Справа № 585/1842/21
Номер провадження 1-і/585/4/22
21 квітня 2022 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференції клопотання прокурора Роменської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021200470000323 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК України,
До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання прокурора Роменської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12021200470000323 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК України.
В обгрунтування клопотання прокурор ОСОБА_6 посилається на те, що у провадженні Роменського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 12021200470000323 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК України. В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 12 серпня 2021 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який йому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою суду від 23 лютого 2022 року до 23 квітня 2022 року. До вказаної дати розгляд кримінального провадження по суті завершений бути не може. Ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні запобіжного заходу залишилися актуальними і на даний час. Тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 неможливо обрати більш м'який запобіжний захід.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав заклопотання, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора наданими суду матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2021 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складала 45400 грн. (а.с.13-15).
Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складала 45400 грн. (а.с.16).
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено на 60 діб, тобто до 23 квітня 2022 року включно (а.с. 17-18).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Станом на 21 квітня 2022 року розгляд кримінального провадження не закінчено з об'єктивних причин. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання щодо застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи існують на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України), чи є обґрунтованою підозра.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали.
Відповідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які підтверджуються тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, два з яких є тяжкими, покарання за які передбачено виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та, відповідно, від чотирьох до шести років, судовий розгляд справи не закінчено з об'єктивних причин, не допитані усі свідки, тому існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 через тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, врахування тяжкості злочинів має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинені злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятися від суду.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 є мешканцем АДРЕСА_1 , тобто проживає поряд з місцем, де було вчинено злочин та де проживають свідки та потерпілий. Тому з метою уникнення покарання за скоєний злочин, він може незаконно впливати на свідків та потерпілого.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, вчинив новий злочин в період іспитового строку та в той час, коли на розгляді в суді перебували матеріали кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та джерела постійного заробітку, тобто забезпечити своє існування не має можливості, що свідчить про відсутність в останнього установлених соціальних зв'язків та вказує на його негативну репутацію. Зважаючи на вищевказане, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про недоцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу та доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
За таких обставин тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою переважає принцип поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Враховуючи обставини злочинів, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, тяжкість злочинів, в яких він обвинувачується, особу ОСОБА_4 , наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК покласти на нього такі обов'язки: прибувати до суду та/або прокурора, та/або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду або прокурора; повідомляти слідчого та/або прокурора про зміну свого місця проживання.
Відповідно ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, суд
Продовжити запобіжний захід - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ромни Сумської області, українцю, громадянину України, раніше судимому, мешканцю АДРЕСА_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити з урахуванням ч. 1 ст. 197 КПК України, до 19 червня 2022 року включно.
Ухвалу для виконання направити до Державної установи «Полтавський слідчий ізолятор» (м. Полтава, вул. Пушкіна, 91).
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора та суд.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду на першу вимогу;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня застосування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Сумського апеляційного суду з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та проголошено 21.04.2022 року о 15 год. 00 хв.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1