20 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4735/21 пров. № А/857/23431/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Красноставської гімназії Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Снятинська міська рада про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),
суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 18 листопада 2021 року,
У серпні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДСНС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) Красноставської гімназії Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі - Гімназія) за адресою вул. Т. Шевченка, 73 у с. Красноставці Івано-Франківської області шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов'язаних з усуненням порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 300/4735/21 у задоволенні позову ГУ ДСНС було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що виявлені ГУ ДСНС порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей лише у процесі самої пожежі. Оскільки ризик виникнення пожежі має маловірогідний характер і безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то позивач вправі самостійно вжити заходів реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень. Судом не встановлено виключних обставин, що зумовлюють необхідність застосування заходів реагування саме у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель (споруд, приміщень) і обраний позивачем захід реагування не є належним, оскільки не відповідає балансу між запобіганням загрозі та забезпеченням права осіб на освіту.
ГУ ДСНС у поданій апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ході проведеної перевірки Гімназії було встановлено, що її експлуатація здійснюється з порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, про що складено акт № 145 від 25 червня 2021 року.
Зокрема, було такі порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу для життя і здоров'я людей та слугували підставою для подання позову:
дерев'яні конструкції горищного приміщення не піддано вогнезахисному оброблянню відповідно до вимог (пункт 2.5 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 (далі - Правила);
територію, приміщення та будівлі гімназії не забезпечено відповідними знаками безпеки (пункт 8розділу II Правил);
пожежний щит не укомплектований у повній мірі первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог (пункт 3.11 розділу V Правил);
не перевірено справність захисту будівель гімназії від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (пункт 1.21 розділу IV Правил).
Вказані порушення створюють реальну загрозу життю та здоров'ю як працівникам Гімназії так і учням та іншим особам. Відсутність або недостатність фінансових ресурсів, необхідних для усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, не є підставою для ухилення від виконання обов'язку по дотриманню таких вимог та для відмови у задоволенні позову, що розглядається.
Чинне законодавство пов'язує наявність чи відсутність загрози для життя і здоров'я людей від тих чи інших порушень законодавства у сфері пожежної безпеки не тільки із їхньою можливістю спричини ти саму пожежу, але й сприяти її швидкому розвитку.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги твердження відповідача про вжиття ним необхідних заходів, спрямованих на дотримання пожежної безпеки, та усунення виявлених перевіркою порушень та те, що за період липень-серпень 2021 року відповідачем фактично усунено всі порушення.
Існування хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров'ю людей, є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень.
Застосований до позивача захід реагування має спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб'єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки.
Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення у порівнянні з інтересом відповідача у використанні об'єкту у власній господарській діяльності.
Належним доказом усунення суб'єктом господарювання порушень, виявлених під час перевірки, які слугували підставою для звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування, є відповідний акт перевірки, в якому буде вказано про повне усунення обставин (порушень), що слугували підставою для вжиття заходів реагування. Належних та допустимих доказів усунення зафіксованих актом порушень відповідачем не надано.
На переконання скаржника, висновок суду першої інстанції про порушення принципу пропорційності між публічними інтересами та інтересами відповідача є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року ГУ ДСНС було проведено позапланову перевірку Гімназії та винесено припис від 24 січня 2020 року №15 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
У подальшому у період з 22 червня 2021 року по 25 червня 2021 року ГУ ДСНС проведено позапланову перевірку Гімназії щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено акт № 145 від 25 червня 2021 року, у якому зафіксовано такі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки:
1) дерев'яні конструкції горищного приміщення не піддано вогнезахисному оброблянню відповідно до вимог (пункт 2.5 розділу III Правил);
2) територію, приміщення та будівлі гімназії не забезпечено відповідними знаками безпеки (пункт 8 розділу II Правил);
3) пожежний щит не укомплектований у повній мірі первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог (пункт 3.11 розділу V Правил);
4) не перевірено справність захисту будівель гімназії від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (пункт 1.21 розділу IV Правил).
Внаслідок невиконання Гімназією вимог припису ГУ ДСНС звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається, про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю)
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як свідчать матеріали справи, Гімназія не оспорює правомірності проведення ГУ ДСНС позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, результати якого оформлено актом № 145 від 25 червня 2021 року, і суть зазначеного публічно-правового спору зводиться до перевірки обґрунтованості висновків позивача про наявність у діях відповідача таких порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а отже вимагають вжиття заходів реагування у виді зупинення експлуатації будівель, що використовуються Гімназією, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Приписами статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:
1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.
З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов'язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб'єктів господарювання суб'єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні із наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.
На переконання апеляційного суду, наведені приписи КЦЗ пов'язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров'ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Окрім того, апеляційний суд враховує те, що на час виникнення спірних правовідносин у суб'єкта господарювання, щодо якого застосовано заходи реагування, відсутня можливість подати заяву про їх скасування у випадку усунення, а прийняття судом рішення про зупинення без всебічного та повного вивчення матеріалів справи призведе до повного зупинення роботи Гімназії, як закладу освіти дітей.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.
Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов'язковою, і таке інше).
Отже, у разі якщо правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв'язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.
Додатково апеляційний суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, відповідно до якого законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції слушно зауважив, що за позовами про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) позивач має обґрунтувати наявність підстав для цього, вказавши не тільки виявлені у діях (бездіяльності) відповідача порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а й необхідність застосування певного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Окрім того, апеляційний суд наголошує на тому, що захід реагування у вигляді повного зупинення об'єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі. якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.
З урахуванням наведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що обраний ГУ ДСНС захід реагування на виявлені у Гімназії порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з урахуванням вимог пропорційності не є такими, що відповідають принципу балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача, оскільки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожежі, а гіпотетично можуть являти собою небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей лише у разі ймовірного виникнення пожежі.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що вжиття заходів реагування шляхом опечатування вхідних дверей Гімназії створює непереборні перешкоди для усунення відповідачем будь-яких порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки у його приміщенні, оскільки унеможливить до нього доступ. При цьому залишається незрозумілим яким чином за умови опечатування вхідних дверей відповідача ГУ ДСНС мало би забезпечити доступ до приміщень позивача для виконання робіт, пов'язаних з усуненням порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 300/4735/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко