ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 914/3369/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 914/3369/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" до Товариства з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" про стягнення заборгованості в сумі 460 425 грн 86 коп.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “З Бетони” про стягнення 460 425,86 грн, з яких: 352 720,00 грн - сума основного грошового зобов'язання (заборгованість з орендної плати); 70 544,00 грн - неустойка (штраф); 23 541,29 грн - неустойка (пеня); 4 548,00 грн - проценти річні; 9 072,57 - втрати від інфляції.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 матеріали справи № 914/3369/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" до Товариства з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" про стягнення 460 425,86 грн надіслано Господарському суду Івано-Франківської області за підсудністю.
Матеріали даної справи надійшли до Господарського суду Івано-Франківської області 24.12.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2021 для розгляду справи № 914/3369/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.
29.12.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 27.01.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Підготовче засідання 27.01.2022 у даній справі не відбулося з огляду на встановлення 24.01.2022 в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки та спалах захворюваності на коронавірусну інфекцію COVID-19 серед працівників Господарського суду Івано-Франківської області, та враховуючи розпорядження заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області № 2/г від 24.01.2022.
Ухвалою суду від 27.01.2022 підготовче засідання відкладено на 14.02.2022.
В підготовчому засіданні 14.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису взяв участь представник позивача адвокат Філоненко Я.А. Представник відповідача в підготовче засідання 14.02.2022 не з'явився, хоча повідомлявся судом ухвалою від 27.01.2022 про дату, час та місце проведення підготовчого засідання за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення, яким відповідачу надсилалась ухвала суду від 27.01.2022, повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Дата проставлення відмітки 09.02.2022.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, або вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і таку повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи що ухвала суду від 27.01.2022, якою суд відклав підготовче засідання на 14.02.2022 надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і була повернута по причині: “адресат відсутній за вказаною адресою”, відповідач є таким, що належно повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання, а тому підготовче засідання по справі проведено без участі відповідача.
В підготовчому засіданні 14.02.2022 суд, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 28.02.2022.
В судове засіданні 28.02.2022 з'явився генеральний директор відповідача (ТОВ “3 Бетони”) Домащенко Олег Миколайович, який діє від імені відповідача в порядку самопредставництва. Відомості про Домащенка О.М, як про керівника ТОВ "3 Бетони", занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представник позивача в судове засідання не з'явився. В судовому засіданні керівник ТОВ "3 Бетони" Домащенко О.М. заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості врегулювати спір в позасудовому порядку. Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 16.03.2022.
В судове засідання 16.03.2022 сторони не з'явилися. Від керівника ТОВ “3 Бетони” Домащенка О.М. надійшла заява (вих. № 15/22 від 15.03.2022, вх. № 3348/22 від 15.03.2022), про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні та неможливістю прибути в судове засідання. Ухвалою від 16.03.2022 суд відклав розгляд справи на 19.04.2022.
В судове засідання 19.04.2022 сторони та їх представники не з'явилися. Від керівника ТОВ “3 Бетони” Домащенка О.М. надійшла заява (вх. № 4403/22 від 19.04.2022), про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні та неможливістю прибути в судове засідання представника відповідача.
Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Як підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідач - ТОВ “3 Бетони” 26.03.2022 отримало копію ухвали суду від 16.03.2022, якою розгляд справи було відкладено на 19.04.2022. Зазначене свідчить про завчасне повідомлення судом відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
В обґрунтування своєї заяви від 19.04.2022 про необхідність відкладення розгляду справи, відповідач покликається на введення воєнного стану в Україні та неможливість забезпечення явки в судове засідання представника відповідача.
Однак, з цієї підстави суд уже відкладав судове засідання з розгляду справи ухвалою від 16.03.2022, і при цьому звертав увагу відповідача на те, що він може взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (тобто дистанційно (з дому, офісу, іншого власного приміщення), не прибуваючи до суду) за допомогою власних технічних засобів (комп'ютеру, телефону, що має камеру тощо), через сервіс “EaseyCon”). Вказане свідчить, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб, за умови добросовісного користування своїми правами, та добросовісного виконання своїх процесуальних обов'язків, забезпечити для себе можливість взяти участь в судовому засіданні.
Крім того, як слідує з поданої заяви відповідача про відкладення розгляду справи вх. № 4403/22 від 19.04.2022, така була подана о 09:24 год 19.04.2022 через канцелярію суду генеральним директором ТОВ “З Бетони” Домащенком О.М. Судове засідання з розгляду справи було призначене на 11:15 годину цього ж дня. В судовому засіданні 28.02.2022 від імені відповідача брав участь керівник ТОВ “3 Бетони" Домащенко О.М. Відомості про будь-якого іншого представника відповідача в матеріалах справи відсутні. Тому суду не зрозуміло, чому керівник ТОВ "3 Бетони" Домащенко О.М. зміг 19.04.2022 о 09:24 год подати через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи, а з'явитись в цей же день в судове засідання на 11:15 год вважав за неможливе.
Суд вважає, що розгляд справ має проводитись виходячи з реалій воєнного часу та необхідності дотримання загальних засад господарського процесу.
Виходячи з того, що як суд, так і відповідач, знаходяться на території Івано-Франківської області, де не відбуваються активні бойові дії, працює міський та міжміський транспорт, відкриті шляхи автосполучення; в судовому засіданні 28.02.2022 керівник відповідача Домащенко О.М. просив суд відкласти розгляд справи для врегулювання спору в позасудовому порядку; з моменту відкриття провадження у справі, відповідач відзиву на позов не подав, жодних заперечень проти заявлених позовних вимог не висловив; відповідач уже вдруге просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, не зазначаючи при цьому конкретних перешкод, які йому перешкоджають з'явитись в судове засідання, суд дійшов висновку, що зазначена вище заява про відкладення розгляду справи є необґрунтованою, і спрямована на безпідставне затягування строків розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи, у даному випадку, мало б наслідком надмірне порушення судом встановленого законом строку розгляду справи, а також порушення прав позивача на розгляд його справи протягом розумного строку, встановленого законом.
Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши заяву генерального директора ТОВ “3 Бетони” Домащенка О.М. (вх. №4403/22 від 19.04.2022), суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є об'єктивна неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також сприяння сторонами у реалізації їх прав, якими вони добросовісно користуються. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позов та реалізацію своїх процесуальних прав, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Виходячи з наведеного, суд 19.04.2022 розглянув справу без участі сторін, оскільки такі не з'явилися в судове засідання, однак у матеріалах справи наявні достатньо доказів для вирішення спору.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди обладнання № 5-120619 від 12.06.2019, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі у сумі 352 720,00 грн. За прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати в передбачений договором строк, позивач нарахував відповідачу 70 544,00 грн неустойки у вигляді штрафу; 23 541,29 грн неустойки у вигляді пені; 4 548,00 грн процентів річних та 9 072,57 втрат від інфляції.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини належного чи неналежного виконання стороною відповідача умов договору оренди обладнання № 5-120619 від 12.06.2019 в частині сплати передбаченої договором орендної плати, встановлення підстав для застосування до відповідача заходів господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу, пені, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
12 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “З Бетони” (орендар) укладено договір оренди обладнання № 5-120619 (а.с. 32-39), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у договорі та акті приймання-передачі обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (договір оренди).
Відповідно до розділу 4 договору оренди, орендодавець передає обладнання в оренду безпосередньо на об'єкті виконання орендарем робіт. Після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний повернути обладнання у встановленому даним договором порядку. При цьому орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість транспортування (доставка/зворотній вивіз) згідно рахунків орендодавця. Передача та повернення обладнання здійснюється за попередньою домовленістю сторін, у відповідності із вимогами цього договору. При передачі/поверненні кожної одиниці обладнання, сторони підписують акт приймання-передачі. Перебіг строку оренди обладнання та відповідне нарахування орендної плати починається з дати, вказаної сторонами у відповідному акті приймання-передачі обладнання, а закінчується - датою, вказаною сторонами у зворотньому акті приймання-передачі обладнання (акт повернення обладнання з оренди). Підписання представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує факт його передачі в технічно справному стані.
Пунктами 5.2 - 5.4 договору оренди сторони погодили, що орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому сторонами, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок. Розмір орендної плати за кожний календарний день користування кожною одиницею обладнання погоджується в заявці (замовленні) та визначається сторонами у рахунках на оплату, актах надання послуг, актах передачі обладнання в оренду, умовами цього договору. Ціною договору є сума (вартість) оренди всіх одиниць обладнання, переданого орендарю орендодавцем на підставі договору у тимчасове користування, витрат на транспортування обладнання та інших додаткових послуг, що надані орендодавцем (сума усіх підписаних актів надання послуг, та/або оплачених орендарем рахунків).
За змістом пункту 5.5 договору оренди, оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі відповідного рахунку орендодавця у розмірі 100% від загальної вартості запланованого періоду оренди, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця. В будь-якому випадку орендар зобов'язаний сплатити суму орендної оплати за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому послуги з оренди обладнання були надані.
Розділом 6 договору оренди погоджено умови відповідальності сторін, зокрема сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, пені від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу на момент пред'явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується, за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (п. 6.2 договору оренди). При цьому, у п. 6.3 договору оренди, сторони обумовили, що нарахування пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання орендарем згідно п. 6.2 цього договору обмежується шестимісячним строком, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 7.1 договору оренди початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, починається з передачі обладнання за актом прийому-передачі.
Договір оренди укладений сторонами на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Якщо сторони не висунули бажання про припинення дії цього договору до моменту або у момент закінчення строку його дії, дія такого договору вважається продовженою на кожний відповідний наступний календарний рік (п. 8.1 договору оренди).
Протягом січня-липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” надало Товариству з обмеженою відповідальністю “3 Бетони” послуги з оренди підйомника НА16РХ НО902 та оренди підйомника НА16РХ НО988 на об'єкті Львівська обл., Гніздичів, ПАТ “Кохавинська паперова фабрика”, на загальну вартість 352 720,00 грн, що підтверджується актами надання послуг № 210 від 31.01.2021, № 550 від 27.02.2021, № 902 від 31.03.2021, № 1302 від 30.04.2021, № 1665 від 31.05.2021, № 2050 від 30.06.2021, № 2259 від 26.07.2021 (а.с. 40-49). Згідно актів, підписаних відповідачем, в тому числі з використанням електронного підпису, справжність накладення його перевірена судом, він, як замовник, претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Доказів сплати орендної плати відповідач не надав.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами першою та другою статті 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Борг відповідача по орендній платі становить 352 720,00 грн, та нарахований за період січень-липень 2021 року.
Строк виконання у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати наставав п'ятого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому послуги з оренди обладнання були надані (п. 5.1.1 договору оренди). Відповідно, за оренду майна за січень 2021 року відповідач був зобов'язаний оплатити не пізніше 5 лютого 2021 року, за лютий 2021 - не пізніше 5 березня 2021 року, і т.д.
Відповідач доказів оплати ним орендної плати не надав. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов'язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; настання строку виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди, передачу майна в користування відповідача, настання у відповідача строку виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов'язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, настання строку сплати орендної плати, виконання обов'язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.
Тому суд вважає доведеним, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо проведення оплати за оренду в повному обсязі, у визначені договором строки.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі стягнення основної суми боргу за договором оренди в розмірі 352 720,00 грн підлягають до задоволення.
Умовами договору оренди, зокрема п. 6.2 договору, передбачено сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, пені від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу на момент пред'явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується, за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу. При цьому, у п. 6.3 договору оренди, сторони обумовили, що нарахування пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання орендарем згідно п. 6.2 цього договору обмежується шестимісячним строком, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд, здійснивши перерахунок розрахунків позивача щодо нарахування пені, штрафу, трьох відсотків річних, втрат від інфляції, визнає ці розрахунки арифметично вірними, Нарахування позивач здійснив з врахуванням обмеження їх нарахування шестимісячним строком, як встановлено п. 6.2 договору та виходячи з встановлених у періоди розрахунку облікових ставок НБУ та індексів інфляції. Тому до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, підлягає також 70 544,00 грн штрафу у розмірі 20% від суми невиконаного зобов'язання; 23 541,29 грн пені; 4 548,00 грн трьох процентів річних та 9 072,57 грн втрат від інфляції
Щодо одночасного нарахування відповідачу за порушення строків сплати орендної плати як пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, так і штрафу в розмірі 20% від суми несплаченого платежу, суд також керується тим, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача в сумі 6906,39 грн.
Також, між позивачем та адвокатом Філоненко Я.А. 01.01.2020 був укладений договір № 1-010120 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу позивачу щодо представництва його інтересів у судових справах у господарському, адміністративному процесах, як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, а також у виконавчому провадженні. Положеннями договору передбачено зокрема такі обов'язки адвоката, як складання процесуальних документів, представництво інтересів позивача в судах під час господарського судочинства. Згідно з п. 4.2 договору, гонорар адвоката складається з суми вартості наданих послуг правничої (правової) допомоги, вартість яких узгоджена сторонами у рахунку на оплату. Згідно рахунку-фактури № 122 від 04.11.2021, адвокат Філоненко Я.А. виставив до оплати ТОВ “Пекканіска” 30 000 грн. за послуги з представництва інтересів у справі за позовом клієнта до ТОВ “3 Бетони” про стягнення заборгованості. Згідно Акту надання послуги № 122-1-010120 від 04.11.2021 адвокат Філоненко Я.А. належним чином надав, а ТОВ “Пекканіска” прийняло послуги з надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів позивача у справі за його позовом до ТОВ “3 Бетони” про стягнення заборгованості. Вартість попередньо узгоджених сторонами послуг становить 30 000,00 грн без ПДВ.
Платіжним дорученням № 3800 ТОВ “Пекканіска” оплатило адвокату Філоненко Я.А. 30 000 грн за послуги правничої (правової) допомоги адвоката згідно рахунку № 122 від 04.11.2021.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 ГПК України).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ТОВ «Пекканіска», на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн надало такі докази: копію договору № 1-010120 про надання правничої (правової допомоги) від 01.01.2020; копію акту від 04.11.2021 надання послуг № 122-1-010120 до договору про надання правничої (правової допомоги) № 1-010120 від 01.01.2020; копію рахунку-фактури № 122 від 04.11.2021; копію платіжного доручення № 3800 від 04.11.2021 на суму 30000 грн.
При цьому, суд враховує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 № 910/4317/21.
Отже позивачем, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, як і заперечень щодо розміру витрат на надання правничої допомоги відповідач не подавав.
З огляду на співмірність суми витрат із обсягом наданих послуг, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, доведеність ТОВ «Пекканіска», надання йому адвокатом Філоненком Я.А. послуг на професійну правничу допомогу, а також відсутність клопотань про зменшення та заперечень відповідача щодо поданої заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача 30 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" до Товариства з обмеженою відповідальністю "З Бетони" про стягнення 460 425,86 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "З Бетони" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 109, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код юридичної особи: 32014894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (вул. Богатирська, 11, м. Київ, 04209, ідентифікаційний код юридичної особи: 35411500) 352 720 (триста п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. основної суми боргу за договором оренди; 70 544 (сімдесят тисяч п'ятсот сорок чотири) грн 00 коп. штрафу; 23 541 (двадцять три тисячі п'ятсот сорок одну) грн 29 коп. пені; 4 548 (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн 00 коп. трьох процентів річних; 9 072 (дев'ять тисяч сімдесят дві) грн 57 коп. втрат від інфляції, 6 906 (шість тисяч дев'ятсот шість) грн. 39 коп. судового збору та 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.04.2022
Суддя І.Є. Горпинюк