Справа № 947/7467/22
Провадження № 1-кс/947/3261/22
18.04.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого слідчої групи слідчих СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12022160000000190 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України,
Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 23.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000190, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2 КК України, за фактом фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також інших дій, які можуть нести небезпеку країні та суспільству під час військового стану, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обставини кримінального правопорушення викладені слідчим письмово у клопотанні.
11 квітня 2022 року слідчим СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , який був включений до складу слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 від 05.04.2022 (справа №947/7558/22 провадження №1-кс/947/3142/22), проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено майно, відповідно до переліку, зазначеному у протоколі обушку.
В подальшому, вищевказані предмети та речі було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 11.04.2022 року.
До суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутність слідчого, в якій слідчий також зазначив, що власники майна повідомлені про дату та час розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з поданого клопотання, слідчий в обґрунтування клопотання зазначає, що постановою слідчого від 11.04.2022 вилучене майно визнано речовими доками по даному кримінальному провадженню.
В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Зокрема, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається матеріалів клопотання, прокурор посилається на те, що вилучене майно визнано речовими доками по даному кримінальному провадженню, згідно ст.98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим прокурор просить накласти арешт на вилучене майно, оскільки виявлене під час вищевказаного обшуку майно є доказом злочину. Метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також проведення слідчих дій.
Однак, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, слідчим жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження та жодним чином не доведено необхідності накладення арешту на предмет схожий на гранату Ф1 зеленого кольору із маркуванням на верхній металевій конструкції, окрашеної у рожевий колір «-79-386», який упаковано у спеціальний пакет НПУ № SUD2028661; корпус персонального комп'ютера «Asus Rock», сірого кольору, який упаковано в поліетиленовий пакет з біркою; адаптер «Nokia», сірого кольору, із карткою пам'яті «Transcend», об'ємом 1GB; флеш-носій «Kingston», сірого кольору, об'ємом 32GB; флеш-носій «Samsung», сірого кольору, об'ємом 64GB; флеш-носій «Samsung», сірого кольору, об'ємом 256GB; флеш-носій «Transcend», сірого кольору, об'ємом 16GB; флеш-носій «Kingston», сірого кольору, об'ємом 128GB; карман із жорстким диском синього кольору «Seagate», об'ємом 2 ТВ, S/N: NA9V4XEA, які упаковано у спеціальний пакет НПУ №INZ2048961; ключі від криптогаманців у вигляді флеш-носіїв у кількості 3 шт.: «SafePalS1», «SECURE-WALLET.10», «Ledger NanoS», які упаковано у поліетиленовий пакет з біркою; блокнот чорного кольору із рукописними записами, який упаковано в поліетиленовий пакет з біркою; планшет «iPad», білого-рожевого кольорів, IMEI: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 12 ProMax», білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з сім-картою з номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Xiaomi Mi 10 Pro», синього кольору, IMEI: НОМЕР_5 , з сім-картою з номером НОМЕР_6 ; мобільний телефон «iPhone 12 ProMax», сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , з сім-картою з номером НОМЕР_9 , які упаковано у поліетиленовий пакет з біркою; ноутбук «Asus», чорного кольору, Model: G512LE, S/N: L6NRKD016783259, із зарядним пристроєм, які упаковано в поліетиленовий пакет з біркою, які було вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого слідчої групи слідчих СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12022160000000190 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України - відмовити.
Зобов'язати слідчого виконати вимоги п.4 ч.1 ст.169 КПК України та повернути вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1