ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 квітня 2022 року Справа № 902/1074/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу фермерського господарства "Агроподол-В" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.01.22 р. у справі №902/1074/21 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 31.01.2022 року)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітрейдінг"
до відповідача фермерського господарства "Агроподол-В"
про стягнення 171145,11 грн. збитків
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.01.2022 р. у справі №902/1074/21 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітрейдінг" до фермерського господарства "Агроподол-В" про стягнення 171145,11 грн збитків задоволено повністю. Стягнуто з фермерського господарства "Агроподол-В" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітрейдінг" 171145,11 грн збитків, 2567,18 грн - витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено зокрема, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що не вчинення останнім дій по реєстрації податкової накладної на суму 171145,11 грн позбавило позивача права на отримання податкового кредиту на суму 171145,11 грн та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов'язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів).
Враховуючи існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24.01.2022 і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відшкодування збитків у вигляді неотриманого ТОВ "Агрітрейдінг" податкового кредиту не перебуває в площині господарсько-правових відносин, оскільки факт невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Скаржник вказує, що доводи позивача про бездіяльність відповідача не відповідають обставинам справи, оскільки ФГ "Агроподол-В" було вжито всіх заходів з метою реєстрації податкової накладної.
Крім того, вважає, що підставою для відображення податкового кредиту покупцем також могла б бути скарга на ФГ "Агроподол-В", яку позивач мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період, у разі порушення відповідачем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрітрейдінг" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено зокрема, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому просить суд апеляційну скаргу ФГ "Агроподол-В" залишити без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фермерського господарства "Агроподол-В" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.01.2022 р. у справі №902/1074/21 та розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрітрейдінг" (покупець) та фермерським господарством "Агроподол-В" (постачальник) укладено договір поставки №12/10/2020-1КУ, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар (кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року), насипом, на умовах, передбачених даним договором, а покупець - прийняти і оплатити його.
На виконання умов договору відповідач передав позивачу обумовлений в договорі товар в кількості 157,98т загальною вартістю 1026870,64 грн. в тому рахунку ПДВ 171145,11 грн, що підтверджується видатковою накладною №01 від 20.10.2020 р. (а.с. 15).
Позивач перерахував відповідачу, згідно платіжного дорученням №73 від 20.10.2020, 1040000,64 грн оплати за поставлений товар, а відповідач, зі свого боку, платіжним дорученням №54 від 30.10.2020 повернув позивачу надлишок сплаченої суми в розмірі 13130,00 грн (а.с. 16, 17).
Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару має супроводжуватися, зокрема, податковою накладною, складеною в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, електронного підпису уповноваженої постачальником (відповідачем) особи, та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За вказаною господарською операцією відповідачем складена податкова накладна №2 від 20.10.2020 та направлена на реєстрацію, через програму електронного документообігу M.E.Doc, до Головного управління ДПС у Вінницькій області. Зареєстрована в ЄДРПН за №9275866884.
Однак, згідно квитанції від 26.10.2020 реєстрація податкової накладної була зупинена автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" та зазначено причини зупинення реєстрації (а.с. 54).
Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 04.11.2020 відповідачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної в зв'язку з неподанням платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній (а.с.58).
11.11.2020 відповідачем була подана скарга до Державної податкової служби України (а. с. 59). Рішенням Державної податкової служби України прийняте за результатами розгляду скарги від 17.11.2020 №63068/42816185/2 скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.11.2020 №2102212/42816185 - без змін (а.с. 95).
Також фермерське господарство "Агроподол-В" зверталось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, який на дату прийняття рішення у даній справі, був залишений без руху.
Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з ФГ "Агроподол-В" збитків в сумі 171145,11 грн. ТОВ "Агрітрейдінг" зазначив, що відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), наведене позбавило можливості позивача отримати право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість на суму 171145,11 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 171145,11 грн. у вигляді неотриманого позивачем податкового кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Колегія суддів зазначає, що з наведених вище вимог законодавства та пункту 4.2 договору поставки вбачається обов'язок відповідача надати позивачу податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо її змісту та умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова накладна №2 була складена відповідачем 20.10.2020 року (дата поставки, згідно видаткової накладної) та направлена на реєстрацію 26.10.2020, через програму електронного документообігу M.E.Doc, до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 04.11.2020 відповідачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної в зв'язку з неподанням платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній (а.с.58).
Таким чином, відповідачем в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України та п. 4.2 договору поставки не було зареєстровано податкову накладну №2 від 20.10.2020.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів з метою реєстрації податкової накладної, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки несвоєчасне подання (з пропуском встановленого законом трьох місячного строку для звернення) відповідачем адміністративного позову про оскарження рішення контролюючого органу, не доводить неправомірність прийняття податковим органом рішень щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 20.10.2020 в ЄРПН та не спростовує факт не подання відповідачем у визначений законом спосіб податкової накладної.
За змістом ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.
Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну №2 від 20.10.2020, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ 117145,11 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Таким чином, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція наведена в пункті 15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльністю відповідача завдано збитків позивачу на суму 171145,11 грн.
Окрім того, твердження скаржника щодо можливості подачі позивачем скарги на дії відповідача, як підстава для відображення податкового кредиту, теж відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки звернення покупця зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПУ України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про навяність правових підстав для задоволення позову та стягнення з фермерського господарства "Агроподол-В" 171145,11 грн збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем обов'язку щодо складення та реєстрації податкової накладної.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо розгляду справи без участі в судовому засіданні представника відповідача, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подавав відзив на позов (а.с.50-98), заперечення на відповідь на відзив (а.с. 110-121), клопотання про відкладення розгляду справи, яке протокольною ухвалою суду задоволено та повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання шляхом телефонного зв'язку (а.с.126-127). Натомість винесення рішення судом в судовому засіданні 24.01.2022, на яке представник відповідача не з'явився, не може свідчити про порушення норм процесуального права судом, оскільки за змістом ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду цього засіданні, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).
Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Вінницької області від 24.01.2022 р. у справі №902/1074/21 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства "Агроподол-В" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.