах прийому-передачі товару.
Згідно з положеннями пункту 4.7. договору, якщо Товариство протягом п'ятнадцяти календарних днів, починаючи від дати отримання Підприємством видаткових накладних або актів прийому-передачі товару, не одержить від відповідача письмового заперечення по даним документам та останній не надасть доказів некоректності вказаних документів, вони вважаються вірними та прийнятими Підприємством. Також вважається, що відповідач погодився з вказаною у цих документах інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів). Сторони погодилися, що дата отримання Підприємством видаткових накладних або актів прийому-передачі при направленні їх засобами електронного зв'язку або за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів Товариством.
Згідно підпунктів 5.3.1., 5.3.2. спірного правочину відповідач зобов'язаний вчасно оплачувати позивачу отримані товари відповідно до виставлених рахунків на оплату і згідно умов цього договору, а також підписувати та повертати Товариству документи, вказані в пунктах 3.4., 5.1.4. цього правочину, протягом п'ятнадцяти календарних днів, починаючи від дати отримання відповідачем даних документів з урахуванням приписів пункту 4.7. договору.
Як встановлено пунктом 9.1. даної угоди цей договір набув чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк.
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками відповідних суб'єктів господарювання.
Судом встановлено, що 1 червня 2021 року між сторонами підписано акт прийому-передачі карт: 00052850014, 00052850022, 00052850030, 000528500048, 00052850055, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування вищезазначені ідентифікаційні пластикові картки Е100.
Відповідно до заяви Підприємства від вказаної дати відповідач просив позивача активувати вказані картки для їх використання в рамках договору.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину між позивачем та відповідачем підписано специфікції до договору: від 1 липня 2021 року на суму 10 923,95 грн, від 1 серпня 2021 року на суму 121 802,73 грн та від 1 вересня 2021 року на суму 26 376,87 грн.
На виконання специфікації до договору від 1 липня 2021 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 10 923,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 31 липня 2021 року № 14860, актом прийому-передачі товарів від вказаної дати та за вказаним номером та виставлено рахунок на оплату від 31 липня 2021 року № 14860 на зазначену суму.
На виконання специфікації до договору від 1 серпня 2021 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 121 802,73 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15 серпня 2021 року № 18722 на суму 45 250,50 грн та від 31 серпня 2021 року № 22844 на суму 76 552,23 грн, актами прийому-передачі товарів та рахунками на оплату від вказаних дат, за відповідними номерами та на зазначені суми.
На виконання специфікації до договору від вересня 2021 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 26 376,87 грн, що підтверджується видатковою накладною від 15 вересня 2021 року № 27051, актом прийому-передачі товарів від вказаної дати та за вказаним номером та виставлено рахунок на оплату від 15 вересня 2021 року № 27051 на зазначену суму.
З вказаних актів прийому-передачі товарів вбачається, що сторони не мають претензій одна до одної, приймання-передавання проведені відповідно до умов договору, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаною угодою.
Судом встановлено, що вищезазначені специфікації, акти прийому-передачі, видаткові накладні та рахунки на оплату підписані сторонами за використання електронного документообігу, шляхом накладанням електронних підписів та печаток.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, сплативши позивачу 80 923,95 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 19 серпня 2021 року № 580 на суму 20 000,00 грн, від 13 серпня 2021 року № 572 на суму 10 923,95 грн, від 17 серпня 2021 року № 575 на суму 10 000,00 грн, від 22 серпня 2021 року № 591 на суму 15 000,00 грн, від 27 серпня 2021 року № 599 на суму 15 000,00 грн. від 9 вересня 2021 року № 619 на суму 10 000,00 грн. Таким чином, відповідач заборгував Товариству 78 179,60 грн.
Також судом встановлено, що на адресу позивача відповідачем було надіслано графік по платі боргу від 8 жовтня 2021 року, в якому останній визнав заборгованість за спірним договором в розмірі 78 179,60 грн та підтвердив, що цей борг буде погашений протягом чотирьох календарних тижнів по 19 544,90 грн. Оригінал вказаного графіку від 8 жовтня 2021 року з підписом директора відповідача та печаткою міститься в матеріалах справи.
Проте оплата не була здійснена, тому Товариство звернулося до Підприємства з претензією від 5 листопада 2021 року № 36, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за договором негайно, але не пізніше десяти банківських днів з моменту отримання цієї претензії. Дана претензія була залишена Підприємством без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором від 1 червня 2021 року № 28529/1, яка складає 78 179,60 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 319,89 грн п'ятнадцять процентів річних та 885,81 грн інфляційних втрат за накладною від 31 серпня 2021 року № 22844 у період з 15 жовтня 2021 року по 15 грудня 2021 року на суму заборгованості 51 802,73 грн та 672,05 грн п'ятнадцять процентів річних та 451,03 грн інфляційних втрат за накладною від 15 вересня 2021 року № 27051 на суму заборгованості 26 376,60 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів у встановлений цим договором строк останній зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір п'ятнадцяти процентів річних не перевищує здійсненого судом розрахунку та не перевищує обгрунтованої суми, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 1 991,94 грн вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірними сумами інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є: 884,38 грн, нараховані за рахунком на оплату від 31 серпня 2021 року № 22844 на суму боргу в розмірі 51 802,73 грн у період з 15 жовтня 2021 року по 15 грудня 2021 року; 450,31 грн, нараховані за рахунком на оплату від 15 вересня 2021 року № 27051 на суму боргу в розмірі 26 376,87 грн у період з 15 жовтня 2021 року по 15 грудня 2021 року.
Таким чином, обґрунтованою та арифметично вірною загальною сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 1 334,69 грн.
У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2,15 грн слід відмовити.
Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (02081, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, офіс 434; ідентифікаційний код 42712461) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 9, корпус 2, офіс 2-301; ідентифікаційний код 43246932) 78 179 (сімдесят вісім тисяч сто сімдесят дев'ять) грн 60 коп. основного боргу, 1 991 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн 94 коп. п'ятнадцяти процентів річних, 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн 69 коп. інфляційних втрат, а також 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 94 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання: 22 квітня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко