20 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/23871/21 пров. № А/857/452/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. про повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (суддя суду І інстанції: Лунь З.І.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 13.12.2021р. м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. повернуто позивачу Головному управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. в порядку п.5 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Кавер Енерджі Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; також згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вирішено питання про повернення з державного бюджету позивачу сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн. (а.с.6 і на звороті).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ГУ ДПС у Львівській обл., який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.8-9).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що підставою для повернення позовної заяви слугувала наявність у провадженні суду справи № 380/21229/21 за позовом ГУ ДПС у Львівській обл. про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Разом з тим, по наведеній справі розглядається позов щодо застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій. У справі № 380/23871/21 позов стосується підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс».
За таких умов правові підстави для повернення позовної заяви є відсутніми.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 10.12.2021р. до суду першої інстанції надійшла позовна заява ГУ ДПС у Львівській обл. до ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (а.с.1-2).
Згідно ухвали суду від 13.12.2021р. заявлений позов повернуто позивачу ГУ ДПС у Львівській обл., оскільки відповідно до відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлена наявність у провадженні суду іншої справи № 380/21229/21 за позовом ГУ ДПС у Львівській обл. про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.
Оскільки адміністративні позови у справах №№ 380/21229/21, 380/23871/21 стосуються підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту всього майна того самого суб'єкта, як основні вимоги, то заявлений позов підлягає поверненню позивачу.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Згідно з п.5 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Отже, за змістом процесуального закону реалізація вимог п.5 ч.4 ст.169 КАС України призводить до повернення однієї з двох аналогічних позовних заяв, які є наявними в суді на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, за умови, що стосовно іншої позовної заяви не прийнято відповідного процесуального рішення.
Із змісту обох позовних заяв ГУ ДПС у Львівській обл. слідує, що такі позови стосуються різних предметів, а саме:
23.11.2021р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив застосувати арешт коштів ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс», що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій (правова підстава звернення: пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу /ПК/ України - а.с.13-15);
10.12.2021р. позивачем подано до суду позов, в якому він просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» (правова підстава звернення: п.94.10 ст.94 ПК України - а.с.1-2).
Також відповідно до ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо:
1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, сам процесуальний закон розрізняє два види окремих позовів податкового органу, що витікають з приписів ст.94 ПК України.
Додатково колегія суддів наголошує на тому, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені нормами матеріального права, а саме приписами ст.94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми ст.94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України накладається за рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.
Наведені норми кореспондуються з приписом п.94.4 ст.94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.
При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст.94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017р.
Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що судом першої інстанції помилково прийнято ухвалу про повернення позовної заяви.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви ГУ ДПС у Львівській обл. на підставі п.5 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є безпідставною, а відтак не відповідає вимогам закону.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ ДПС у Львівській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/23871/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 21.04.2022р.