21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10219/21 пров. № А/857/829/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (головуючий суддя: Ковальчук В.Д., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максор Груп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
встановив:
Головне управління ДПС у Волинській області 17.08.2021 звернулося до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного агропромислового підприємства «Поділля-Агро» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.08.2021.
Обґрунтовує позов тим, що на підставі наказу від 12.07.2021 № 2060 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472)», у зв'язку з неможливістю проведення перевірки внаслідок відсутністю посадових осіб за юридичною адресою відповідача, контролюючим органом прийнято інший наказ від 18.08.2021 № 2415 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472)» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з травня 2021 року.
При виході працівниками податкового органу 19.08.2021 за податковою адресою підприємства, встановлено відсутність посадових осіб ТзОВ «Максор Груп», про що складено акт від 19.08.2021 № 901/07-02/420424.
Позивач вказує, що вищевказані факти унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, внаслідок чого о 10 годині 30 хвилин 20.08.2021 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «Максор Груп».
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максор Груп» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Максор Груп», на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20 серпня 2021 року, відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до суду з позовною заявою в межах загального позовного провадження, а не у порядку передбаченому ст. 283 КАС України, а тому застосування 96 годин є коректним лише при скороченій процедурі (ст. 283 КАС України) та є неможливим при поданні позову у загальному позовному провадженні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з поданням ТзОВ «Максор Груп» податкової декларації за травень 2021 року з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, ГУ ДПС у Волинській області було видано наказ від 12.07.2021 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472», яким передбачено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» з 13 липня 2021 року тривалістю 5 робочих днів.
З метою проведення перевірки, згідно вказаного наказу та на підставі направлень від 12.07.2021 № 2009, № 2010, службовими особами ГУ ДПС у Волинській області було здійснено 13.07.2021 виїзд за юридичною адресою ТзОВ «Максор Груп»: 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 54.
В ході виїздів на цю адресу встановлено наявність п'ятиповерхового приміщення, в якому розміщено магазини, спортивний клуб «Legion», бар "Явір" та офіси ряду інших суб'єктів господарської діяльності, проте вивісок, стендів чи будь-якої іншої інформації, яка б свідчила про діяльність ТзОВ «Максор Груп» та їх посадових (уповноважених) осіб не встановлено, про що складено посадовими особами податкового органу акт від 14.07.2021 № 709/07-02/42042472 перевірки місцезнаходження платника податків та неможливістю проведення перевірки.
У цьому акті зазначено, що працівниками контролюючого органу здійснено спробу зв'язатись з директором товариства за телефоном зазначеним у ІТС «Податковий блок», проте відповіді не отримано, а також 14.07.2021 надіслано лист-повідомлення про початок перевірки та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копію наказу (вих. № 11049/6 від 14.07.2021), однак відповіді також не отримано.
У зв'язку з неможливістю проведення перевірки, внаслідок відсутності посадових осіб за юридичною адресою відповідача, контролюючим органом прийнято інший наказ від 18.08.2021 № 2415 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472)» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з травня 2021 року.
Цим наказом передбачено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Максор Груп» з 19 серпня 2021 року тривалістю 5 робочих днів.
З метою проведення перевірки згідно вказаного наказу та на підставі направлень від 18.08.2021 № 2504, № 2509 службовими особами ГУ ДПС у Волинській області повторно було здійснено 19.08.2021 виїзд за юридичною адресою ТзОВ «Максор Груп»: 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 54.
Оскільки, ТзОВ «Максор Груп» та їх посадових (уповноважених) осіб не встановлено за вказаною адресою, то, посадовими особами податкового органу складено акт від 19.08.2021 № 901/07-02/42042472 перевірки місцезнаходження платника податків та неможливістю проведення перевірки.
Як зазначено в цьому акті, працівниками контролюючого органу здійснено спробу зв'язатись з директором товариства за телефоном, зазначеним у ІТС «Податковий блок», проте відповіді не отримано, а також 19.08.2021 надіслано лист-повідомлення про початок перевірки та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копію наказу (вих. № 12605/6/03-20-07-02-06 від 19.07.2021).
Враховуючи вищенаведені факти, зокрема, відсутність посадових осіб за юридичною адресою ТзОВ «Максор Груп», що унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки, начальником ГУ ДПС у Волинській області о 10 годині 30 хвилин 20.08.2021 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідача.
Позивач 17.09.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в порядку позовного провадження, та просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «Максор Груп» на підставі рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.08.2021.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. (п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України).
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).
Згідно п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого (далі - Порядок № 632).
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 632 передбачено обставини, за яких застосовується арешт майна.
Порядок застосування арешту майна визначений Розділом ІV Порядку № 632.
Так, згідно п. п. 1, 2 Розділу ІV Порядку № 632 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).
Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставинами, що зумовлюють звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обставини, за яких застосовується арешт майна передбачені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України та Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 632, а рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків є лише підставою звернення до суду із заявою про обґрунтованість арешту майна платника податків, термін подання якого встановлено у п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України та п. 2 Розділу ІV Порядку № 632.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (підпункт 94.19.6 пункту 94.19 статті 94 ПК України); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (підпункт 94.19.7 пункту 94.19 статті 94 ПК України).
Тобто, відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2022 у справі № 805/3576/17-а.
Враховуючи вищевикладене, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (20.08.2021) минуло 96 годин, так як з позовом до суду про підтвердження обґрунтованості такого, позивач звернувся 17.09.2021, а тому строк передбачений п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України є пропущеним. Отже, застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, п. 94.2. ст. 92 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
94.2.9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналогічні обставини, за яких застосовується арешт майна, визначені у розділі ІІІ Порядку № 632.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що перелік обставини, за яких застосовується арешт майна є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що начальником ГУ ДПС у Волинській області о 10 годині 30 хвилин 20.08.2021 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідача, у зв'язку відсутністю посадових осіб за юридичною адресою ТзОВ «Максор Груп», що унеможливили проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність посадових осіб платника податків за юридичною адресою, в розумінні п. 94.2. ст. 92 ПК України та розділу ІІІ Порядку № 632, не є підставою для застосування контролюючим органом арешту майна.
Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції судом першої інстанції застосовано у спірних правовідносинах ст. 283 КАС України, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, тобто в межах строку, який передбачений п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки звертаючись з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного агропромислового підприємства «Поділля-Агро» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.08.2021, контролюючим органом не дотримано вимог ст. 94 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, яким затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 140/10219/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш