вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2022 р. Cправа № 902/3/22
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріголд" 22600, Вінницька обл., смт. Оратів, 1 пров. Жовтневий, 5
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" 22742, Вінницька обл., Іллінецький район, с. Криштопівка, вул. Хутірська,4
про стягнення 904 802,40 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
Представники сторін не з'явились
04.01.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріголд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" про стягнення 904 802,40 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/3/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вважає їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.
05.01.2022р. ухвалою суду відкрито провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2022 р.
На визначену дату судом 18.01.2022р. р. в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання у справі повідомлялися ухвалою суду, проте, доказів отримання ухвали сторонами відсутні.
18.01.2022 р. на адресу суду надійшло клопотання представників позивача про розгляд справи без їх участі.
Ухвалою суду від 18.01.2022 р. розгляд справи відкладено на 23.02.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою від 18.01.2022 р.
Суд зауважує, що від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності позов підтримує.
Ухвалою суду від 23.02.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/3/22 для судового розгляду по суті на 22.03.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним чином не повідомлений ухвалою суду від 23.02.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 22.03.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 20.04.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.03.2022 р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що 26.03.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агріголд” та ТОВ «Гренвіс» укладено договір поставки № 26-03-02/2020. Позивачем зазначається, що ним було виконано повністю умови договору та поставлено товар на загальну суму 904 802,40 грн. Натомість відповідач не виконав умови договору в частині сплати коштів за поставлений товар, що і стало підставою звернення з позовом до суду.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 26.03.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агріголд” та ТОВ «Гренвіс» укладено договір поставки № 26-03-02/2020 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору сторонами визначено, що в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупця зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Згідно розділу 2 договору - за договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами).
Згідно розділу 3 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.
Відповідно до додатку №8 від 25.05.2020 р. до договору поставки № 26-03-02/2020 від 26.03.2020 р. поставці підлягав наступний товар: Лорнет ВР, гербіцид, Медян Екстра 350SC к.с. 5л, на загальну суму 282 506,40 грн.
Відповідно до додатку №9 від 25.05.2020 р. до договору поставки № 26-03-02/2020 від 26.03.2020 р. поставці підлягав наступний товар: Медян Екстра 350SC к.с. 5л, на загальну суму 157 896,00 грн.
Відповідно до додатку №10 від 25.05.2020 р. до договору поставки № 26-03-02/2020 від 26.03.2020 р. поставці підлягав наступний товар: Медян Екстра 350SC к.с. 5л, на загальну суму 464 400,00 грн.
Між сторонами було погоджено, що оплата згідно даного додатку мала здійснюватися в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості Товару до 05.10.2020 р.
На виконання умов договору поставки ТОВ “Агріголд” поставив відповідачу вищевказаний товар у кількості зазначеній у додатках на загальну суму 904 802,40 грн з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною №311 від 25.05.2020 р., видатковою накладною № 312 від 26.05.2020 р., видатковою накладною № 313 від 27.05.2020 р.
Натомість, ТОВ “Гренвіс ” свої обов'язки щодо оплати Товару не виконало.
З врахуванням викладеного заборгованість відповідача за поставлену Продукцію становить 904 802,40 грн, яка станом на день подання позову до суду залишена не сплачено
Оцінивши докази долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між сторонам у справі виникли правовідносини відповідно до укладеного договору поставки № 26-03-02/2020 від 26.03.2020 р. та укладених в рамках договору поставки між сторонами додатків.
Судом встановлено, що відповідачу на виконання умов договору та додатків було поставлено товар засоби захисту рослин на загальну суму 904 802,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №311 від 25.05.2020 р., видатковою накладною № 312 від 26.05.2020 р., видатковою накладною № 313 від 27.05.2020 р.
Порушення відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за поставлений товар стало підставою звернення до суду про стягнення боргу.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків, який обопільно підписаний між сторонами та скріплений печатками останніх та в якому відображено суму боргу в розмірі 248 047,38 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 904 802,40 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" (22742, Вінницька обл., Іллінецький район, с. Криштопівка, вул. Хутірська,4, код ЄДРПОУ 34122034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріголд" (пров. Жовтневий,1, смт. Оратів, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22600, ідентифікаційний код 39654672) 904 802,40 грн заборгованості та 13 572,04 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 22 квітня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 22600, Вінницька обл., смт. Оратів, 1 пров. Жовтневий, 5
3 - відповідачу 22742, Вінницька обл., Іллінецький район, с. Криштопівка, вул. Хутірська,4