Номер провадження: 11-кп/813/1279/22
Номер справи місцевого суду: 522/10986/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 12 квітня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12014160470009192 від 09.11.2014 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України, об'єднане з кримінальним провадженням №12018160500002668 від 08.05.2018 року , відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.3 ст. 187 КК України, з кримінальним провадженням №12020160000001332 від 02.12.2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 189 КК України, з кримінальним провадженням №12020160470002612 від 04.12.2020 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено частково клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 травня 2022 року.
Рішення суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 мотивовано тим, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- розгляд об'єднаних кримінальних проваджень здійснюється колегією суддів, однак оскаржувану ухвалу було постановлено головуючим суддею одноособово;
- судом першої інстанції не було забезпечено участі обвинуваченого та його захисника у судовому засіданні;
- ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, прокурором не було доведено наявність у обвинуваченого наміру ухилятись від суду, здійснювати вплив на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню;
- судом першої інстанції не було враховано стан здоров'я обвинуваченого, наявні у обвинуваченого соціальні зв'язки, а саме те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де мешкає разом неофіційною дружиною, має двох малолітніх дітей;
- судом першої невмотивовано не було визначено розмір застави;
- після зміни обвинуваченому запобіжного заходу останній зобов'язується вступити до ЗСУ або територіальної оборони.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 надіслав заяву, в якій зазначив, що ухвала Приморського районного суду Одеської області від 12 квітня 2022 року законна та обґрунтована, розгляд апеляційної скарги просив проводити у його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд, звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з зазначених матеріалів вбачається, що в провадженні Приморського районного суду перебуває кримінальне провадження №12014160470009192 від 09.11.2014 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України, об'єднане з кримінальним провадженням №12018160500002668 від 08.05.2018, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.3 ст. 187 КК України, з кримінальним провадженням №12020160000001332 від 02.12.2020 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 189 КК України, з кримінальним провадженням №12020160470002612 від 04.12.2020 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зауваження захисника обвинуваченого щодо незаконності постановлення оскаржуваної ухвали одноособово головуючим суддею, з огляду на те, що об'єднане кримінальне провадження розглядається колегією суддів, апеляційний суд відхиляє, виходячи зі змісту пп. 5 п.205 Перехідних положень КПК України.
Так, у вищенаведеному підпункті встановлено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Щодо доводів апелянта про незабезпечення участі сторони захисту у судовому засіданні, апеляційний суд звертає увагу на те, що як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, враховуючи військову агресією Збройних Сил Російської Федерації проти нашої Держави та впровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_11 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, конвойний підрозділ припинив свою роботу та не доставив обвинуваченого до приміщення суду. Провести судове засідання в режимі відеоконференції не має можливості з технічних причин.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Посилання захисника обвинуваченого на недоведеність заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, щодо наявності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду, вливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив його належність в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора та були підставою обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились та виправдовують подальше тримання його під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався при розгляді клопотання прокурора приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Соціальні зв'язки обвинуваченого апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, на переконання апеляційного суду, місце проживання, наявність неофіційної дружини та дітей не є достатньо переконливими обставинами, щоб нівелювати існуючі на час постановлення оскаржуваної ухвали ризики.
Обставини ж щодо перебування на утриманні обвинуваченого дружини та дітей належними доказами стороною захисту підтверджені не були. Апеляційний суд також зауважує, що сам по собі факт наявності у особи дітей та дружини не підтверджує прийняття участі у їх утриманні.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_7 на вказаній стадії кримінального процесу ані судді, ані апеляційному суду надано не було.
Крім того, стороною захисту не надано будь-яких документів на підтвердження працевлаштування ОСОБА_7 , джерел його доходів, а відтак і здатності утримувати будь-яких осіб.
Посилання ж обвинуваченого на його незадовільних стан здоров'я, як на підставу неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Окрім того, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
Тож, апеляційний суд констатує, що матеріали провадження не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом також не встановлено.
Щодо посилань захисника обвинуваченого на безпідставність невизначення судом першої інстанції застави у якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд зауважує наступне.
Відповідно до полодень п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів включають застосування насильства. Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, умотивовано, не визначив обвинуваченому розміру застави таким, у відповідності до матеріалів кримінального провадження та вимог чинного законодавства.
Щодо посилання захисника на те, що після зміни обвинуваченому запобіжного заходу останній зобов'язується звернутись до ЗСУ або територіальної оборони та стати на захист територіальної цілісності України, апеляційний суд зазначає наступне.
Ураховуючи складну ситуацію, яка склалася у зв'язку вторгненням Російської Федерації на територію України та введенням воєнного стану на всій території України, Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміни з інших підстав».
Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст. 616 «Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміна з інших підстав», згідно з якою у разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених ст.ст. 115, 146-147, 152-156, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 12 квітня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4