Ухвала
іменем України
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 607/203/20
провадження № 51-1044ск22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2022 року,
встановив:
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 литопада 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статті 71 КК ОСОБА_4 до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2019 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та повністю приєднано покарання, призначене вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2019 року, у виді штрафу в розмірі 850 грн і за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць та штрафу в розмірі 850 грн.
Постановлено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн виконувати самостійно.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2022 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 литопада 2021 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Перевіривши касаційну скаргу захисника на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги захисник фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій та по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Крім того, захисник у мотивувальній частині своєї касаційної скарги, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не зазначає їх, як і не зазначає конкретні помилки, які на його думку, були допущені судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, з урахуванням положень статті 412 КПК.
Також, посилаючись у касаційній скарзі на порушення вимог статті 419 КПК, захисник не зазначає які вимоги його апеляційної скарги залишено без уваги судом апеляційної інстанції.
Тобто, у касаційній скарзі захисник має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
До того ж, всупереч вимогам частини 3 статті 427 КПК захисник не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Таким чином, недодержання захисником вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3