Номер провадження: 11-кп/813/1232/22
Номер справи місцевого суду: 509/1100/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202060380000117 від 12.01.2020 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора - задоволено. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 в ДУ «ОСІ» строком до 29 травня 2022 року.
Рішення суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого вмотивовано наявністюсуспільного інтересу, який полягає в тому, щоб запобігти вчинення обвинуваченим нових злочинів,а підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу судом не вбачається.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтував тим, що:
- судом першої інстанції було порушено право обвинуваченого на захист;
- у разі звільнення його з під варти обвинувачений зобов'язується негайно призиватись на військову службу.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_8 надав заяву про розгляд справи без участі прокурора, у якій також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та ухвалу суду просив залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з зазначених матеріалів вбачається, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження провадженні №1202060380000117 від 12.01.2020 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Щодо посилань апелянта про позбавлення його права на захист у суді першої інстанції апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що право ОСОБА_6 на особисту участь у судовому засіданні було поновлене, шляхом прийняття поданої його захисником апеляційної скарги до розгляду та наданням права особистої присутності у суді апеляційної інстанції з метою надання своїх пояснень та доказів на підтримання вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд звертає увагу, що апелянта було сповіщено належним чином про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, що дозволило апелянту скористатись правами, передбаченими ч.3 ст.42 КПК України, а зокрема мати захисника, надавати суду пояснення та заявляти клопотання .
Однак, обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, апеляційному суду стороною захисту не доведено. Не було надано апеляційному суду і жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_6 на вказаній стадії кримінального процесу.
Посилання захисника на те, що 30.03.2022 року, у день постановлення оскаржуваної ухвали, він перебував у слідчому ізоляторі разом з ОСОБА_6 , очікуючи на відеоконференцію із судом першої інстанції, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодними доказами стороною захисту підтверджені не були.
Крім того, враховуючи рекомендації Ради Суддів України від 02.03.2022 року та наказу Голови Верховного Суду від 04.03.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з якими не можуть бути відкладеними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу судом не вбачається, суд першої інстанції дотримався при розгляді клопотання прокурора приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Щодо посилання захисника на бажання обвинуваченого вступити до лав ЗСУ та посилання на те, що у разі звільнення його з під вартою ОСОБА_6 зобов'язується негайно призиватись на військову службу , апеляційний суд зазначає наступне.
Ураховуючи складну ситуацію, яка склалася у зв'язку вторгненням Російської Федерації на територію України та введенням воєнного стану на всій території України, Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміни з інших підстав».
Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст. 616 «Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміна з інших підстав», згідно з якою у разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених ст.ст. 115, 146-147, 152-156, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.
Доводи захисника обвинуваченого не дотримання судом розумні строки апеляційний суд відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду матеріалів кримінального провадження №1202060380000117 від 12.01.2020 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на думку апеляційного суду, не дають підстави вважати, що судом першої інстанції було порушено принцип розумності строку розгляду справ.
Посилання ж захисника ОСОБА_7 у судовому засіданні на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, як на підставу неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Окрім того, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
Згідно з п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені провадженні №1202060380000117 від 12.01.2020 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3