Справа № 202/1770/21
Провадження №2/202/202/2022
18 лютого 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря судового засідання - Калантаєнка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АкцентБанк» про захист прав споживачів,-
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 (далі - позивач/боржник) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «АкцентБанк» (далі - відповідач/кредитор) за результатом розгляду якого просила укладений між сторонами кредитний договір визнати недійсним в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину та зобов'язати кредитора зробити перерахунок заборгованості за таким кредитним договором. Заявлені вимоги були обґрунтовані тим, що позивач підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, однак позивач не була ознайомлена з такими правилами/умовами, про що свідчить відсутність її підпису на інших документах, про конкретні запропоновані їй умови та правила банківських послуг. Враховуючи вищевикладене позивач вважала, що укладений між нею та відповідачем кредитний договір (підписана анкета-заява) є недійсним в частині нарахування процентів, пені та штрафів.
Представник відповідача надіслав заяву за змістом якої було вказано, що укладений з позивачем договір є договором оферти. Інформація про умови користування кредитним коштами було доведена до відома позивача про що свідчить підписана позивачем анкета-заява.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02 серпня 2016 року позивачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
На підтвердження наявності заборгованості за оспорюваним кредитним правочином позивачем було надано виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам по договору за період з 1 січня 2017 року по 3 грудня 2020 року (угода від 13 травня 2020 року) частково у нечитабельному вигляді. З деталей операцій можна встановити, що з рахунку були списані кошти, в тому числі, як відсотки так штрафи.
ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на недоведеність обставин нарахування процентів, штрафів та пені, у межах кредитних відносин, що склались між сторонами саме на підставі заяви підписаної позивачем 02 серпня 2016 року (відсутні докази відкриття рахунку на підставі підписаної заяви).
Також, суд звертає увагу, що позивач просить визнати недійсним кредитний договір частково, проте не зазначає конкретних № пунктів, що мають судом бути досліджені на предмет недійсності. Позивач також у своїй позовній заяві не вказує який саме кредитний договір (дата, номер і т.д.) вона просить визнати частково недійсним чим по суті перекладає свій обов'язок щодо обрання та заявлення способу захисту на суд.
В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, позивачем не було доведено обставин викладених у позові.
Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи встановлені судом у справі обставини, а також норми законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «АкцентБанк» (м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) про захист прав споживачів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 18.02.2022 року.
Суддя Г.О. Кухтін