Номер провадження: 11-кп/813/1276/22
Номер справи місцевого суду: 509/3791/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 11.04.2022, якою в межах кримінальних проваджень №12017160380001990 від 20.09.2017, №12018160380000672 від 06.04.2018, відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, перебуває в цивільному шлюбі, маючого двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.06.2022
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду продовжено відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.06.2022 .
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції послався на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а саме обвинувачений може скоїти нові злочини та зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов'язків.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною з наступних підстав:
- в клопотаннях про продовження запобіжного заходу, прокурор майже не змінює його текст, та не обґрунтовується неможливість застосування до її підзахисного більш м'якого запобіжного заходу, який буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому з квітня 2018 року ОСОБА_7 тримається під вартою за однаковими обставинами;
- судом 1-ої інстанції в порушення вимог закону, розглянуто питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 без його участі та без участі його захисника, клопотання належним чином не були врученні для подачі заперечень, про дату судового засідання не було повідомлено;
- на утриманні у ОСОБА_7 родина - цивільна дружина та малолітні діточки, молодший син має тяжке кардіологічне захворювання та потребує батьківської підтримки, має постійне місце проживання у м. Одесі.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 11.04.2022 та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В судове засідання апеляційного суду представник прокуратури ОСОБА_8 не з'явився, подав на електрону пошту суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу захисника без участі представника прокуратури та просив залишити ухвалу райсуду без змін, водночас захисник ОСОБА_6 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила скасувати ухвалу райсуду та застосувати запобіжний захід - домашній арешт до її підзахисного.
При цьому до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» направлявся лист про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції на визначений час, та при виході на зв'язок обвинуваченого ОСОБА_7 не було доставлено в кімнату для проведення засідань, тому захисник ОСОБА_6 не заперечувала проти проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого.
Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора та обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Овідіопольському райсуді Одеської обл. знаходяться кримінальні провадження: №12017160380001990 від 20.09.2017, №12018160380000672 від 06.04.2018, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду судом ставиться на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, у зв'язку із спливом строків тримання під вартою.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Так, із аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що під час продовження строку застосування запобіжного заходу під час судового розгляду не вимагається обов'язкової наявності клопотання прокурора, суд 1-ої інстанції зобов'язаний в будь-якому випадку повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання особи під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що в суді 1-ої інстанції прокурором заявлене клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , яке було розглянуте за участю прокурора 11.04.2022.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_6 , про те, що розгляд вказаного клопотання прокурора відбувся за відсутності обвинуваченого та його захисника.
Водночас колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції в умовах воєнного стану, вжив всіх можливих заходів для забезпечення участі обвинуваченого при розгляді клопотання прокурора, тому розгляд зазначеного клопотання за відсутності обвинуваченого в умовах воєнного стану, не є істотним порушенням норм КПК, та таким що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Щодо неповідомлення захисника, колегія суддів приймає до уваги, та прийняла всі необхідні заходи для забезпечення участі захисника в судовому засідання в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, на переконання апеляційного суду, зазначене порушення не впливає на суть прийнятого рішення судом 1-ої інстанції та встановлені обставини, щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Так, апеляційний суд погоджується із висновками суду та наголошує на тому, що в зазначеному кримінальному провадженні не зменшились ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховування від суду, оскільки обвинувачується у вчинення проступку та тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті передбачене покарання від семи до десяти років позбавлення волі, а саме у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть його рідної матері.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що суд 1-ої інстанції не прийняв до уваги наявність дружини та малолітніх діточок, оскільки зазначені обставини враховані при прийняті рішення по клопотанню прокурора.
Твердження захисника про те, що в клопотаннях про продовження запобіжного заходу, прокурор майже не змінює текс клопотання і взагалі не доведення прокурором факту, що більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ризики: переховування обвинуваченого від суду, вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, судом 1-ої інстанції в повній мірі проаналізовано та дано оцінку, з чим колегія суддів погоджується.
Разом із цим, колегія суддів знаходить слушними доводи захисника щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачений постійно перебуває під вартою у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 свідчить про те, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою останньому залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 24, 177, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 11.04.2022, якою в межах кримінальних проваджень №12017160380001990 від 20.09.2017, №12018160380000672 від 06.04.2018, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.06.2022 - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність додержання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4