справа № 1-20/11
13 квітня 2022 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підсудної ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Новокузнецьк, Кемеровської області, російської федерації, українки, громадянки України, з вищою освітою, працюючої керівником відділу аудиту ПП “Західно-Українська-Аудиторська Компанія”, одруженої, проживаючої: АДРЕСА_1 , раніше не судженої,
за ч. 2 ст. 367 КК України,
згідно обвинувального акту, підсудна ОСОБА_4 в період з квітня 2005 року по червень 2006 року, працюючи на посаді головного бухгалтера ДАП «Львівські авіалінії» згідно наказу № 744/к від 02 листопада 2004 року та будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій по керівництву роботою бухгалтерії на підприємстві, має право підпису бухгалтерських та звітних документів та на яку згідно чинного законодавства покладена відповідальність за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, складення податкової та бухгалтерської звітності і сплату податків у встановлені законом строки до бюджетів та державних цільових фондів, неналежно виконувала свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, у вигляді несплати в Державний бюджет податку на додану вартість за жовтень 2005 року в сумі 42190,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що була відшкодована з бюджету за травень - червень 2005 року, серпень - листопад 2005 року, січень - квітень 2006 року у розмірі 576783,00 грн.
Так, наказом ДАП «Львівські авіалінії» № 96\А від 11 квітня 2005 року «Про введення тарифів», затвердженим генеральним директором підприємства ОСОБА_6 , з яким була ознайомлена ОСОБА_4 , на повітряній лінії Львів - Бориспіль - Львів був встановлений пасажирський тариф для всіх категорій громадян у розмірі 300,00 грн. без ПДВ (дорослий) та 201,00 грн. без ПДВ (дитячий). Однак, в порушення вимог п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року, відповідно до якого база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування, ОСОБА_4 за основу оподаткування податком на додану вартість взяла ціни, що були визначені в угоді № 30\33-039 від 19 лютого 2004 року, укладеній між ДАП «Львівські авіалінії» в особі генерального директора ОСОБА_6 та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» про спільне використання кодів (код - шерінг) та договорі № 0185-04\№97 від 05 квітня 2004 року між ДАП «Львівські авіалінії» в особі генерального директора ОСОБА_6 та СП ЗАТ «Міжнародні авіалінії України», відповідно до яких ДАП «Львівські авіалінії» в період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2006 року здійснювало реалізацію квитків по маршруту Львів - Бориспіль - Львів (в одну сторону) за ціною від 122,13 грн. до 202,00 грн. (дорослий) та від 81,82 грн. до 105,19 грн. (дитячий), тобто за цінами, нижче фактичної собівартості та встановлених тарифів.
Внаслідок того, що податковий кредит, тобто суми ПДВ, сплачені покупцями в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг для здійснення господарської діяльності, перевищував суму податкового зобов'язання, які підприємством нараховувались в зв'язку із реалізацією товарів робіт, послуг, у ДАП «Львівські авіалінії» згідно п.п.7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року виникло право на відшкодування від'ємного значення ПДВ з державного бюджету.
А тому, внаслідок заниження податкового зобов'язання з ПДВ та відповідно завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в податкових деклараціях з ПДВ, у ДАП «Львівські авіалінії» за період травня - червня, серпня - листопада 2005 року, січня - квітня 2006 року згідно п.п. 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року виникло право на відшкодування від'ємного значення ПДВ з державного бюджету у завищеному розмірі на загальну суму 576783,00 грн., а саме: - в податковій декларації з ПДВ за травень 2005 року № 2308971 від 21 червня 2005 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 134385,00 грн. Дана сума відшкодована платіжними дорученнями № 86 від 29 листопада 2005 року на суму 73054,75 грн., №88 від 29 листопада 2005 року на суму 45867,00 грн., № 93 від 03 грудня 2005 року на суму 63067,54 грн., № 97 від 15 грудня 2005 року на суму 58527,65 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за червень 2005 року № 2356913 від 20 липня 2005 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та безпідставно завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 83991,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 32 від 17 жовтня 2006 року на суму 127117,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за серпень 2005 року № 2409704 від 30 вересня 2005 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 81056,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 100 від 22 грудня 2005 року на суму 65854,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за вересень 2005 року № 2549637 від 25 січня 2006 року (уточнююча), яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 82466,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 29428835 від 06 березня 2006 року на суму 118456,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005 року № 2482567 від 25 січня 2006 року (уточнююча), яка здана в ДПІ у м. Львові, безпідставно завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 28783,00 грн. Дана сума відшкодована платіжними дорученнями № 29428808 від 06 березня 2006 року на суму 5652,00 грн., № 29428975 від 06 березня 2006 року на суму 204232,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за листопад 2005 року № 2149658 від 25 січня 2006 року (уточнююча), яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 50012,00 грн. Дана сума відшкодована платіжними дорученнями № 11 від 23 березня 2006 року на суму 28783,00 грн., № 12 від 23 березня 2006 року на суму 5652,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за січень 2006 року № 2588513 від 20 лютого 2006 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 22518,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 31748295 від 07 червня 2006 року на суму 90479,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за лютий 2006 року № 2606156 від 20 березня 2006 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 19333,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 31748392 від 07 червня 2006 року на суму 29841,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за березень 2006 року № 2650786 від 20 квітня 2006 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 27177,00 грн., яка була відшкодована платіжним дорученням № 23 від 24 липня 2006 року на суму 167475,00 грн.; - в податковій декларації з ПДВ за квітень 2006 року № 2685359 від 22 травня 2006 року, яка здана в ДПІ у м. Львові, занижено податкове зобов'язання та завищено суму ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 47062,00 грн. Дана сума відшкодована платіжним дорученням № 21 від 18 липня 2006 року на суму 31171,00 грн. Зазначені суми ПДВ були заявлені ДАП «Львівські авіалінії» до відшкодування на банківський рахунок № НОМЕР_1 в Львівській філії АБ «Експрес-Банк», на який перераховані в якості погашення бюджетної заборгованості з рахунку Головного управління державного казначейства у Львівській області.
Також, внаслідок вищевказаних порушень п. 4.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, шляхом заниження податкового зобов'язання з ПДВ, ОСОБА_4 занижено сплату ПДВ за жовтень 2005 року в сумі 42190,00 грн.
Крім цього, ОСОБА_4 у період з першого півріччя 2005 року по 1 квартал 2006 року, працюючи на посаді головного бухгалтера ДАП «Львівські авіалінії» згідно наказу № 744/к від 02 листопада 2004 року та будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій по керівництву роботою бухгалтерії на підприємстві, має право підпису бухгалтерських та звітних документів та на яку згідно чинного законодавства покладена відповідальність за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, складення податкової та бухгалтерської звітності і сплату податків у встановлені законом строки до бюджетів та державних цільових фондів, неналежно виконувала свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, усупереч п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року та ст. 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року за відсутності належним чином легалізованої довідки компетентного органу російської федерації (Міністерства фінансів або його уповноваженого представника) про підтвердження того, що ЗАТ «ЯК-ІНЖИНІРІНГ», ООО «ЛАЙН-ИЛ», ВАТ «Авіаційний комплекс ім. Іллюшина» є особами, на яких поширюється дія Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від сплати податків, яка набула чинності 03 серпня 1999 року, не утримала і не внесла в рахунок 19.2 - Декларації з податку на прибуток ДАП «Львівські авіалінії» за перше півріччя 2005 року та 1 квартал 2006 року до сплати в бюджет податок з доходів іноземних юридичних осіб на загальну суму 62746,60 грн., а саме: по договору № 5\11-42-05 від 07 листопада 2005 року з ЗАТ «ЯК-ІНЖИНІРІНГ» (російська федерація) в сумі 26547,49 грн.; по договору № 17-143\5 від 22 лютого 2005 року з ООО «ЛАЙН-ИЛ» (російська федерація) в сумі 30299,70 грн.; по договору № 060\511-2004 від 25 січня 2004 року з ВАТ «Авіаційний комплекс ім. Іллюшина» (російська федерація) в сумі 5899,41 грн., внаслідок чого до ДАП «Львівські авіалінії» згідно податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові № 0000022201/0/1980 від 05 лютого 2007 року були застосовані штрафні санкції в сумі 140629,28 грн., чим інтересам ДАП «Львівські авіалінії» спричинено тяжкі наслідки.
У судовому засіданні ОСОБА_4 , свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України не визнала та пояснила, що протягом з 01 квітня 2005 року до 07 липня 2006 року згідно наказу № 744/к від 02 листопада 2004 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ДАП “Львівські авіалінії” і на неї були покладені обов'язки по організації ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві. З посадовою інструкцією головного бухгалтера вона не була ознайомлена і не знала, що до кола її повноважень входить опрацювання господарських договорів /контрактів/ та обґрунтування ціни договорів. Враховуючи наведене, вона лише контролювала повноту включення всіх первинних документів у декларацію із податку на додану вартість за місяць, в той час, як первинні документи складали підпорядковані їй бухгалтери ДАП “Львівськіавіалінії”. Ціни нижче встановлених тарифів були визначені не нею. Перевірити всі операції, які проводились на підприємстві вона не могла, тому і вважає, що за правильність визначення податкових зобов'язань відповідальною не була. Крім того, вважає невірними висновки актів ДПІ м. Львова за № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 року та № 2407\23-2\01130644 від 28.09.2009 року щодо визначення податкових зобов'язань за непрямими методами - методом “звичайної ціни” та порівняння тарифу на одного пасажира на підприємстві з ціною квитка по взаєморозрахунках з ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” та СП ЗАТ “Міжнародні авіалінії України” за договорами про продаж блоку місць /код-шернігу/, оскільки такі умови не є співставними. Зокрема, такі договори містять вигідні умови для декількох авіакомпаній і полягають у тому, що одна із авіакомпаній забезпечує виконання рейсів по конкретному маршруту, а інша авіакомпанія відмовляється від виконання польотів по даному маршруту в обмін на блок місць у літаках першої, забезпечуючи цим більшу завантаженість літака. При цьому авіакомпанія-замовник здійснює оплату вартості блоку місць і самостійно несе ризик завантаженості місць у блоці. За таких умов, ціни, встановлені шляхом взаємних уступок при придбанні цілого блоку місць не можуть прирівнюватись до цін для індивідуального пасажира у касі. Тому, вважає безпідставним взяття за основу розрахунку п. 4.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Окрім того, ЗАТ “Аеросвіт” та СП ЗАТ “МАУ” неодноразово здійснювало передоплату вартості послуг в рахунок наступних періодів, тобто кредитувало підприємство, що усуває можливість використання ціни в касі підприємства для визначення звичайної ціни. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року задоволено адміністративний позов ДАП “Львівські авіалінії” до ДПІ у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, нарахованих аналогічним методом у подальший період і при цьому вказано, що визначення звичайної ціни для одного місця, проданого ДАП “Львівські авіалінії” по угоді ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” не може братись до уваги, оскільки продаж місць на авіаперевезення по угодах код-шерінгу та в касах авіапідприємства не можуть вважатись співставними умовами. Також, щодо невнесення до Декларації з податку на прибуток ДАП “Львівські авіалінії” за перше півріччя 2005 року та 1 квартал 2006 року та не сплати податку з доходів іноземних юридичних осіб пояснила, що ЗАТ “ЯК-ІНЖИНІРІНГ”, ООО “ЛАЙН-ИЛ”, ВАТ “Авіаційний комплекс ім. Іллюшина” є резидентами російської федерації та були такими у досліджувані періоди, а тому їх прибуток згідно угоди між Урядом України та Урядом російської федерації, ратифікованої Законом України від 06 жовтня 1995 року № 369/95 підлягають оподаткуванню лише в одній із договірних держав. Згідно ст. 4 “Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з Україні є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом договірної держави. П. 6 “Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування” передбачено можливість підтвердження статусу податкового резидентства після закінчення звітного (податкового) року, що і підтверджене довідками Федеральної податкової служби російської федерації від 03 квітня 2007 року, 05 квітня 2007 року та від 17 січня 2008 року За таких обставин, вважає, що будь-які негативні наслідки інтересам держави у вигляді несплати у Державний бюджет податку на доходи іноземних осіб не настали, про що свідчить і той факт, що п.п. 9-12 вказаної постанови передбачено порядок повернення нерезидентам зайво утриманих сум. Просить її виправдати за відсутності у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Суд вважає, що факт скоєння злочину та винність підсудної ОСОБА_4 у вчиненні злочинних дій не знайшли свого ствердження належними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, прокурор на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України покликається на наступні докази: наказ ДАП “Львівські авіалінії” від 02 листопада 2004 року за № 744\к про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду головного бухгалтера; наказ ДАП “Львівські авіалінії” від 02 січня 2007 р. за № 2/к про звільнення ОСОБА_4 з посади головного бухгалтера з 03 січня 2007 р. за власним бажанням; посадову інструкцію головного бухгалтера ДАП “Львівські авіалінії” від 07 жовтня 2002 р.; наказ про введення тарифів на ДАП “Львівські авіалінії” у період з 12 листопада 2004 року по 17.01.2006 р.; угоду між ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” та ДП “Львівські авіалінії” від 19 лютого 2004 р. № 30/33-039 про спільне використання кодів (код шерінгів); договір між СП ЗАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” та ДП “Львівські авіалінії” від 05 квітня 2004 р. № 0185/СS-04/97 про надання блоку місць; податкові накладні по взаєморозрахунках ДАП “Львівські авіалінії” та ЗАТ “Авіакомпанія”Аеросвіт” за період квітня 2005 р. - червня 2006 р., що видавались ДАП “Львівські авіалінії” та протокол їх огляду; податкові накладні по взаєморозрахунках ДАП “Львівські авіалінії” та СП ЗАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України ” за період квітня 2005 р. - червня 2006 р., що видавались ДАП “Львівські авіалінії”; податкові декларації з ПДВ ДАП “Львівські авіалінії ” за період травня - червня 2005 р., серпня - листопада 2005 р., січня-квітня 2006 р.; акт виїзної планової перевірки ДАП “Львівські авіалінії” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 20/23-0/01130644 від 24 січня 2007 р. за період з 01 квітня 2005 р. по 30 червня 2006 р.; податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2007 р. за № 1981/170, №0000032201/0/1982, №92301/0/1989, № 82301/0/1979; рішення ДПІ у м. Львові про результати розгляду первинної скарги ДАП “Львівські авілінії” від 16 квітня 2007 р. за № 6760/25-005/33 про скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту перевірки вказаного підприємства від 24 січня 2007 р.; рішення ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторної скарги ДАП “Львівські авілінії” від 07 червня 2007 р. за № 12755/10/25005/079 яким зазначені податкові повідомлення - рішення залишені в силі; акт № 2407/23-2/01130644 від 28 вересня 2009 р. “Про результати позапланової виїзної перевірки ДАП “Львівські авіалінії” з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01 квітня 2005 р. по 30 червня 2006 р.; платіжні доручення, згідно яких Головне управління державного казначейства України здійснювало перерахування коштів на рахунок ДАП ”Львівські авіалінії” в якості відшкодування заявленого до відшкодування ПДВ за період квітня 2005 р. - червня 2006 р.; акт “Про результати ревізії фінансово - господарської діяльності ДАП “Львівські авіалінії” за період 01 січня 2006 р. - 01 жовтня 2006 р. № 05-21\34 від 24.11.2006 р.; акт “Про результати ревізії фінансово - господарської діяльності ДАП “Львівські авіалінії” за 2005-2006 р.” № 05-21\8 від 28 березня 2007 р.; постанову Господарського суду Львівської області від 02.10.2007 р. про відмову в задоволенні позову ДАП “Львівські авіалінії” про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту перевірки ДАП “Львівські авіалінії” від 24 січня 2007 р., проведеної працівниками ДПІ у м. Львові, що свідчить про узгодження нарахованих даним актом сум податку на додану вартість за період квітня 2005 р. - червня 2006 р.; ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 р. про залишення без задоволення заяви ДАП “Львівські авіалінії” про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2007 р.; постанову господарського суду Львівської області від 05 травня 2009 р. у справі № 28/134А за позовом прокурора м. Львова про стягнення коштів з ДАП “Львівські авіалінії” в дохід державного бюджету 2285144,00 грн. податкового боргу; постанову про закриття кримінальної справи в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 від 05 листопада 2009 р., згідно із якою ОСОБА_4 зменшено обсяг обвинувчення, оскільки встановлено, що вона не підписувала податкових декларацій накладних за квітень, липень, грудень 2005 р. та травень і червень 2006 р.; документи по взаєморозрахунках ДАП “Львівські авіалінії” з ЗАТ “ЯК-ІНЖИНІРИНГ”, а саме платіжні доручення в іноземній валюті № 314 від 23 лютого 2006 р. на суму 281827 рос. руб., де в графі “головний бухгалтер” підпис ОСОБА_4 , № 315 від 23 лютого 2006 р. на суму 281827 рос. руб., де в графі “головний бухгалтер” підпис ОСОБА_4 ; № 333 від 14 березня 2006 р. на суму 280079 рос. руб., де в графі “головний бухгалтер” підпис ОСОБА_4 ; № 270 від 13 січня 2006 р. на суму 280079 рос. руб., де в графі “головний бухгалтер” підпис ОСОБА_4 ; договір № 05\11-42-05\390 на науково-дослідну роботу від 07 листопада 2005 р., де в графі “головний бухгалтер” штампу “перевірено” стоїть підпис ОСОБА_4 ; календарним планом виконаних робіт, де в графі “головний бухгалтер” штампу “перевірено” стоїть підпис ОСОБА_4 ; документи по взаєморозрахунках ДАП “Львівські авіалінії” з ВАТ “Авіаційний комплекс ім. Іл'юшина”: платіжне доручення в іноземній валюті № 85 від 20 травня 2005 р. на суму 2596 доларів США, де в графі “головний бухгалтер” стоїть підпис ОСОБА_4 ; документи по взаєморозрахунках ДАП “Львівські авіалінії” з ТзОВ “ЛАЙН-ІЛ”, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті № 101 від 22 квітня 2005 р. на суму 1108296 рос.руб., де в графі “головний бухгалтер” підпис ОСОБА_4 ; договір №17-143\05\116 від 22 лютого 2005 р., де в графі “головний бухгалтер” штампу “перевірено” стоїть підпис ОСОБА_4 ; протоколом погодження договірної ціни, де в графі “головний бухгалтер” штампу “перевірено” стоїть підпис ОСОБА_4 ; декларацію з податку на прибуток ДАП “Львівські авіалінії” за піврічча 2005 р. та за 1 квартал 2006 р., які підписані головним бухгалтером ОСОБА_4 від 05 серпня 2005 р. та від 10 травня 2006 р., в рядку 19.2 “суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) з нерезидентів” не зазначено жодних проплат; акт № 20\23-0\01130644 “Про результати виїзної планової перевірки ДАП “Львівські авіалінії” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 р. по 30 червня 2006 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000022201/0/1980 від 05 лютого 2007 р.; рішення ДПІ у м. Львові про результати розгляду первинної скарги ДАП “Львівські авілінії” від 16 квітня 2007 р. за № 6760/25-005/32 та рішення ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторної скарги ДАП “Львівські авілінії” від 07 червня 2007 р. за № 12755/10/25005/079 про скасування податкових повідомлення - рішення № 0000022201/0/1980 від 05 лютого 2007 р.; постанову Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2007 р. про відмову в задоволенні позову ДАП “Львівські авіалінії” про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі перевірки вищевкащзаного підприємства щодо несплати податку з доходів іноземних юридичних осіб та застосування за дану несплату фінансових санкцій до ДАП “Львівські авіалінії”; ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 липня 2008р. про залишення без розгляду апеляційної скарги ДАП “Львівські авіалінії” у справі до ДПІ у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень; відповідь ДПІ у Залізничному районі м. Львова за вих. № 465/19 від 26 жовтня 2009 р.
Свідки ОСОБА_7 , показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні та ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_7 виконуючи обов'язки головного державного податкового ревізора - інспектора ДПІ у м. Львові, в період з 30.11.2006 р. по 18.01.2007 р., нею, спільно з ревізором - інспектором ДПІ у м. Львові ОСОБА_8 була проведена планова виїзна перевірка ДАП “Львівські авіаланії” за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2006 р., про що складений акт № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р. В ході перевірки, встановлено, що підприємством протягом квітня 2005 р. - червня 2006 р. відповідно до укладених 19.02.2004 р. з ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” та 05.04.2004 р. з СП ЗАТ “Міжнародні авіалінії України договорів, здійснювалась реалізація квитків по маршруту Львів - Бориспіль-Львів (в одну сторону) за ціною від 122,13 грн. до 202 грн. (дорослий) та від 81,82 грн. до 105,19 грн. (дитячий), тобто здійснювався продаж місць на авіаперевезення зазначеним підприємствам на регулярних рейсах по вказаному маршруту за цінами, нижче фактичної собівартості, нижче ціни продажу цих місць на цих же рейсах іншим контрагентам та нижче встановленої ДАП “Львівські авіалінії” “Про введення тарифів” від 11.04.2005р. Внаслідок вищевказаного, підприємством, в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, за період квітня 2005 р. - червня 2006 р. завищено суми ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню на загальну суму 1 099 419 грн. та занижено ПДВ на суму 174 363 грн. Вартість одного квитка в період квітня 2005 р. - червень 2006 р. становила 360 грн. з ПДВ (без ПДВ-300 грн.) за дорослий квиток та 201 грн. без ПДВ за дитячий квиток. Згідно вказівки по ДАП “Львівські авіалінії” від 05.05.2005 р. № 3 тариф по напрямку “Львів - Бориспіль - Львів” становив також 360 грн. з ПДВ. Також, на підставі направлення від 08.09.2009 р., нею, спільно з головним державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у м. Львові ОСОБА_8 та старшим державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у Залізничному районі м. Львова ОСОБА_9 проведена позапланова виїзна перевірка ДАП “Львівські авіалінії” з питань правильності нарахування податку на додану вартість по акту № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р. Про наслідки перевірки складений акт № 2407\23-2\01130644 від 28.09.2009 р., яким скориговано суму та встановлено, що суми ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню завищено на загальну суму 845295 грн. та занижено ПДВ на суму 96567 грн. Перевірка проводилась з урахуванням акту перевірки ДАП “Львівські авіалінії” від 24.01.2007 р., даних, зібраних в ході досудового слідства по кримінальній справі № 140-2653 та даних, наведених в клопотанні про доповнення досудового слідства від 31.08.2009 р. Перевіркою, на підставі наданих в ході досудового слідства документів, враховано в складі податкового зобов'язання по ПДВ паливну таксу, пасажирський збір, збір за авіаційну безпеку, авіаперевезення понад блок місць згідно наданих рахунків та актів виконаних робіт по угоді № 30 від 19.02.2004 р. “Про спільне використання кодів (код - шерінгів)” між ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” та ДАП “Львівські авіалінії”, бортхарчування. Також, в ході перевірки було враховано рахунки , виписані ДАП “Львівські авіалінії” на передоплату, однак така не призвела до зменшення сум донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ. Внаслідок проведеної позапланової виїзної перевірки ДАП “Львівські авіалінії” встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ за період квітня 2005 р. - червня 2006 р. на загальну суму 941 862 грн.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що з лютого 2005 р. по серпень 2006 р. вона працювала на вказаному підприємстві бухгалтером, до лютого 2007 р. - заступником головного бухгалтера та, як бухгалтер, займалась зведенням загальних сум ПДВ по підприємству та складенням податкових декларацій з ПДВ, обробкою звітів касирів кас по продажу авіаквитків підприємства. З актом перевірки ДАП “Львівські авіалінії” від 24.01.2007 р. знайома. По виявленим порушенням по відшкодуванню ПДВ пояснила, що дійсно вказаним підприємствам продавались блоки місць на рейси Львів - Бориспіль - Львів за цінами нижче, ніж ціни за квиток, які були затверджені на підприємстві наказом № 96\А від 11.04.2005р. “Про введення тарифів” та нижче від цін, по яким квитки продавались в касі підприємства. Чому квитки продавались по заниженим цінам пояснити не змогла, як бухгалтер у вказаний період часу цим не займалась, а дане питання контролювалось головним бухгалтером ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначила, що розрахунком собівартості та тарифів на квитки займався плановий відділ підприємства. Собівартість складалась з всіх витрат підприємства з врахуванням запланованого нальоту годин. Тариф розраховувався для продажу квитків на авіаперевезення. Тарифи на внутрішні авіаперевезення підписувались ним і затверджувались генеральним директором. В дію тарифи вводились наказом або вказівкою за підписом генерального директора і містили в собі дату введення в дію тарифу. Протягом 2005 - 2006 р. р. за цінами нижче від тарифу, квитки продавати не можна було, однак вважає, що по угодах “код-шерінгу” відбувався продаж блоку-місць, а не квитків. Щодо нарахування податків від наданих послуг підприємством повідомити не може, оскільки відповідальним за ведення бухгалтерського та податкового обліку була ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_12 показа якогої досліджено та оголошено у судовому засіданні, пояснив, що в період 2005 - 2006 р. він працював у відділі організації перевірок відшкодування ПДВ ДПІ у м. Львові. Щодо перевірок ДАП “Львівські авіалінії” то ним, спільно з ревізорами - інспекторами, були складені довідки № 88\23-3\001130644 від 21.06.2005 р. про результати документальної перевірки з питань підтвердження правомірності декларування ПДВ за квітень 2005 р., акт № 73-4\001130644 від 07.02.2006 р. про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2005 р., акт № 11\23-4\01130644 від 27.02.2006 р. про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2005 р., довідка №32\23-4\01130644 від 21.06.2006 р. про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за березень, квітень 2006 р., довідка №61\23-4\01130644 від 15.08.2006 р. про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за травень 2006 р., довідка №90\23-4\01130644 від 12.09.2006 р. про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за червень 2006 р. Вказаними перевірками не було виявлено завищення підприємством ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню внаслідок реалізації квитків на авіарейси (продаж квитків по цінам нижчим за звичайні) ЗАТ “Аеросвіт” та СП ЗАТ “Міжнародні авіалінії України” на рейс Львів - Бориспіль - Львів за квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р., березень, квітень, травень та червень 2006 р. на суми відповідно 138 940 грн., 110 934 грн., 177 490 грн., 28 783 грн., 62 224 грн., 41578 грн., 67323 грн., 89507 грн. та 46459 грн., оскільки перевірялись лише податкові декларації з ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні придбання та продажу, оплати. Входити за межі доручення /наказу/ він не мав права. По цих документах неможливо побачити різницю між звичайною ціною та ціною продажу. Для цього необхідно перевіряти податок на прибуток, інші первинні документи. В акті перевірки ДАП “Львівські авіалінії” від 24.01.2007 р. перевірявся податок на прибуток, тому і були виявлені ці порушення.
Свідок ОСОБА_13 показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, пояснила, що протягом 2004 - 2006 р. р., вона працювала бухгалтером ДАП “Львівські авіалінії” та займалась заповненням податкових декларацій з ПДВ. На підставі даних, які давали працівники бухгалтерії підприємства, бухгалтер Березецька узагальнювала цифри і обов'язково узгоджувала їх із головним бухгалтером. У вказаний період часу посаду головного бухгалтера на підприємстві займала ОСОБА_4 . Після погодження даних з ОСОБА_4 , Березецька давала ці дані їй і вона їх заносила в податкові декларації з ПДВ. Всі угоди, договори, додатки до них обов'язково узгоджувались з договірним, юридичним відділом та з головним бухгалтером. Генеральний директор та головний бухгалтер контролювали виконання цих документів. Крім цього, вона заповнювала декларації з прибутку ДАП “Львівські авіалінії” за півріччя 2005 р. та за 1 квартал 2006 р. Чорнові варіанти декларацій кожного відповідного бухгалтера підприємства передавались на перевірку головному бухгалтеру ОСОБА_4 , після перевірки та узгодження даних із ОСОБА_4 вони вносили дані в оригінал декларації, і потім знову передавали їй на перевірку. Про те, що в податковій звітності можуть вноситись дані, які призводять до несплати податків їй відомо не було.
Свідок ОСОБА_14 показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, зазначила, що в період 2005 - 2006 років вона працювала на посаді бухгалтера ДАП "Львівські авіалінії та в її службові обов'язки входило виставлення компаніям рахунків згідно фактичної кількості перевезених пасажирів та укладених договорів. Вартість місця при "жорсткому блоці" та "м'якому блоці" не відрізнялась, фактично ЗАТ "Авіакомпанія Аеросвіт" проводила оплату за 40 місць в незалежності від фактичної кількості пасажирів, при наявності більше 40 до 60 пасажирів оплата здійснювалась на умовах "м'якого блоку", тобто за фактично перевезених пасажирів. При наявності більше 60 пасажирів оплата здійснювалась за звичайними цінами ДАП "Львівські авіалінії". СП ЗАТ "Міжнародні авіалінії України в період 2005 - 2006 років здійснювали оплату за умовами м'якого блоку, тобто за фактично перевезених пасажирів. Виставлення рахунків відбувалось на підставі договорів та додатків до них. Контроль за виставленими рахунками, їх перевіркою здійснювався головним бухгалтером підприємства ОСОБА_4 через акти взаєморозрахунків. Питаннями оподаткування, формуванням даних звітності в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість займалась головний бухгалтер підприємства, яким в період 2005 - 2006 років являлась ОСОБА_4 . Про те, що в податковій звітності можуть вноситись дані, які призводять до несплати податків їй відомо не було.
Свідок ОСОБА_15 показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, пояснила, що як колишній заступник головного бухгалтера ДАП “Львівські авіалінії”, вона підписала податкові декларації з ПДВ вказаного підприємства за квітень, травень та червень 2006 р. Декларації вона підписувала по вказівці ОСОБА_4 в зв'язку із відсутністю останньої. Самостійно вона ніяких рішень не приймала. ОСОБА_4 в день підписання декларації могла перебувати на лікарняному, могла відпроситись в генерального директора для догляду за хворою дитиною. Але ці декларації вона перед підписом обов'язково погоджувала з ОСОБА_4 . Один або два рази їздила їх погоджувати до неї додому, або ОСОБА_4 сама приїжджала на роботу для їх перевірки.
Свідок ОСОБА_16 показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, зазначила, що в 2005 - 2006 р.р. вона працювала на посаді бухгалтера ДАП “Львівські авіалінії” займалась бухгалтерським обліком по розрахунках з нерезидентами. Вказівок про нарахування податку з доходів іноземних юридичних осіб від головного бухгалтера ОСОБА_4 вона не отримувала, лише чула, що в працівників ДПІ у м.Львові були зауваження, щодо нарахування цього податку та необхідність витребувати довідки від нерезидентів, щоб не платити цей податок. Вона зверталась до ОСОБА_4 про здійснення запиту для усунення недоліків. Довідок про те, що підприємства, з якими співпрацювало ДАП “Львівські авіалінії” є резидентами російської федерації вона не бачила, до її повноважень не входило заповнення декларацій та отримання довідок від нерезидентів.
Свідок ОСОБА_17 показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, пояснила, що під час виконання обов'язків державного податкового ревізора - інспектора ДПІ у м. Львові, нею було проведено перевірку ДАП “Львівські авіалінії” з питань дотримання валютного та податкового законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2006 р. (акт перевірки від 24.01.2007 р.). В ході проведення перевірки нею було встановлено порушення п. 13.5 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до несплати підприємством податку з доходів нерезидентів по взаєморозрахунках з ВАТ “Авіаційний комплекс ім. Іллюшина”, ЗАТ “ЯК-ІНЖИНІРИНГ”, ВАТ “ЛАЙН-ІЛ” (російської федерації) в сумах відповідно 24115,46 грн., 30299,7 грн. та 5899,41 грн., у зв'язку із відсутністю довідок про те, що ВАТ “Авіаційний комплекс ім. Іллюшина”, ЗАТ “ЯК-ІНЖИНІРИНГ”, ВАТ “ЛАЙН-ІЛ” (російської федерації) є резидентами російської федерації.
Свідок Надставна У.Я. показа якої досліджено та оголошено у судовому засіданні, пояснила, що працює начальником відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у м. Львові. Згідно з п.13.2 ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями, резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Пункт 4 “Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. передбачає, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидетом довідки (або її нотаріально завіреної копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Згідно п.7 вказаного Порядку особа, яка виплачує доходи нерезиденту, зобов”язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування. Сума нарахованого податку зазначається в квартальній декларації - код рядка 19 (додаткові показники) в коді рядка 19.2 (з нерезидентів). Податок сплачується до моменту виплати доходу іноземній юридичній особі або в момент такої виплати. Відповідно до вищевказаного Порядку від 06.05.2001 р., довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_10 , оскільки вона, описуючи певні факти та події, чітко вказала, що вказаними нею договорама, вона, як бухгалтер, не займалась, а отже надані свідком відомості є лише припущенням.
Також суд відхиляє покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки у них жодним чином не йдеться про заповнення чи підписання підсудною будь-яких бухгалтерських документів, про які вказано в обвинуваченні. А лише вказується на погодження таких з ОСОБА_4 , без зазначення конкретної форми, способу такого погодження та можливі порушення підсудної при цьому.
Крім того, суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 оскільки такі не підтверджують і не спростовують обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Окрім того, суд наголошує, що згідно п. d ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практика Європейського суду, відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права.
21 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини, рішенням у справі «Корнєв і Карпенко проти України», яке набуло статусу остаточного 21 січня 2010 року, констатував порушення п. 3 ст. 5 та п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та вказав, що національний суд при розгляді даної справи не переконався в тому, що заявникові надали адекватну і належну можливість заперечити показання, на яких ґрунтувалось його засудження та у п. 56 рішення Європейський суд зазначив, що показання у даній справі свідка Щ. були вагомими для вирішення справи, оскільки вона була єдиною особою, яка безпосередньо брала участь у подіях і могла засвідчити обставини події. Суд також зауважив, що заявникові та його захиснику не надали можливості допитати цього свідка на тому чи іншому етапі провадження, і самі національні суди обґрунтовували свої висновки у справі виключно на письмових показаннях, які вона дала на етапі досудового слідства. У рішенні також звернуто увагу на те, що органи влади не заявляли про необхідність забезпечити баланс інтересів різних осіб, яких це стосувалося, і, зокрема, інтересів свідка Щ. та заявника.
Згідно п. 54, 55 вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, докази мають, як правило, подаватись у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. Як загальне правило пункти 1 і 3(d) статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції. Засудження не може ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.
Дана правова позиція Європейського суду з прав людини викладена також у рішеннях «Унтерпертингер проти Австрії» (Unterpertinger v. Austria) від 24 листопада 1986 року, «Саїді проти Франції» (Saidi v. France) від 20 вересня 1993 року, «Лука проти Італії» (Luca v. Italy) від 27 лютого 2001 року, «Солаков проти «Колишньої Югославської Республіки Македонії», «Люді проти Швейцарії» (Ludi v. Switzerland) від 15 червня 1992 року, «Дорсон проти Нідерландів» (Doorson v. the Netherlands) від 26 березня 1996 року.
Натомість свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 не були забезпечені стороною обвинувачення у судові засідання, хоча судом, неодноразово приймались необхідні ухвали про їх привід у судові засідання та суду не надано жодних доказів на підтвердження неможливості їх явки в судові засідання, а відтак стороною обвинувачення не виявлено належної зацікавленості в їх участі в розгляді даного провадження. Представниками сторони обвинувачення не забезпечено явку даних свідків в судові засідання, хоча підсудна ОСОБА_4 наполягала на їх допиті в судовому засідання, чим позбавлено підсудну права задати їм запитання та підтвердити свою позицію, що призвело до порушення права підсудної на об'єктивний і всебічний розгляд провадження, що є недопустимим згідно вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнєв і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року.
Слід зауважити, що об'єктивна сторона службової недбалості включає в себе сукупність трьох ознак: діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК України) та причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Відповідальність за ст. 367 КК України, настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків конкретної службової особи, іншими словами, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Однак у пред'явленому ОСОБА_4 формулюванні обвинувачення за ч.2 ст.367 КК не зазначено, які саме конкретно службові обов'язки не виконала ОСОБА_4 та причинний зв'язок між невиконанням цих обов'язків і завданням тяжких наслідків, натомість по суті обвинувачення зводиться до переліку загальних обов'язків ОСОБА_4 як головного бухгалтера підприємства, визначених посадовою інструкцією головного бухгалтера ДАП «Львівські авіалінії» від 07 жовтня 2002 року. /т. 5 а.с. 170-176/
Крім того, вказана посадова інструкція головного бухгалтера ДАП «Львівські авіалінії», затверджена генеральним директором підприємства від 07 жовтня 2002 року, на яку покликається сторона обвинувачення, не містить жодних відміток про ознайомлення з нею підсудної ОСОБА_4 та на звороті даної інструкції є відмітка про вручення її іншому головному бухгалтеру у жовтні 2002 року.
При цьому у вказаній посадовій інструкції, чітко не зазначені такі обов'язки, як контроль за складанням працівниками бухгалтерії первинних бухгалтерських та податкових документів, а також опрацювання договорів укладених підприємством, в даному випадку з ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та СП ЗАТ «Міжнародні авіалінії України» 19 лютого 2004 року та 05 квітня 2004 року відповідно.
Окрім того стороною обвинувачення не доведено, що підсудна ОСОБА_4 повинна була керуватись саме посадовою інструкцією від 07 жовтня 2002 року, оскільки у т. 5 на а.с. 148-150, 177-178 матеріалів кримінальної справи є дві інші інструкції головного бухгалтера ДАП «Львівські авіалінії», які відрізняються від даної інструкції, при цьому посадова інструкція у т. 5 на а.с. 177-178, без дати та підпису про ознайомлення, не містить жодних обов'язків щодо контролю за укладенням та виконанням договорів.
Також суд зазначає, що укладення зазначених вище договорів відбулось до призначення підсудної ОСОБА_4 на посаду головного бухгалтера підприємства - 02 листопада 2004 року. Стороною обвинувачення не наведено жодних мотивів та доказів на підставі яких підсудна, могла брати участь у їх укладенні, була зобов'яна опрацьовувати договори укладені до її призначення на посаду, в якому об'ємі, яким мав бути предмет такого опрацювання, його результати та конкретні повноваження підсудної щодо наслідків опрацювання таких договорів. /т. 2 а.с. 49/
Зрештою стороною обвинувачення абсолютно не розкрито вжитий в обвинувальному висновку термін «опрацювання договорів», а саме поняття, час, спосіб та мета таких дій.
Також, до матеріалів справи не додано жодних доказів, що підсудну ОСОБА_4 було ознайомлено з договорами, які згідно обвинувачення спричинили збитки державі, і, навпаки, не встановлено осіб, які від імені бухгалтерії чи фінансів їх візували, хоча відповідно до п. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Вказаних обставин стороною обвинувачення також пояснено не було.
Тобто, в даному випадку ОСОБА_4 не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, оскільки на неї фактично не покладалися обов'язки, які передбачали би вчинення дій, наведених в обвинуваченні.
А посилання на невиконання ОСОБА_4 загальних норм законодавства та нормативних актів, перелічених в обвинувальному акті, які нібито були їй відомі, суд вважає недоведеними, такими, що не підтверджуються будь-якими доказами у кримінальному провадженні, та є лише припущеннями.
Жоден із письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, та жоден із допитаних у судовому засіданні свідків чітко та впевнено не підтвердив викладених в обвинуваченні обставин настання тяжких наслідків від неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Крім того, як вбачається з обвинувального акта підсудною ОСОБА_4 допущено несплату до бюджету ПДВ та безпідставного відшкодування ПДВ з бюджету внаслідок укладення ДАП «Львівські авіалінії» зі своїми контрагентами договорів із застосуванням цін, нижчих за звичайні.
Однак стороною обвинувачення не вказано жодного нормативно-правового акту, яким передбачено застосування звичайної ціни при обчисленні податкових зобов'язань.
Більш того п.п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Однак, такого закону стороною обвинувачення не вказано, а постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 року № 697, якою була затверджена Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, втратила чинність.
Також у доповідній записці юридичного департаменту ДПА України від 22 серпня 2007 року № 10-3018/3033, зазначено, що департамент опрацював практику розгляду судами справ про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, якими донараховано суми податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін і надав для розгляду пропозиції щодо передчасності направлення до ОДПС методичних рекомендацій на підставі негативної судової практики. Для вироблення спільної позиції була проведена спільна нарада, на якій, зокрема, було вирішено: у зв'язку з наявністю лише негативної практики розгляду судами даної категорії справ розробка методики розрахунку податкових зобов'язань з використанням звичайних цін та направлення регіональним ДПА оглядового листа щодо розгляду судами справ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими донараховано суми податку на прибуток та ПДВ із застосуванням звичайних цін, до прийняття відповідного закону про застосування непрямих методів є недоцільним. Питання потребує законодавчого врегулювання.» /т.9 а.с.131/
Згідно з листом № 21255/15-0217 «Про застосування «звичайної ціни» від 30 вересня 2009 року ДПА України, відповідно до п. 4.3.5 Закону України № 2181 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом унаслідок визначення звичайних цін здійснюється за такою процедурою: керівник приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку.
А також у протоколі чергового засідання громадської колегії при ДПА України від 09 вересня 2008 року, зазначено, що при застосуванні звичайних цін існують певні проблеми. Так, законодавством передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. При цьому, Постанова КМ України, якою була затверджена ця методика, втратила чинність. Нового акту так і не було прийнято. Для врегулювання зазначеної ситуації ДПА України розроблено проект закону». /т.9 а.с.132/
З яких причин наведені обставини не взято до уваги стороною обвинувачення, суду вказано не було.
Окрім того, щодо укладення підприємством ДАП «Львівські авіалінії» зі своїми контрагентами договорів то відповідно до листа Державіаадміністрацією Міністерства транспорту і зв'язку України на адресу ДАП «Львівські авіалінії» № 1.18-4266 від 26 травня 2009 року на ринку авіаперевезень діє практика укладення договорів типу «код-шерінг», мета яких полягає у створенні вигідних умов для декількох авіакомпаній, які здійснюють перевезення на одній лінії. Це забезпечується тим, що одна авіакомпанія виконує рейси на цій лінії, а інші - користуються лише блоком місць. За цими договорами перевізником визначається авіакомпанія, яка забезпечує найнижчу собівартість виконання рейсів. Перевізником- партнером визначається авіакомпанія, яка добровільно відмовляється від виконання польотів на такій повітряний лінії в обмін на надання гарантованого блоку місць на літаках безпосереднього перевізника. Передача блоку місць є вигідною для безпосереднього перевізника, а також перевізника-партнера. Безпосередній перевізник при цьому має два джерела отримання доходів: від продажу блоку місць та місць, які залишаються у розпорядженні безпосереднього перевізника. Договір «код-шерінгу» є вигідним для авіакомпаній у тому разі, якщо жодна з них не може забезпечити завантаженість літака. Вартість місця в блоці, вказаному у договорі «код-шерінгу» не є тарифом на перевезення договірними рейсами. Безпосередній перевізник не має права застосовувати тарифи, нижче тарифів перевізника-партнера. Така умова передбачає, що перевізник-партнер не залежно від продажу місць у блоку здійснив передоплату вартості свого блоку і тому самостійно несе ризик його завантаженості. Вартість квитків на авіаційні рейси перевізники регулюють самостійно. Тарифна політика авіакомпаній є безпосереднім правом самих перевізників.
Згідно п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни послуг використовується інформація про укладені на момент продажу таких послуг договори з ідентичними послугами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) послуг, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на послуги.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Що стосується акту перевірки ДАП «Львівські авіалінії» № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р. та акту № 2407\23-2\01130644 від 28.09.2009 р., який зі слів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 корегує попередній акт та які покладені в основу обвинувачення, то суд їх до уваги не бере, оскільки в судовому засіданні дані свідки, який безпосередньо проводили вказані перевірки чітко вказали, що свої висновки, зокрема у акті № 2407\23-2\01130644 від 28.09.2009 р. вони викладали зокрема і на підставі даних, зібраних в ході досудового слідства по кримінальній справі № 140-2653 та даних, наведених в клопотанні про доповнення досудового слідства від 31.08.2009 р., що, на думку суду, не може свідчити про безсторонність та об'єктивність зроблених висновків, які відображені з урахуванням документів сторони обвинувачення.
Окрім того, зазначені свідки не змогли пояснити з яких причин у вказаних актах не враховано усіх платіжних документів за період проведення перевірок 2005-2006 років, зокрема такі рахунки-фактури містяться у матеріалах кримінальної справи - т. 4, а.с. 28, 44, 45, т. 3 а.с. 216, 222, 223., та як саме дані документи могли б вплинути на підсумкові результати перевірок, що також викликає у суду сумніви щодо належності та об'єктивності даних актів перевірок.
Вказане, стороною обвинувачення також залишено поза увагою, та в ході досудового розслідування не з'ясовано.
Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року встановлено, що жодного заниження податку на додану вартість та завищення суми податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню, з боку ДАП «Львівські авіалінії» при виконанні угод з ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та СП ЗАТ «Міжнародні авіалінії України» 19 лютого 2004 року та 05 квітня 2004 року відповідно, не було, податкові повідомлення - рішення визнано незаконними та скасовано. У даних рішення судом беззаперечно встановлено, що звичайною вважається ціна вказана в договорі «код-шерінг», яка і відповідає рівню справедливих ринкових цін, продаж місць на авіаперевезення по угодах «код-шерінг» та в касах авіапідприємства не можуть вважатись співставними умовами та вказані висновки суду також беззаперечно вказують на відсутність вчинення підсудною ОСОБА_4 будь-яких неправомірних дій при виконанні службових обов'язків, які призвели до несплати податку на додану вартість та безпідставного відшкодування податку на додану вартість, що призвели до накладення штрафних санкцій на підприємство за догорами з ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та СП ЗАТ «Міжнародні авіалінії України» 19 лютого 2004 року та 05 квітня 2004 року відповідно.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що свідок ОСОБА_15 , у своїх поясненнях на досудовому слідстві чітко вказала, що нею було складено та підписано податкові декларації з ПДВ за квітень, травень та червень 2006 р. судом, як заступником головного бухгалтера підприємства, тобто за період який йдеться в обвинуваченні, однак вказані декларації у матеріалах справи відсутні, до даного часу, стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження даних документів, не надано такі для безпосереднього дослідження суду, що фактично позбавляє підсудну можливості довести у суді правомірність своєї позиції та порушує рівність сторін кримінального провадження.
Також суд відхиляє покази свідка ОСОБА_15 в частині пояснення щодо усного погодження даних декларацій декларації з підсудною ОСОБА_4 , оскільки свідком не вказано на підставі яких документів чи інструкцій підприємства допускається усне погодження докуметів та у якій формі таке погодження фіксується.
Окрім того, у постанові слідчого про відмову в задоволенні клопотання захисника від 25 грудня 2009 року, щодо вказаних бухгалтерських документів, зазначено, що такі відношення до обставин справи не мають та порушень у вказаний період щодо нарахування ПДВ не встановлено, що є не правдивим та не відповідає дійсності, оскільки актами перевірок ДАП «Львівські авіалінії» № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р. та № 2407\23-2\01130644 від 28.09.2009 р. чітко вказано період перевірки, який охоплює червень 2006 року включно. /т. 9 а.с. 254/
Більш того у поданні про винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з актом амністії від 09 листопада 2009 року ствердно вказано, що у діях ОСОБА_19 , наявні ознаки вчинення службової недбалості, тобто злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, саме щодо складення та підписання нею вищевказаних податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень та червень 2006 р.
Однак, в ході судового розгляді вказані обставини стороною обвинувачення також жодним чином не обгрунтовані та не представлення суду вищевказаних докуметів позбавляє можливості належно оцінити дії підсудної щодо незаконної, на думку сторони обвинувачення, несплати податку на додану вартість ДАП «Львівські авіалінії».
Щодо обвинувачення підсудної у несплаті податку з доходів іноземних юридичних осіб то в обвинуваченні зазначено, що вона всупереч вимогам Постанови КМ України від 05 червня 2001 року № 470, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в період 2 кварталу 2005 року та 1 кварталу 2006 року, будучи головним бухгалтером ДАП «Львівські авіалінії», якому нерезидентами ЗАТ «ЯК-ІНЖИНІРІНГ», ООО «ЛАЙН-ИЛ» та ВАТ «Авіаційний комплекс ім. С.В.Ільюшина» надавались послуги інжиніринг, не представила в ДПІ у м. Львові довідки, які підтверджують що ці компанії є резидентами іншої держави, російської федерації, не подала звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, не утримала і не внесла до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб на загальну суму 62746,60 грн.
Натомість зазначена сума, не визначена актом перевірки ДАП «Львівські авіалінії» № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р., як про це зазначає сторона обвинувачення, а самовільно слідчим у даній справі.
Так, 16 листопада 2009 року, слідчим ухвалено постанову про уточнення суми несплачених податків на підставі ст. 130 КПК України /в редакції чинній на час проведення досудового розслідування/.
Згідно даної ст. 130 КПК України, у постанові слідчого зазначється стаття кодексу, на підставі якої прийнято рішення.
Однак, слідчим, з грубим, на думку суду, порушення норм КПК України, ухвалено постанову, якою ним самостійно змінено фактичні результати акту перевірки ДАП «Львівські авіалінії» № 20\23-0\01130644 від 24.01.2007 р. щодо конкретної суми несплаченого податку на прибуток ДАП «Львівські авіалінії», оскільки жодною чинною, на той час, нормою КПК України, слідчому не надавалось право втручатись та змінювати результати будь-яких перевірок контролюючих органів, зокрема шляхом допиту свідка. Більш того, у вказаній постанові, слідчий фактично констатував, що при проведенні зазначеної перевірки, не були фраховані та досліджені усі необхідні документи. /т. 9 а.с. 194/
Крім того, ст. 7 Угоди між Урядом України та урядом російської федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 06 жовтня 1995 року №369/95, визначено, що прибуток підприємства договірної держави оподатковується лише в цій договірній державі.
Відповідно до п. 4 порядку звільнення /зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 06.05.2001 року №470, підставою для звільнення /зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
В матеріалах кримінального провадження знаходяться довідки, видані федеральною податковою службою російської федерації, про те, що контрагенти ДАП «Львівські авіалінії» - ВАТ «Авіаційний комплекс ім. С.В.Ільюшина», ЗАТ «ЯК-ІНЖИНІРІНГ» та ООО «ЛАЙН-ИЛ», у визначений обвинуваченням період були резидентами російської федерації та підпадали під дію Угоди між Урядом України та урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків. /т.9 а.с.104, 105, 106/
Таким чином, незважаючи на те, що самі довідки видані 03 квітня 2007 року, 05 квітня 2007 року та 17 січня 2008 року, однак обставини, які ними стверджуються, безсумнівно існували на дату виплати ДАП «Львівські авіалінії» доходу нерезидентам ЗАТ «ЯК-ІНЖИНІРІНГ», ООО «ЛАЙН-ИЛ» та ВАТ «Авіаційний комплекс ім. С.В.Ільюшина», а відтак, будь-які негативні наслідки інтересам держави у вигляді несплати в Державний бюджет податку на доходи іноземних юридичних осіб не настали і не могли настати.
Зазначені обставини, в ході розгляду справи, стороною обвинувачення спростовані не були жодними належними та допустимими доказами.
При цьому стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, в тому числі і висновків експерта, у яких експертів попереджено про кримінальну відповідальність за складення завідомо неправдивих висновків, які б чітко та безсумнівно висвітлювали зазначені судом питання, доводили порушення яких саме конкретних норм чи положень підсудною ОСОБА_4 перебуває у причинному зв'язку із наслідками, що настали, тобто з незаконною, на думку сторони обвинувачення, несплатою податку на додану вартість, податку з доходів іноземних юридичних осіб та безпідставного відшкодування податку на додану вартість, що призвели до накладення штрафних санкцій на підприємство.
Крім того, суд наголошує, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, із обов'язковим зазначенням усіх ознак об'єктивної сторони злочину, суспільно небезпечні наслідки, спричинення майнової шкоди, причинний зв'язок між діянням і наслідками, має суттєве значення для аргументації доведеність винуватості особи, для реалізації права на захист та вирішення інших питань, зокрема передбачених ч. 4 ст. 67 КК України. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому надані стороною обвинувачення докази, у своїй сукупності, мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 712/13361/15, від 12 червня 2018 року, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 688/788/15-к від 04 липня 2018 року обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Севтап Везнедароглу проти Туреччини).
Докази, тобто фактичні дані, зібрані у відповідності з вимогами кримінально процесуального закону, вказують на відстутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що висновки сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину є непереконливими, суперечливим та передчасними, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, а тому підсудну ОСОБА_4 слід виправдати.
Речові докази: т. 1 а.с. 14-92, т. 4 а.с. 295-371, т. 6 а.с. 36-84, т. 9 а.с. 145-147, т. 4 а.с. 156-239, т. 6 а.с. 241-250, т. 5 а.с. 74-75, т. 1 а.с. 146-154, т. 1 а.с. 104-108, т. 1 а.с. 115-119, т. 5 а.с. 170-176, т. 5 а.с. 55-56, т. 1 а.с. 96, т. 9 а.с. 140, 143, 150, т. 9 а.с. 17-63, т. 9 а.с. 92 слід залишити у матеріалах кримінальної справи.
Керуючись ст.ст. 332, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдати за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Речові докази: платіжні доручення, рішення суду та податкові документи - залишити у матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту проголошення, засудженому у цей же термін, з моменту вручення копії вироку.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_1
Копія вірна.
Суддя: ОСОБА_1