20 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/5030/21 пров. № А/857/22574/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Осташ А.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 20 жовтня 2021 року,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ) щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на посаді інженера з 02 січня 2004 року по 04 травня 2004 року в ФОП ОСОБА_2 , з 06 травня 2005 року по 31 липня 2005 року в ТОВ «Телком», з 03 серпня 2005 року по 14 квітня 2006 року в ФОП ОСОБА_3 та з 19 квітня 2006 року по 01 квітня 2007 року в СПД ОСОБА_4 ;
- призначити з 03 січня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 500/5030/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач працював на посаді інженера з 02 січня 2004 року по 04 травня 2004 року в ФОП ОСОБА_2 , з 06 травня 2005 року по 31 липня 2005 року в ТОВ «Телком», з 03 серпня 2005 року по 14 квітня 2006 року в ФОП ОСОБА_3 та з 19 квітня 2006 року по 01 квітня 2007 року в СПД ОСОБА_4 , то той факт, що відраховані із заробітної плати страхові внески не потрапили до Пенсійного фонду України, не повинен впливати та відображатися на його законних правах та інтересах, порушувати право на належне пенсійне забезпечення і є лише провиною роботодавця. Тому слід скасувати рішення ГУ ПФУ №191950009769 від 08 лютого 2021 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу.
При цьому, судом було встановлено, що ОСОБА_1 до відповідача звернувся із заявою 02 лютого 2021 року, на момент звернення йому виповнилося 60 років. Загальний стаж роботи позивача становить більше 28 років і відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він має право на призначення пенсії по віку.
Оскільки, позивач звернувся до відповідача 02 лютого 2021 року (не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), то пенсія за віком має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 03 січня 2021 року.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в системі персоніфікованого обліку відсутні дані щодо сум нарахованої заробітної плати позивача за спірні періоди. Звертає увагу, що за вказані спірні періоди страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачені та звітність страхувальниками не подана. Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, що досягнув пенсійного віку.
02 лютого 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому: трудову книжку, копію паспорта та ідентифікаційного номера облікової картки платника податків, військовий квиток, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 року по день звернення та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Листом від 16 лютого 2021 року ГУ ПФУ повідомило позивача, що ним прийнято рішення про відмову у призначені йому пенсії за віком (рішення від 08 лютого 2021 року №191950009769).
Підставами відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до вищезгаданого листа є недостатня кількість стажу. Відповідач зазначив що його страховий стаж складає 27 років 01 місяць 29 днів.
ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення свого рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком.
ГУ ПФУ листом від 30 березня 2021 року № 1900-0504-8/10123 повідомило, що причиною незарахування спірних періодів роботи є те, що роботодавці, у яких він працював не подавали до органів Пенсійного фонду України відомості щодо сум нарахованої заробітної плати в системі персоніфікованого обліку. Також вказано що за наведені періоди даними СПД ФО страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховувались і не сплачувались. Тому періоди страхового стажу з 02 січня 2004 року по 04 травня 2005 року, з 03 серпня 2005 року по 14 квітня 2006 року не можуть бути зарахованими до загального страхового стажу позивача.
Вважаючи таку відмову ГУ ПФУ протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як слідує з трудової книжки позивача, він працював на посаді інженера:
з 02 січня 2004 року по 04 травня 2004 року в ФОП ОСОБА_2 ,
з 06 травня 2005 року по 31 липня 2005 року в ТОВ «Телком»,
з 03 серпня 2005 року по 14 квітня 2006 року в ФОП ОСОБА_3
з 19 квітня 2006 року по 01 квітня 2007 року в СПД ОСОБА_4 .
Таким чином, слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що вказані періоди роботи підтверджуються записами, внесеними до його трудової книжки.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Механізм призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1 за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Аналізуючи зазначене законодавство, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що основною підставою для зарахування страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. (Частини перша, третя, десята, дванадцята статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посаді інженера з 02 січня 2004 року по 04 травня 2004 року в ФОП ОСОБА_2 , з 06 травня 2005 року по 31 липня 2005 року в ТОВ «Телком», з 03 серпня 2005 року по 14 квітня 2006 року в ФОП ОСОБА_3 та з 19 квітня 2006 року по 01 квітня 2007 року в СПД ОСОБА_4 .
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ №191950009769 від 08 лютого 2021 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу.
Як передбачено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини (60 років).
З матеріалів справи слідує, що позивач до Пенсійного органу звернувся із заявою про призначення пенсії 02 лютого 2021 року та на момент звернення йому виповнилося 60 років.
При цьому, загальний стаж роботи позивача становить понад 28 років і відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він має право на призначення пенсії по віку.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції підставно зобов'язав ГУ ПФУ зарахувати позивачу до загального стажу роботи зазначені спірні періоди.
Статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач звернувся до відповідача 02 лютого 2021 року (не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), то суд першої інстанції вірно зобов'язав ГУ ПФУ призначити таку пенсію позивачу з 03 січня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 500/5030/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко