Справа № 202/7999/21
Провадження № 6/202/26/2022
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
21 квітня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря судового засідання - Калантаєнка Д.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Приватного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
На розгляд суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (далі - заява). Вказана заява мотивована тим, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, було пред'явлено після закінчення строку для пред'явлення цього листа до виконання. Представник заявника зазначила, що виконавчий лист, виданий 31 січня 2011 року, було пред'явлено вперше лише 16 грудня 2015 року, а отже з порушення трирічного строку. Після чого виконавчий лист неодноразово пред'являвся до виконання.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.
Так, 31 січня 2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, на підставі рішення суду від 14 грудня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 306 959, 25 грн., судового збору у розмірі 1 700, 00 грн. та ІТЗ 120,00 грн. Крім вказаного, у виконавчому листі зазначено, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа до виконання - 27 грудня 2013 року.
Друга сторінка виконавчого листа містить відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення. З наявних відміток судом встановлено, що 16 грудня 2015 року державним виконавцем було повернуто виконавчий лист на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, судом встановлено що посилання заявника на те, що вперше виконавчий лист було пред'явлено 16 грудня 2015 року є помилковими, оскільки 16 грудня 2015 року виконавчий лист було повернено стягувачу без виконання.
Також судом встановлено, що вказаний виконавчий лист повертався 18 березня 2016 року на підставі п.7 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою), 10 листопада 2016 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в новій редакції), а саме: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, 5 грудня 2018 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в новій редакції).
26 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кузь О.Р. на підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження.
Наразі судове рішення не виконано, на підставі виконавчого документу відкрито виконавче провадження.
Так, частиною 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею (ст. 37), не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Законами України «Про виконавче провадження» (в редакціях, станом на дати повернення виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років - ч.1 ст.22, та ст.12 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» - у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Отже, судом було встановлено, що виконавчий лист було видано 31 січня 2011 року зі строком пред'явлення до 27 грудня 2013 року. В грудні 2015 року виконавчий лист було повернено з правом повторного подання. В подальшому, виконавчий лист пред'являвся тричі у 2016 році, та 2018 році.
Таким чином, судом не встановлено порушення стягувачем (банком) строків пред'явлення виконавчого листа до виконання. Суд вважає помилковим посилання заявника, що вперше виконавчий лист пред'являвся 16 грудня 2015 року, про що свідчать матеріали справи. Враховуючи наведені вище обставини заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд
Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Приватного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Кухтін