Справа № 210/1824/21
Провадження № 2/210/109/22
іменем України
21 квітня 2022 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сільченко В. Є.
секретаря судового засідання Яблочної А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він в листопаді 2017 року передав громадянину України - ОСОБА_2 в позику грошові кошти в загальній сумі 225 000,00(двісті двадцять п'ять тисяч) доларів США.
07.11.2017 року між Позивачем та Відповідачем-1 була складена і підписана Відповідачем-1 розписка, про те, що ОСОБА_1 надав Відповідачу-1 в борг суму коштів у розмірі 225 000,00 доларів США.
В день складання розписки ОСОБА_1 передав Відповідачу-1 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) доларів США, а грошові кошти в сумі 65 000,00 (шістдесят п'ять тисяч) доларів США були передані Відповідачу-1 напередодні. Отже, в розписці від 07.11.2017 р. зафіксована повна сума позики, що підлягає поверненню - 225 000,00 доларів США.
Як вбачається із змісту розписки, Відповідач-1 зобов'язувався повернути Позивачу грошові кошти у сумі 225 000,00 (двісті двадцять п'ять тисяч) доларів США - 31.03.2018 р.
Проте, після настання вказаної дати Відповідач-1 позичені кошти не повернув.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до Відповідача-1 повернути грошові кошти, на що Відповідач-1 запевняв, що поверне борг, але на день звернення до суду Відповідач-1 ухиляється від повернення боргу за борговою розпискою, тому ОСОБА_1 змушений звернутися з цією позовною заявою до суду про повернення боргу.
Сторони не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов'язання.
07.11.2017 між Позивачем та ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач-2) було укладено договір поруки № 1, а також між Позивачем та ОСОБА_4 (далі по тексту - Відповідач-3) було укладено договір поруки № 2.
Відповідно до вищезазначених договорів поруки, Відповідач-2 та Відповідач-3 поручались перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 основного зобов'язання.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 225 000,00 доларів США та три відсотки річних в сумі 20 231,50 доларів США.
Позивач до початку судового засідання надав до суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надавали. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідачі повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак в судові засідання не з'явилися, у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подали, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 160 000 доларів США 07.11.2017 року, загальна сума позики складає 225 000 доларів США. Грошові кошти отримав із рук в руки особисто від ОСОБА_1 (а.с. 6-7)
Оригінал боргової розписки знаходиться в матеріалах справи (а.с. 31).
ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кошти в сумі 225 000 доларів США в строк до 31.03.2018 року.
07.11.2017 між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1, а також між Позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2. (а.с. 8,9)
Відповідно до вищезазначених договорів поруки, Відповідач-2 та Відповідач-3 поручались перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 основного зобов'язання. Вказаний обов'язок також зазначений у розписці.
У п. 1.1. цих обох договорів поруки зазначено, що поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором (Позивачем) за виконання всіх зобов'язань Боржника (Відповідач-1), що виникли з договору позики від 07.11.2017 р. (основний договір), про що було складено розписку між Кредитором та Боржником.
Відповідальність кожного з поручителів перед Позивачем є солідарною разом з позичальником (Відповідачем-1) як з боржником за основним зобов'язанням. Вказане випливає з пунктів 3.1. вказаних договорів поруки.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказане кореспондується правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 07.09.2016 року у справі № 6-1412цс16, згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України із поєднанням зі статтею 1048 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Вказані висновки Верховний суд висловив у постанові від 12.06.2019 року у справі № 336/8485/15-ц, враховуючи правовий висновок, висловлений Верховним Судом України від 07.09.2016 року у справі № 6-1412цс16 та від 01.04.2015 року у справі № 6-37ц15.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно не повернув суму позики, чим порушив умови договору.
При цьому, суд приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем, так як відповідач контр розрахунку не надав, спростування вказаного розрахунку в матеріалах справи відсутні.
Отже, як вбачається із розрахунку боргу: основний борг - 225 000,00 доларів США; 3% річних - 20 231,50 доларів США.
3% річних розраховано наступним чином: Сх3хД:365:100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.
Сума заборгованості складає 225 000,00 доларів США. Кількість днів прострочення з 1 квітня 2018 року по 27 березня 2021 року - 1092 дня.
Тобто, 225 000,00 доларів США х 3 х 1094 дні: 365 : 100 = 20 231,50 доларів США.
Велика Палата Верховного Суду України у своїй правовій позиції, викладеній у постанові від 16.01.2019 р. у справі № 373/2054/16-ц вказала, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Також судом встановлено, що 07.11.2017 між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1, а також між Позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2. (а.с. 8,9).
Відповідно до ч. ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь ОСОБА_1 вищевказаної суми боргу.
Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2018 р. у справі №761/12665/14-ц зазначив, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Також, Велика палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що прямої заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно виражене у договорі, у чинному законодавстві немає (постанова від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).
Зважаючи на те, що у розписці від 07.11.2017 р. позивач та Відповідач-1 не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов'язання, суд вважає за необхідне стягнути суму заборгованості в іноземній валюті, про що клопотав позивач у позові.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 11350 грн., понесені ним при зверненні в суд та підтверджені квитанцією (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РКОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РКОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РКОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість за договором позики в розмірі 225 000,00 (двісті двадцять п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РКОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РКОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РКОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_4 ) три відсотки річних в сумі 20 231,50 доларів США (двадцять тисяч двісті тридцять один долар США та 50 центів).
Стягнути з ОСОБА_2 (РКОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3783,35 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 35 коп).
Стягнути з ОСОБА_3 (РКОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3783,35 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 35 коп).
Стягнути з ОСОБА_4 (РКОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3783,35 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 35 коп).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: В. Є. Сільченко