Справа № 947/8026/22
Провадження № 1-кс/947/3366/22
18.04.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62022150020000137 від 06.04.2022 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камишівка, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, працюючого на посаді поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
18.04.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказу т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_8 від 30.07.2018за № 746 о/с ОСОБА_7 призначено на посаду поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, у спеціальному званні сержанта поліції та покладено виконання обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини та неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Аналогічні вимоги та обов'язки прописані в пп. 1,2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року № 1576/29706.
Статтею 13 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що у складі поліції функціонують у тому числі патрульна поліція.
Згідно статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
При цьому, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; берегти службове майно; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 9, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні і адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до Присяги працівника поліції, передбаченої ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», яку прийняв сержант поліції ОСОБА_7 , урочисто присягнувся вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_7 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 - 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб; використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів.
Згідно з приміткою до статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_7 є службовою особою правоохоронного органу та відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на нього покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України, а також є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (із змінами та доповненнями від 14.03.2022 за № 133/2022) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб та який продовжено до 25.04.2022, на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 7168; Міністерству внутрішніх справ України запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.
Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, який видано на підставі Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні» № 64/2022, особовий склад на час дії правового режиму надзвичайного стану був переведений на посилений варіант службової діяльності.
У своїй діяльності ОСОБА_7 , як поліцейський, керується Конституцією України, Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами України, Законами України «Про Національну поліцію», іншими законодавчими актами України, нормативно-правовими актами МВС України та НП України.
Так, відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», ОСОБА_7 , як поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до посадової інструкції від 13.11.2018, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції № 5112 від 13.11.2018, на сержанта поліції ОСОБА_7 покладено ряд обов'язків, серед яких:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції;
- поважати і дотримуватися прав та свобод людини і громадянина, обмежувати їх лише у спосіб та у випадках, що встановлені законом;
- професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватися, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції;
- у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника та служби моніторингу патрульної поліції і вживати заходів щодо запобігання та припинення такого правопорушення;
- під час керування патрульним автомобілем бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий злочин будучи службовою особою, у період дії військового стану, а саме: вимагання вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, в умовах воєнного, за наступних обставин.
Установлено, що 31.03.2022 приблизно о 14 годині 20 хвилин потерпілий ОСОБА_9 керуючи автомобілем «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Кутузова та здійснюючи маневр повороту на ліво на вулицю 28 червня в м. Ізмаїл, Одеської області, відчув удар позаду автомобіля. В подальшому потерпілий ОСОБА_9 вийшов з автомобіля та побачив автомобіль патрульної поліції марки «Шкода рапід» білого кольору з синіми номерами (11) № 6465, з пізнавальними знаками у вигляді проблискових маячків, емблемами Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який мав пошкодження з правої сторони бамперу, капоту та фари, який здійснив зіткнення з автомобілем «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , у його задню частину.
З вказаного автомобіля вийшов поліцейський роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_7 одягнутий у однострій, на якому був наявний нагрудний знак із чітким зазначенням його нагрудного жетона № 0173343.
Потерпілий ОСОБА_9 на вимогу поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_7 надав останньому документи, які надають право водіння та на транспортний засіб, а саме: технічний паспорт на автомобіль «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 ; водійське посвідчення та страховий поліс.
Після цього, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про те, що він є порушником правил дорожнього руху, в результаті його дій автомобіль поліції пошкодженій та його необхідно відремонтувати, у зв'язку з чим ОСОБА_9 повинен надати йому - ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді 15500 гривень, за не складання адміністративного протоколу, повернення транспортного засобу та документів (технічний паспорт, водійське посвідчення та страхового полісу). В свою чергу ОСОБА_7 надав свій номер мобільного телефону ОСОБА_9 - НОМЕР_2 та повідомив своє прізвище та ім'я.
На виконання злочинного умислу ОСОБА_7 , цього ж дня приблизно о 16 годині ОСОБА_9 зустрівся у відділені патрульної поліції, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна 72, з ОСОБА_7 , де передав останньому, частину грошових коштів у сумі 8500 гривень, які він перерахував та повідомив що необхідно надати йому іншу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у сумі 7000 гривень. Потерпілий ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7 про відсутність грошових коштів та необхідність надання часу для збору грошових коштів.
В подальшому 16.04.2022 о 11 годині ОСОБА_9 виконуючи раніше висунуті вимоги поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_7 щодо передачі грошових коштів у сумі 7000 гривень, зателефонував з власного мобільного номеру НОМЕР_3 на мобільний телефон ОСОБА_7 - НОМЕР_4 .
В свою чергу, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, у період військового часу, будучи службовою особою та використовуючи займану посаду ОСОБА_7 продовжив вимагати з потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 7000 гривень за не складання адміністративного протоколу за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, поверненні водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_9 , технічного паспорту на автомобіль «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 та страхового полісу на вищевказаний транспортний засіб.
При цьому, ОСОБА_7 повідомив потерпілому ОСОБА_9 залишити 7000 гривень у черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна 72, та забрати технічний паспорт на автомобіль «ХундайГетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_9 та страхового полісу на вищевказаний транспортний засіб.
Потерпілий ОСОБА_9 виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_7 залишив 16.04.2022 приблизно о 11 годині 20 хвилин грошові кошти у сумі 7000 гривень у черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна 72, де отримав технічний паспорт на автомобіль «ХундайГетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 і водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_9 та страховий поліс на вищевказаний транспортний засіб
В подальшому ОСОБА_7 приблизно о 11 годині 40 хвилин забрав з черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна 72, грошові кошти у сумі 7000 гривень, які поклав до своєї правої кишені штанів, направившись до місця свого мешкання: АДРЕСА_3 , де о 12 годині 05 хвилин, працівниками правоохоронних органів його викрито та затримано за ст. 208 КПК України.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю запобігання ризикам передбачених ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись та обґрунтовуючи наступним.
Так, слідчий зазначає, що існує реальний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється.
У разі обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, останній, в міру своєї професіональної діяльності, достовірно знає яким чином знищити, сховати або спотворити речові докази, в яких наявні відомості стосовно вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та викривити відомості, які мають істотне значення для встановлення його обставин.
Крім того, слідчий зазначає, що відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків,експертів та інших осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення у цьому ж кримінальному провадженні, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, тощо до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Також, на думку слідчого існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий вказує на те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 спроможній продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечував обґрунтованість підозри, зазначивши, що органом досудового розслідування не надано жодних доказів обґрунтованості підозри. Ризики не доведені та необґрунтовані. ОСОБА_7 працює в органах поліції з 2010 року, має позитивні характеристики. Має міцні соціальні зв'язки, має дитину 2016 року народження, матір та батька пенсійного віку. Матір має хронічні захворювання серця. ОСОБА_7 єдиний хто утримує свою родину та своїх батьків. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрюваний підтримав правову позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 16 квітня 2022 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
17 квітня 2022 року слідчим було складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.4 ст.189 КК України, від отримання повідомлення про підозру ОСОБА_7 відмовився в присутності понятих, про що було складено відповідний протокол від 17.04.2022 року.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.
Так, на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення наявності вини ОСОБА_7 відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України, не досліджуючи всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності, на даній стадії кримінального провадження в ході досудового розслідування не встановлено.
Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, який вчинено в умовах воєнного стану, його суспільно-небезпечний характер, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, слідчий суддя приходить до переконання про наявність достатніх підстав вважати про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, враховуючи кваліфікуючі ознаки даного діяння, які ставляться у вину підозрюваному, зокрема зайняття останнім службового становища, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого впливу підозрюваного на потерпілого та свідків, які можуть повідомити важливі обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Що стосується наявності ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не доведено, яким чином підозрюваний може знищити сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не зазначено, у який саме спосіб підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, жодними належними доказами не доведено існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, так, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик стороною обвинувачення не доведений, так як підозрюваний раніше не судимий та притягається до кримінальної відповідальності вперше.
Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, в умовах воєнного часу, беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, кваліфікуючі ознаки інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зокрема службове становище підозрюваного, ймовірний спосіб вчинення кримінального правопорушення, враховуючи характеризуючі дані підозрюваного, а також встановлені в судовому засіданні ризики у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків..
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62022150020000137 від 06.04.2022 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи 16.04.2022 року та припиняє свою дію 14.06.2022 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 744 300 (сімсот чотириста чотири тисячі триста) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1