Справа № 495/1880/22
№ провадження 1-кс/495/663/2022
11 квітня 2022 року м. Білгород - Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , законного представника - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_7 , яке було подано в рамках кримінального провадження №12022162240000413, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біляївка, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,-
11.04.2022 року до слідчого судді звернувся слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській ОСОБА_7 з клопотанням, погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
1 - Виклад обставин, зазначених у клопотанні.
05 березня 2022 року у нічний час доби, більш точний час в ході досудового слідства встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 прибув до будівлі Маразліївського навчально-виховного комплексу І ступеня - дошкільний навчальний заклад, розташованої за адресою: вул. Миру, 97 с. Маразліївка, Білгород-Дністровський район Одеської області, з метою викрадення будь-якого майна з приміщення вказаного навчально-виховного комплексу.
В подальшому, ОСОБА_4 , повторно реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадання чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, розуміючи та переконавшись, що його злочинні дії будуть не помічені, шляхом віджиму вхідних дверей, проник до приміщення Маразліївського навчально-виховного комплексу І ступеня - дошкільний навчальний заклад, розташованого за адресою: вул. Миру, 97 в с. Маразліївка Білгород-Дністровського району Одеської області, звідки таємно викрав моноблок - блок системний «Impression A2150», провідну клавіатуру «keyboard k120» та провідну мишку «logibech b100», вартістю 17500 гривень а також Wi-Fi роутер TP-link N300 TL-WR841N, вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши Маразліївському навчально-виховному комплексу І ступеня ДНЗ матеріальну шкоду на суму 18000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану.
08 квітня 2022 року о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 09.04.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біляївка, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків, а також запобігання скоєння інших кримінальних правопорушень. Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі наведеного вище, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просив клопотання задовольнити.
2 - Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 , його законний представник - ОСОБА_5 та захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м'який вид запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зазначили що ризики, наведені органом досудового розслідування є недоведеними.
3 - Мотивація суду.
Білгород-Дністровським міськрайонним судом розглядається клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеської області ОСОБА_7 , яке було подано в рамках кримінального провадження № 12022162240000413 від 08.04.2022 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України щодо таємного викрадення майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного або надзвичайного стану, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_9 від 14.03.2022 №133/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.03.2022 строком на 30 діб.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.
В рамках кримінального провадження №12022162240000413 на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів 08.04.2022 о 20 годині 20 хвилин на підставі положень ст.208 КПК України ОСОБА_4 було затримано.
09.04.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біляївка, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме: протокол огляду місця події від 08.04.2022; протоколом допиту свідка від 08.04.2022; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.04.2022; поясненнями ОСОБА_4 від 08.04.2022.
Підставою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, потерплу; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст.8 КПК України).
Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, на підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину та надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.4 ст.185 КК України.
3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор.
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п.2 ч.1 ст.194 КПК України), а саме ризик:
- переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Згідно з наданих до клопотання матеріалів ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками, здобув неповну середньотехнічну освіту, не працює, перебуває на утриманні батьків.
На підставі наведених сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність ризику переховування у ОСОБА_4 від органів досудового розслідування. В ході досудового розслідування свідків допитано, що унеможливить вплив підозрюваного на них та зміну їхніх показань. Слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурором не доведений ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.3 - Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні слідчим зазначено, що застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави не є доцільним, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працює, особисто не зможе внести заставу, яка буде визначена судом а внесення застави іншими особами та покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не зможе забезпечити запобіганню ризиків щодо можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, переховування від органів досудового розслідування та (або) суду та здійснення впливу на свідків правопорушень.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на думку слідчого не є доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до вчинення обвинуваченим інших, більш тяжких кримінальних правопорушень, а також, як і випадку зазначеному вище, не зможе запобігти ризикам щодо незаконного впливу на свідків з метою викривлення їхніх показів або іншого незаконного впливу та може послугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
На думку органу досудового розслідування у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Дослідивши надані до суду матеріали слідчий суддя приходить до висновку, що обґрунтовуючи неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий не довів необхідність застосування саме тримання під вартою як запобіжного заходу, ним не було надано належних доказів на підтвердження недостатності застосування більш м'яких заходів.
Враховуючи правову позицію, викладену у рішенні ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою», слідчий суддя вважає, що в даному кримінальному провадженні прокурором не доведено, що наявність існування ризиків, на які він посилається, не може бути забезпечено іншим більш м'яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, що передбачено статтею 181 КПК України.
Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий суддя, з урахуванням положень ст.492 КПК України зазначає, що за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Тримання під вартою застосовується до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також обставин, що характеризують підозрюваного, а саме наявність постійного місця проживання, те що особа не притягувалась до кримінальної відповідальності раніше, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного мешкання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 із забороною йому залишати місце свого проживання цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.06.2022 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області;
- утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
- з'являтися до слідчого, прокурора за його викликом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1