Справа № 208/797/22
№ провадження 2-а/208/57/22
про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2022 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув мат еріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора старшого лейтенанта поліції в Дніпропетровській області Стороженка Ярослава Ігоровича Відділення поліції № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області «про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», -
встановив:
31 січня 2022 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1 подав матеріали позовної заяви до Інспектора старшого лейтенанта поліції в Дніпропетровській області Стороженка Ярослава Ігоровича Відділення поліції № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області «про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі». Згідно до змісту заяви, просить:
-визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО №5249479, винесену посадовою (службовою) особою інспектором старшим лейтенантом поліції в Дніпропетровській області Стороженко Ярославом Ігоровичем 21 січня 2022 року повністю;
-закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього, ОСОБА_1 .
31 січня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 208/797/22 передано до провадження судді Івченко Т.П.
Дослідивши позовну заяву та доданні до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до положень статей3,5 Закону № 3674-VIсеред осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач повинен оплатити судовий збір за подання усіх позовних вимог, як немайнового характеру кожної вимоги, так і майнового. Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до правової позиції у постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження№ 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. В контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн., за подання даного позову підлягало б сплаті 992,40 грн. судового збору. Однак, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 від 18 березня 2020, розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення повинен складати 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 грн.
Дослідивши матеріали справи, судом виявлено, що позивачем не долучено до позову оригіналу квитанції про сплату судового збору на суму 496,20 грн., а у разі його звільнення від сплати такого, не надано підтверджень щодо звільнення від сплати судового збору або заяви про відстрочення від сплати судового збору.
Крім того, імперативними приписами пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 6 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з положеннями статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Отже, відповідний інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Національної поліції, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 вищенаведеного кодифікованого закону України.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Як вбачається з матеріалів позову, відповідачем у справі виступає посадова особа суб'єкта владних повноважень, а саме Інспектор старший лейтенант поліції в Дніпропетровській області Стороженко Ярослав Ігорович Відділення поліції № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, проте, в даних спірних правовідносинах ані Департамент патрульної поліції України, ані структурний підрозділ Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області до участі у справі в якості належного відповідача позивачем залучені не були.
В даному випадку інспектор капрал поліції або структурний підрозділ Національної поліції, в якому проходить службу такий інспектор, і який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, і належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Тому позивачу слід уточнити склад відповідачів, направивши до суду уточнену позовну заяву із додатками у необхідній кількості примірників для їх вручення сторонам.
Крім того, позивачу слід долучити до позову оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 496,20 грн., а у разі його звільнення від сплати такого, надати підтвердження щодо звільнення від сплати судового збору або заяву про відстрочення від сплати судового збору, та
Згідно із ч. 1, 2 ст.169КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
З урахуванням вищенаведеного, вважаю, що подану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
постановив:
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора старшого лейтенанта поліції в Дніпропетровській області Стороженка Ярослава Ігоровича Відділення поліції № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області «про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. У разі не усунення вищевказаних недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : Івченко Т. П.