Справа №442/66/22
Провадження №2/442/389/2022
заочне
15 квітня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів згідно боргової розписки,-
встановив :
10.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідачки несплачену суму боргу за договором позики в розмірі 187 283,06 грн., де 1000,00 грн доларів США - сума основного боргу, що згідно курсу НБУ станом на 28.12.2021 становить 27 230,60 грн; 5730,00 доларів США - проценти за користування коштами за період з 05.09.2011 по 05.04.2021, що згідно курсу НБУ станом на 28.12.2021 становить 156 031,34 грн.; 4 021,72 грн. - сума 3% річних за користування грошовими коштами за період з 06.04.2021 року по 28.12.2021 року. Також просить стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 25 вересня 2011 року між нею та відповідачкою було укладено договір позички, який вони оформили у вигляді боргової розписки, де ОСОБА_2 власноруч написала, що вона позичає у ОСОБА_1 одну тисячу доларів США під 5% в місяць. Борг разом з процентами відповідачка зобов'язалась повернути до 31.12.2018 року, або на першу вимогу позикодавця. Кошти в сумі 1000 доларів США відповідачка отримала в присутності свідка, про що зазначено також в борговій розписці.
Однак, кошти відповідачкою не повертались протягом встановленого у розписці терміну, і лише 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу віддала позивачці 20 доларів США, про що сторонами зазначено у спільно написаній розписці від 26.12.2019.
Після цього відповідачка обіцяла з того дня повертати частинами борг, сума якого постійно зростала.
Позивачка зазначає, що вона важко перехворіла в січні 2020 року на коронавірусну хворобу Covid-19 та всі заощадження витратила на лікування і відповідно залишилась без заощаджень, так як пенсії не вистачає на проживання, придбання ліків та оплату комунальних послуг. Єдині заощадження вона віддала у позику відповідачці в розмірі 1000 доларів США, оскільки вона обіцяла повернути дані кошти з процентами за користування.
Неодноразові звернення до відповідачки по телефону про повернення коштів залишились безрезультатними.
Крім того, 29.03.2021 позивачка надіслала письмову вимогу про повернення боргу до 06.04.2021 року, однак борг відповідачка не повернула.
Представник позивачки - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка повторно не з'явилась, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідачки, за наявними у матеріалах справи доказами.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Матеріалами справи встановлено, що згідно розписки від 05.09.2011 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяла в борг у ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) доларів США під 5% в місяць. Борг разом з процентами зобов'язується повернути до 31.12.2011 року, або на першу вимогу позикодавця. Гроші в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США нею отримано 05.09.2011 року в присутності свідка ОСОБА_3 .
Згідно розписки від 26.12.2019 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 в рахунок погашенння боргу 20 доларів США.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови такого договору, а саме: розміри позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеним та підлягає до виконання. Відповідно до розписки від 05.09.2011 року, позивачка виконала зобов'язання перед відповідачкою та надала кошти в борг, в той час як зобов'язання відповідачкою виконані не були в повному обсязі.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Наявність оригіналу боргової розписки від 05.09.2011 року, а також розписки від 26.12.2019 року у позивачки свідчить про невиконане зобов'язання відповідачкою та підтверджує факт укладення договору позики.
Відтак, встановивши всі обставини, а саме: наявність оригіналу боргової розписки, що перебуває у позивачки, визнання відповідачкою наявність у неї боргу перед позивачкою та не надання суду доказів повернення боргу в повному обсязі відповідачкою, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення боргу обґрунтованими та підставними.
Оскільки відповідачка згідно боргової розписки зобов'язувалася повернути борг разом з процентами на першу вимогу позивачки, як позикодавця, і перша письмова вимога була направлена відповідачці 29.03.2021, з вимогою повернути борг в термін до 06.04.2021, то відповідно станом на 06.04.2021 борг відповідачки перед позивачкою згідно договору позики (боргової розписки)становить:
-1000,00доларів США -сума основного боргу (згідно курсу НБУ станом на 28.12.2021 становить 27 230,60грн);
- 5730,00доларів США (згідно курсу НБУ станом на 28.12.2021 становить 156 031,34грн) - проценти за користування коштами з розрахунку 5 % в місяць від суми основного боргу ; (5750доларів США - 20 доларів США = 5730доларів США)
- 4 021.72 грн.- сума відсотків (3% річних) за користування грошовими коштами в сумі 5730доларів США за період з 06.04.2021 року по 28.12.2021 року. Всього - 187 283,06 грн.
В частині стягнення з відповідача в користь позивача витрат понесених на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, позивачем долучено Договір про надання правових послуг адвоката №09/21 від 26.03.2021, Додаток №1 до Договору про надання правових послуг адвоката, Акт виконаних робіт на суму 5448,00 грн. Квитанції про сплату вказаних коштів не долучено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 10896 грн. є частково обґрунтованими, а тому заяву слід задоволити частково та стягнути з відповідачки 5448 грн. витрат на правову допомогу згідно Акту виконаних робіт.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідачки в дохід держави слід стягнути 1872,83 гривень судового збору, оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 187 283,06 (сто всімдесят сім тисяч двісті вісімдесят три гривні шість копійок) гривень, 1 872,83 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві гривні вісімдесят три копійки) гривень судового збору, та 5 448,00 (п'ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1872, 83 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А.П. Хомик