Справа № 442/9261/21
Провадження № 1-кс/442/584/2022
22 квітня 2022 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, згідно якого просить скасувати арешт на автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.11.2021 належить ОСОБА_3 та відповідно перебуває у його власності.
В клопотанні посилається на те, що слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12021141110000881 від 23 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за фактом ДТП, яке сталося 22.11.2021 близько 18:30 на вул.В.Великого, неподалік буд. 25 в м.Бориславі, Львівської області, де водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його автомобілі «Фіат Добло», д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м.Трускавець здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке переходила дорогу по пішохідному переходу. Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, а транспортний засіб - механічні пошкодження. В ході досудового розслідування, автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.11.2021р. належить йому та відповідно перебуває у його власності, однак на час ДТП даний транспортний засіб перебував у користуванні ОСОБА_5 , який був тимчасово вилучений, та 29.11.2021 року слідчим суддею Дрогобицького міськрайонного суду ОСОБА_1 за клопотанням слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_7 , накладено арешт на вказаний транспортний засіб.
Вважає, що на даний час відпала потреба у продовженні арешту його майна оскільки з транспортним засобом проведені всі необхідін дії, які забезпечують повне, об"єктивне та неупереджене розслідування, просить клопотання задоволити.
Дослідивши матеріали, подані до клопотання, приходжу до наступного висновку.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.11.2021р. було накладено арешт на наступне майно: автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.11.2021 належить ОСОБА_3 .
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, зо в подальшому застосуванні цього заходу підпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арени майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за у хвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину; підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб чи підлягає можливій конфіскації майна.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.171 КПК України, слідчий має навести підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Підставами ж для скасування арешту майна законодавець визначив: 1) необґрунтованість накладення арешту; 2) відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення.
Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно зі ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
У випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно Листа N223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», у п.13 якого зазначене наступне: «розгляд питання щодо скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 174 КПК. Слідчий суддя скасовує цей захід забезпечення лише у випадку надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи : 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п. 9 ч.1 ст.309 КПК), оскарженню не підлягає.
Суд, при розгляді клопотання прийшов до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторона обвинувачення повинна подати слідчому судді докази обставин, на які вона посилається.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.ст. 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
У відповідності до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких спів мірні їх вартості, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_3 не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню та з метою недопущення втрати, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, відповідно до ст.173 ч.4 КПК України, можливо змінити спосіб арешту майна, а саме передати арештоване майно на збереження останньому та визначити його місце зберігання за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження.
Таким чином, суд розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч.2 та 4 ст.170 КК України з урахуванням розумності та співрозмірності, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, а саме залишає накладений арешт на майно та передає його власнику на відповідальне зберігання для подальшого користування.
Також необхідно визначити відповідальною особою за збереження арештованого майна - саме ОСОБА_3 та попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що особою, яка звернулася із клопотанням, доведено підстави, які зазначені у ст.174 КПК України та прицьому її доводи не суперечать поданим доказам, з яких вбачається, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Керуючись ст. ст.170, ч.4 ст.173, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Скасувати арешт, який було накладено на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 29.11.2021 року на автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.11.2021 належить ОСОБА_3 в частині позбавлення права на користування автомобілем марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його на зберігання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на ОСОБА_8 обов'язок збереження належного йому майна, а саме автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визначити його місце зберігання за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 , з метою недопущення втрати, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна
До набрання законної сили рішення у кримінальному провадженні №12021141110000881 від 23 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.286 КК України, позбавити ОСОБА_8 права розпоряджатись зазначеним майном.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1