Справа № 213/1905/21
провадження №2/216/1039/22
18 квітня 2022 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бутенко М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Клименко О.В.
без застосування технічного запису
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення, -
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (Позивач) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідачка) про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення.
Просять суд винести рішення. яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.12.2013 року по 30.04.2021 року у розмірі 37151,78 грн., інфляційні втрати - 3966,99 грн. та 3% річних - 1599,94 грн., а всього 42718,71 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою суду від 17.08.2021 року справу було призначено до розгляду у спрощеному провадженні.
Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, просив суд слухати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить повідомлення суду за вих. № 11232 від 17.08.2021 року, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подала до суду відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (споживачам), яке відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів.
Статтею 11 Цивільного Кодексу України, встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у громадян України, зокрема - зобов'язання: «...можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування».
Відповідно до положень статті 68 Житлового кодексу Української РСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так, згідно ст. 10 Житлового кодексу Української РСР, громадяни зобов'язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями.
Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами), власник, наймач (орендатор) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 2 Правил № 630 (із змінами) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між Сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII),який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово- комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII).
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. З ст. 9 Закону №2189-VIII).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016року по справі №6-295Іцсі5.
Позивач на виконання своїх зобов'язань, згідно вище перелічених нормативно- правових актів України, надав Відповідачу послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання, а Відповідач зобов'язаний оплатити отриману послугу.
В наслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за спожиту послугу у Відповідача у період з 01.12.2013 року по 30.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 37 151,78 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають бути виконані належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ,
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищезазначені обставини є підставою для стягнення боргу з Відповідача у повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
Так, Відповідачу, внаслідок порушення ними вимог чинного законодавства, нараховано інфляційні втрати - 3 966,99 грн. та 3 % річних - 1 599,94 грн., підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 10, 60-68 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 11, 322, 509, 525, 526, 543, 625, 626 ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, постанови Верховного Суду України від 20.04.2016р. у справі №6-2951 цс 15, ст.ст. 4, 5, 10, 175, 187 ЦПК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258-259, 263,265, 268, 274, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення - задовольнити.
Стягнути з Відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , наймач житла за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.12.2013 року по 30.04.2021 року у розмірі 37 151,78 грн., інфляційні втрати - 3 966,99 грн. та 3% річних - 1 599,94 грн., а всього 42 718,71 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. БУТЕНКО