Справа № 462/9057/21
20 квітня 2022 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
з участю секретаря Настасяк Х.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором, покликаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 10 листопада 2019 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 03,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором заборгованість відповідача, станом на 08 грудня 2021 року, становить 15655,21 грн. Просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором від 10 листопада 2019 року.
Відповідача належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 14 березня 2022 року та отримано відповідачем 30 березня 2022 року, однак відзив на позов не подала, а тому суд вважає, що справу слід розглянути на підставі наявних у ній даних та доказів.
У зв'язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що 10 листопада 2019 року ТзОВ «Авентум Україна» відповідачу, згідно укладеного договору №1487200 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту надано кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 30 днів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту до договору №1487200 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 10 листопада 2019 року кредит надано із заниженою процентною ставкою 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) та стандартною процентною ставкою у розмірі 657,00% річних.
Згідно з п.3.6.2 договору з 4 дня прострочення заборгованості товариство нараховує проценти за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до Правил надання коштів у позику ТзОВ «Авентус Україна» від 15 березня 2019 року, які діяли на момент укладення договору між сторонами, після аналізу інформації клієнта, товариство приймає рішення про уклалення договору позики, про яке повідомляє клієнта шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію, клієнт натискає кнопку «погоджуюсь/согласен» у особистому кабінеті, після чого товариство надсилає йому засобами зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції підписане одноразовим ідентифікатором. Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття пропозиції.
Крім того, відповідно до оспорюваного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику ТзОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті товариства.
Внаслідок наведеного, дані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору та містять усі істотні умови договору, а також, без отримання повідомлень на засоби зв'язку, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а відтак суд вважає, що позивач ОСОБА_2 на момент укладення договору була належним чином повідомлена про усі істотні умови договору, зокрема, про Правила надання коштів у позику ТзОВ «Авентус Україна», аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року № 524/5556/19.
Згідно з абц. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 березня 2020 року № 404/502/18, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У встановлені договором строки відповідач не виконує умови кредитного договору від 10 листопада 2019 року щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Станом на 08 грудня 2021 року, внаслідок порушення відповідачем зазначених умов закону та договору, заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2019 року становить - 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9655,21 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
Судовий збір у справі підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд , -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсус Україна» /місто Київ, проспект Перемоги, 90а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41078230/ 15655 /п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять/ гривень 21 копійку заборгованості договором №1487200 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 10 листопада 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсус Україна» /місто Київ, проспект Перемоги, 90а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41078230/ 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш
Копія вірна.
Суддя: А.І. Ліуш