22 квітня 2022 року м.Суми
Справа №592/12588/21
Номер провадження 22-ц/816/391/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року у складі судді Князєва В.Б., ухвалене у м. Суми, повний текст якого було складено 20 грудня 2021 року,
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою отримання банківських послуг 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 29 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 15726 грн 82 коп, яка складається із: 10764 грн 05 коп - заборгованість за кредитом, 4612 грн 77 коп - заборгованість за відсотками та 350 грн 00 коп - штрафу, яку і просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2019 року у розмірі 10764 грн 05 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «А-Банк» та представником ОСОБА_1 - адвокатом Кондратенко С.Ю. подані апеляційні скарги.
АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають кредитний договір. Зазначає, що право на отримання позикодавцем від позичальника процентів за користування кредитними передбачена також ст. ст. 1048, 1054 ЦК України.
Вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі істотні умови кредитування, строки, процентна ставка, неустойка за невиконання зобов'язання та ін.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко С.Ю., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10764 грн 05 коп, так як на час його укладання ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та не керувати ними, що у відповідності до вимог ст. 225 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.
Представником відповідача - адвокатом Кондратенко С.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги позивача про узгодження між сторонами договору його умов щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки. Просить у апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення в частині відмови у задоволенні позову - без змін.
АТ «А-Банк» у відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача вказує на те, що відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що відповідач на час укладення кредитного договору не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в судовому порядку дієздатність відповідача не обмежувалася. Вказує і на те, що подаючи до апеляційного суду нові докази, представником відповідача не наведено поважності підстав їх неподання до суду першої інстанції. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача в повному обсязі, а у випадку визнання кредитного договору недійсним - застосувати наслідки недійсності правочину, відповідно до ст. 216 ЦК України, та стягнути з відповідача отримані за цим договором кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову 15726,82 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 х 100 + 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, з наступних підстав.
Відмовляючи АТ «А-Банк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що тарифи та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «А-Банк» не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафу.
Проте, колегія суддів не може повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, в якій містяться анкетні дані відповідача та зазначено, що він згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім того вказано, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник цього договору згоден отримати, шляхом роздруківки з офіційного сайту (а.с. 8 на звороті).
Також, 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 електронним підписом, шляхом підтвердження ОТП 36 з номером телефону НОМЕР_1 , було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», у якому визначені умови кредитного договору, зокрема, розмір відсоткової ставки - 3,7 % в місяць (44,4% річних), процента ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 7,4% в місяць (88,8% річних), а також штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та /або відсотків, який списується в день списання відсотків та становить: 50 грн кожний раз, коли виникає прострочення у сплаті обов'язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; 100 грн кожний раз, коли виникає прострочення у сплаті обов'язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов'язкового щомісячного платежу за карткою із порушенням строку більш ніж на 30 днів (а.с. 9).
Додані банком до позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНКУ» по кредитній картці «ЗЕЛЕНА», тарифи користування кредитною карткою «Зелена», які були предметом дослідження в суді першої інстанції, не підписані відповідачем (а.с. 10-16, 17).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 15 жовтня 2019 року станом на 29 серпня 2021 року становить 15726 грн 82 коп, яка складається із: 10764 грн 05 коп - заборгованість за тілом кредиту, 4612 грн 12 коп - заборгованість за відсотками, 350 грн 00 коп. - штраф (а.с. 7-8).
Підставами позовних вимог АТ «А-Банк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, та стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та штрафу.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків та штрафу, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на анкету-заяву позичальника, тарифи користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «А-Банк», як невід'ємні частини спірного договору, а також на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та витяг з умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та штрафу, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 жовтня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (жовтень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви тарифи та витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і ним 15 жовтня 2019 року електронним підписом підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору (а.с. 12-13).
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис клієнта : ОСОБА_1 15-10-2019 12:59 підписано простим електронним підписом шляхом підписання ОТП 36 за номером телефону НОМЕР_1 .
Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», погодилався із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 44,4% річних та збільшеною процентною ставкою на прострочене тіло кредиту у сумі 88,8 % та штрафом за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 29 серпня 2021 року борг відповідача за відсотками становить 4612 грн 77 коп, що були обраховані, виходячи з узгодженої між сторонами договору процентної ставки, та 350 грн 00 коп штрафу, а тому підлягають стягненню на користь позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що укладений між сторонами кредитний договір є недійсним, з підстав визначених ст. 225 ЦК України, з огляду на наступне.
За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, в якому не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду має встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
У статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено презумпцію психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, допоки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Для визначення тимчасового стану особи, за якого вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, є обов'язковим призначення судово-психіатричної експертизи.
Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину, має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку експертизи, так й інших доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умовою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 225 ЦК України, може бути виключно абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок судової експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі N 6-9цс12 та підтримані висновками у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 554/11179/13-ц (провадження N 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі N 326/81/15 (провадження N 61-837св19), постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі N 496/4851/14-ц (провадження N 61-7835сво19).
Проте, відповідачем та його представником не було надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що на час підписання 15 жовтня 2019 року анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Довідка Сумського об'єднаного міського військового комісаріату від 20 грудня 2005 року та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 червня 2020 року такими доказами не являються.
З позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, ОСОБА_1 до суду не звертався.
Висновок судово - психіатричної експертизи про те, що в момент вчинення правочину він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, у матеріалах справи відстуній.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості за відсотками та штрафу, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь банку 4612 грн 77 коп заборгованості за відсотками та штрафу в сумі 350 грн 00 коп за кредитним договором від 15 жовтня 2019 року, а разом 4962 грн 77 коп.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому АТ «А-Банк» належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений під час розгляду справи в суді першої інстанції судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення доводів апеляційної скарги, АТ «А-Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України належить компенсувати судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду у розмірі 3405 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною, залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 4962 гривні 77 копійок заборгованості за відсотками та штрафу.
Компенсувати Акціонерному товариству «Акцент-Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок, сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року залишити без змін.
Компенсувати Акціонерному товариству «Акцент-Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 3405 гривень 00 копійок, сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук