Справа № 464/8473/21
пр.№ 2/464/445/22
21.04.2022 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/8473/21
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО»
третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович
третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович
вимоги: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
представники учасників справи:
представник позивача - адвокат Цьвок Б.І.
Обставини справи
Представник позивача - адвокат Цьвок Б.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. від 23 вересня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 29198, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування покликається, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням норм закону.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року за відповідною заявою сторони позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заперечення проти такого порядку розгляду справи відсутні.
З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, однак у встановлений строк - 15 днів і до даного часу не виявив бажання скористатися своїми процесуальними правами та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.
Треті особи пояснень но справі не надали.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
29 липня 2020 року між відповідачем (кредитодавцем) та позивачем (позичальником) укладено договір кредитної лінії № АG5291654.
23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 29198) про стягнення заборгованості з позивача (боржника) на користь відповідача (стягувача) за договором № АG5291654 від 29 липня 2020 року за період з 11 січня 2021 року по 06 серпня 2021 року у розмірі 18 150,00 грн із стягненням плати у відповідності до ст.31 Закону України «Про нотаріат» в сумі 650,00 грн, загалом 18 800,00 грн.
З примусового виконання даного виконавчого документа - виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. постановою від 17 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67535110.
Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно із ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Виходячи з приписів ч.5 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (у відповідній редакції). Судове рішення є обов'язковим до виконання - ст.129-1 Конституції України.
За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги наступний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 23 вересня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Укладений договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що зумовлює визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд погоджується з переконливими доводами позивача, які відповідачем жодним чином не спростовано.
Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).
Наведене свідчить, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення. Відомості, які б спростували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України), відсутні, а інші доводи не впливають на таке вирішення справи. Суд вирішив справу за наявними матеріалами за відсутності відзиву відповідача (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Розподіл судових витрат
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, якими є витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, на відповідача слід покласти сплачені позивачем до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору - 1362,00 грн.
Вивчивши подані докази в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд не знаходить підстав для відмови у такому відшкодуванні, оскільки ґрунтуються на положеннях ст.137 ЦПК України, неспівмірності таких не встановлено, адже стороною відповідача відповідне клопотання не заявлено.
Щодо заходів забезпечення позову
У відповідності до положень ч.7 ст.158 ЦПК України у зв'язку із ухваленням рішення про задоволення позову вжитті заходи забезпечення позову ухвалою від 08 грудня 2021 року, за відсутності вмотивованого клопотання учасника справи про скасування таких, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем (зареєстрований в реєстрі за № 29198) про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості за договором та витрат на вчинення виконавчого напису на загальну суму 18 800,00 грн.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» на користь ОСОБА_1 1362,00 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», код за ЄДРПОУ 41350844, м.Київ, вул.Сурікова, 3А
третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, м.Київ, просп.Григоренка, 15, прим.3
третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, м.Львів, вул.Янева, 23, під'їзд 1, офіс 1
Повне судове рішення складено 21 квітня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО