1Справа № 335/9555/21 2/335/365/2022
31 березня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря Огнев'юк Н.В., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
06.09.2021 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Ю.В., звернулась до суду з позовом до АТ «Банк Форвард», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В., в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №3553 від 29.07.2021 про стягнення з неї на користь відповідача АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 12 967,34 грн., згідно кредитного договору №99309699 від 20.08.2012, укладеного з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», таким, що не підлягає виконанню. Вирішити питання про стягнення судових витрати по справі та витрати на професійну правничу допомогу .
В обґрунтування позову зазначено, що 29.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис №3553 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором №99309699 від 20.08.2012, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» у розмірі 12 967,34 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. відкрито виконавче провадження № 66617901.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, та він повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Приватним нотаріусом під час вчинення виконавчого напису не було перевірено, що позовна давність за вимогами кредитного договору №99309699 від 20.08.2012 на час вчинення виконавчого напису сплинула, тобто вказаний виконавчий напис було вчинено поза межами строків позовної давності.
Також, позивачу не направлялась вимога про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором. Вказані обставини свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості, стягненої за виконавчим написом та вказують на наявність спору, який може бути вирішений у судовому порядку.
Кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис не був посвідчений нотаріально, що виключає можливість вчинення виконавчого напису на ньому.
Ухвалою судді від 08.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Ю.В. до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
15.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді від 16.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Ухвалою судді від 16.09.2021 за заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Ю.В. про забезпечення позову у вказаній цивільній справі, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66617901 від 26.08.2021 року, яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В., на підставі виконавчого напису, вчиненого 29.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за №3553, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 12 967,34 грн. - до розгляду справи по суті.
07.10.2021 на адресу суду надійшов відзив АТ «Банк Форвард».
В обґрунтування відзиву зазначено, що 20.08.2012 між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №99309699. Відповідно до умов вказаного кредитного договору, ОСОБА_1 повинна була повернути грошові кошти банку у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення Заключного Рахунку-виписки. Свої зобов'язання за кредитним договором банк перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, надавши їй грошові кошти, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, оскільки грошові кошти у строки визначені кредитним договором не повернула, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість, яка, окрім основної суми боргу, складається із відсотків за користування кредитом, що було визначено умовами договору. Вказані обставини свідчать про те, що вимога АТ «Банк Форвард» про стягнення з ОСОБА_1 окрім основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, та пені, є правомірною.
ПАТ «Банк Русский Стандарт» відступило право вимоги за кредитними договорами, у томі числі за вказаним кредитним договором, АТ «Банк Форвард», у зв'язку із чим відповідач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до позивача.
Звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, відповідачем було дотримані вимоги щодо подання вказаної заяви та документів, необхідних для вчинення виконавчого напису.
Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена позивачем, то відповідач вважає, що вона є завищеною та не відповідає складності справи. Сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом витраченим адвокатом на виконання роботи, та обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки предмет позову не є складним.
Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою судді від 07.12.2021 витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. завірені належним чином копії всіх матеріалів виконавчого провадження №66617901від 26.08.2021, яке відкрито при примусовому виконанні виконавчого напису №3553, вчиненого 29.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 12 967,34 грн. Витребувно у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., завірену належним чином копію виконавчого напису, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 12 967,34 грн. та документи, які стали підставою для його вчинення.
02.11.2022 від адвоката Левицької Ю.В. надійшло клопотання про збільшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., та наступні письмові докази: копія акту наданих послуг від 10.09.2021 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н у розмірі 4 000,00 грн.
06.01.2022 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. на виконання ухвали судді від 07.12.2021, на адресу суду надійшли копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 29.07.2021 за реєстровим №3553, а також заява про розгляд справи за відсутності приватного нотаріуса.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.08.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт» укладено кредитний договір №99309699.
29.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис за реєстровим № 3553 про стягнення із ОСОБА_1 за кредитним договором №99309699 від 20.08.2012, укладеним між нею та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», на користь АТ «Банк Форвард».
Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором №99309699 від 20.08.2012 настав, боржником допущено прострочення платежу. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.04.2019 по 30.06.2019, сума заборгованості становить 11 867,34 грн., та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8 069,79 грн., заборгованість за процентами - 2 597,55 грн.; плата за пропуск мінімальних платежів - 1 200,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису стягнуто плату із стягувача у розмірі 1 100,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 12 967,34 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. від 26.08.2021 відкрито виконавче провадження ВП №66617901 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. №3553 від 29.07.2021, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 12 967,34 грн.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона не укладала кредитних договорів із ПАТ «Банк Русский Стандарт», вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не перевірив документи на підставі яких у ОСОБА_1 виникли правовідносини із ПАТ «Банк Русский Стандарт», вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус керувався п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, який на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису втратив чинність, а вимоги за якими вчинено виконавчий напис не були безспірними, та ОСОБА_1 не отримувала жодних повідомлень про наявність заборгованості ані від відповідача, ані від приватного нотаріуса, а також зазначила, що виконавчий напис вчинено поза межами строку позовної давності.
За загальним правилом, визначеним ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».
Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:
«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».
Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 29.07.2021, на підставі кредитного договору №99309699 від 20.08.2012, який, як вбачається із копії кредитного договору, укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт» у письмовій формі, та підписано підписом позивача.
Вказані обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Тобто, станом на 29.07.2021 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до кредитного договору №99309699 від 20.08.2012, який укладено у письмовій форм, з накладенням підпису.
Доказів того, що вказаний кредитний договір був посвідчений нотаріально ані відповідачем, ані приватним нотаріусом суду не надано.
Доводи представника відповідача, викладені у відзиві щодо законності виконавчого напису, не спростовують викладених у позові підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема тверджень позивача з приводу того, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, який на час вчинення виконавчого напису вже втратив чинність.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що доводи позивача та надані позивачем докази є належними і допустимими, також достовірними і достатніми для підтвердження її позовних вимог, а відтак суд доходить до висновку, що приватний нотаріус не мала законних підстав на вчинення виконавчого напису, відповідно до норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки у приватного нотаріуса були відсутні відомості про безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард, а також у її розпорядженні не було угоди, укладеної між сторонами, яка би була посвідчена нотаріально.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому позов про визнання виконавчого напису, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 29.07.2021, зареєстрований в реєстрі за №3553 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 12 967,34 грн. таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, які як вбачається із змісту позовної заяви складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи те, що судом задоволені позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь позивача судові витрати які пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви та судового збору в розмірі 454,00 грн. за забезпечення позову, а всього у розмірі 1 362,00 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що 31.08.2021 між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Левицькою Ю.В. укладено Угоду про надання правничої допомоги. Професійна правнича допомога, обумовлена Угодою, надавалась адвокатом Левицькою Ю.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2021. Відповідно до Акту надання послуг від 10.08.2021 загальна вартість наданої позивачці професійної правничої допомоги склала 4 000,00 гривень, в тому числі: вивчення судових рішень у справі та надання клієнту консультації з питань поновлення порушених прав спричинених незаконною дією щодо вчинення виконавчого напису, аналіз судової практики - одна година - 1 000,00 грн.; Підготовка та направлення адвокатського запиту до приватного виконавця для отримання документів виконавчого провадження на підставі яких було вчинено в конаючий напис; отримання рішення суду, яке набрало законної сили та направлення заяв та документів до приватного виконавця щодо повернення безпідставно списаних грошових коштів з розрахункового рахунку позивача та повернення цих коштів позивачу - одна година - 1 000,00 грн.; представництво у судових засіданнях, незалежно від кількості судових засідань та витраченого часу адвоката у суді - 2 000,00 грн.
У своєму відзиві на позов представник відповідача зазначив, що витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем до стягнення, є не співмірними та такими, що відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Дослідивши надані суду документи та матеріали справи, суд констатує, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін витрати в сумі 2 000,00 грн. на участь представника в судовому засіданні задоволенню не підлягають.
Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа визнана судом малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, суд дійшов висновку про відмову позивачу ОСОБА_1 у відшкодуванні понесених нею витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 2 000,00 грн. та відповідно не покладання таких витрат у відповідній частині на відповідача АТ «Банк Форвард» з покладанням на останнє обов'язку по відшкодуванню 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 29.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №3553, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь відповідача АТ «Банк Форвард» (ЄДРПОУ: 34186061, адреса: м.Київ, Саксаганського, буд. 105) заборгованості за кредитним договором №99309699 від 20.08.2012, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» у загальній сумі 12 967,34 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень 00 копійок, та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього стягнути 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 31.03.2022.
Суддя: Н.І.Рибалко