Справа № 947/3588/22
Провадження № 2/947/1610/22
21.04.2022 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою,
25 січня 2022 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким визначити порядок користування квартирою по АДРЕСА_1 наступним чином: - виділити у користування Позивача, ОСОБА_1 , відповідно Технічного паспорта житлову кімнату № 1 - площею 17,5 кв.м, яка належать їй на праві спільної часткової власності - виділити у користування Відповідача, ОСОБА_2 , відповідно Технічного паспорта житлову кімнату № 2 - площею 11,9 кв.м, яка належать їй на праві спільної часткової власності. У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно Технічного паспорта залишити кухню - площею 6,6 кв.м, туалет - площею 1,0 кв.м, ванну кімнату - площею 2,6 кв.м, коридор - площею 7,6 кв.м, балкон - площею 0,9 кв.м, які належать їм на праві спільної часткової власності.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона та її донька, ОСОБА_2 прийняли у рівних частках за договором дарування квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач стверджує, що взаємовідносини між нею та донькою не склалися, донька, ОСОБА_2 з чоловіком відмовляються оплачувати за спожиті комунальні послуги, в наслідок чого постійно виникають сварки, непорозуміння, та вона була вимушена тимчасово виїхати з цієї квартири,
Позивач вказує, що для уникнення в подальшому непорозумінь, вона вимушена звернутись до суду із вимогою про встановлення порядку користування квартирою.
Ухвалою судді від 27.01.2022 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1 , яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, не заперечувала проти його задоволення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами врегульовані чинним Цивільним кодексом України.
В судовому засіданні встановлено, що 19 грудня 2000 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. було посвідчено договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли у дар в рівних частках квартиру під АДРЕСА_2 .
15 червня 2016 року Київським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Таким чином, в силу ч. 1 ст. 356 ЦК України квартира АДРЕСА_2 , є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно технічного паспорту на квартиру, спірна квартира складається з 2 кімнат житловою площею 29,4 кв.м., у тому числі: 1-а кімната 17,5 кв.м., 2-а кімната 11,9 кв.м., кухні площею 6,6 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., коридору 7,6 кв.м., балкон 0,9 кв.м., загальна площа квартири 48,5 кв.м.
Як пояснила позивач в судовому засіданні, її донька вийшла заміж за ОСОБА_6 , після чого вони стали жити разом у спірній квартирі, однак взаємовідносини між ними не склалися, її донька з чоловіком відмовляються оплачувати за спожиті комунальні послуги, внаслідок чого постійно виникають сварки та непорозуміння, у зв'язку з чим вони не можуть дійти згоди про порядок користування спірною квартирою.
Згідно ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.2, 3 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Стаття 150 ЖК України встановлює право громадян, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуватися ним (нею) для особистого проживання. Частиною 4 статті 9 ЖК України закріплено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.
У відповідності до наведених норм законодавства, ОСОБА_1 має право на надання її у володіння та користування тієї частини спільної квартири, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, вона має право користуватися нею для особистого проживання і підстав для обмеження цих прав немає.
Згідно ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою угодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У зв'язку з тим, що кімнати мають різну площу, суд не має технічної можливості поділити квартиру пропорційно часток сторін по справі, так як рівноцінний поділ квартири в натурі на дві однакові частини неможливий; сторонами не надано відомостей про вартість квартири; клопотання щодо проведення судово-технічної експертизи жодна сторона не заявляла; розмір компенсації в разі встановлення порядку користування квартирою в різних частках визначити неможливо.
Однак, враховуючи той факт, що відповідач визнала позов, суд вважає доцільним задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
На підставі вище викладеного та керуючись, ст. ст. 355, 358, 364, 373, 367, 382, 383, 386 ЦК України, ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Визначити порядок користування квартирою по АДРЕСА_1 наступним чином: - виділити у користування Позивача, ОСОБА_1 відповідно Технічного паспорта житлову кімнату № НОМЕР_2 - площею 17,5 кв.м, яка належать їй на праві спільної часткової власності; - виділити у користування Відповідача, ОСОБА_2 відповідно Технічного паспорта житлову кімнату № НОМЕР_3 - площею 11,9 кв.м, яка належать їй на праві спільної часткової власності.
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно Технічного паспорта залишити кухню - площею 6,6 кв.м, туалет - площею 1,0 кв.м, ванну кімнату - площею 2,6 кв.м, коридор - площею 7,6 кв.м, балкон - площею 0,9 кв.м, які належать їм на праві спільної часткової власності.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Куриленко О. М.