13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/4483/20 пров. № А/857/22388/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі №380/4483/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Захід" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Карп'як О.О.,
час ухвалення рішення - 28.10.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 08.11.2021 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Захід" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2020 року №0003460501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 858901,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 687121 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 171780,25 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2020 року №0003460501, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято за результатами перевірки, що оформлена актом від 28 лютого 2020 року №418/05.1/25550718, в процесі проведення якої встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Максбудрем», оскільки такі фактично не відбувалися. Зазначає, що згідно з даними системи ТОВ «Максбудрем» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області. Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель. Чисельність працівників в серпні 2019 року - 11 осіб, вересні 2019 року - 12 осіб, виплати доходів за цивільно - правовими договорами та за ознакою «157- дохід виплачений самозайнятій особі» не проводились. При цьому, відповідно до АІС «Податковий блок» підсистема «Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України» встановлено, що ТОВ «Максбудрем» протягом серпня та вересня 2019 року здійснювало виконання будівельних робіт на користь 67 суб'єктів господарювання на значній території України. Звертає увагу, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Максбудрем» не здійснювало придбання послуг субпідряду, залучення до виконання робіт третіх осіб, а також послуг з придбання чи оренди основних засобів, тому вважає, що ТОВ «Максбудрем» не могли здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності власних та залучених основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Сам договір між позивачем та ТОВ «Максбудрем» не містить інформації щодо істотних умов, таких як предмет, ціна та строк виконання робіт. Аналіз копій актів приймання виконаних робіт засвідчив, що їх зміст додатково вказує на нереальність операцій з надання вказаних послуг за серпень - вересень 2019 року. Крім того, зазначає, що на необґрунтованість податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями вказують також постанови Червоноградського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року по справі №459/932/20 та від 09 червня 2020 року по справі №459/931/20. Таким чином, вважає, що на нереальність господарських операцій між ТОВ «Престиж - Захід» та ТОВ «Максбудрем» вказують численні прямі та непрямі докази, зібрані перевіряючими в ході проведення перевірки позивача, які в сукупному взаємозв'язку підтверджують їх удаваність та виключну спрямованість на отримання податкової вигоди. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача (апелянта) - Кельбас Р. А. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, повторно подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю прибути у судове засідання, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням представника позивача; явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта) перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж - Захід” зареєстроване як юридична особа 22 квітня 1998 року, ЄДРПОУ 25550718, є платником податку на додану вартість (з 01.07.2004). Згідно з витягом з ЄДРПОУ до видів діяльності позивача віднесено: будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво інших меблів, виробництво щитового паркету, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, установлення столярних виробів, покрівельні роботи, роздрібна торгівля залізними виробами будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, інша професійна, наукова та технічна діяльність.
На підставі направлень від 17 лютого 2020 року №1722, 1723 та відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13 лютого 2020 року №1045 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ “Престиж - Захід” з питань проведення взаємовідносин із ТОВ “Максбудрем” за період серпень та вересень 2019 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 28 лютого 2020 року №418/05.1/25550718 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ “Престиж - Захід” п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 687121,00 грн, в тому числі за вересень 2019 у сумі 687121 грн.
24 березня 2020 року ГУДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 28 лютого 2020 року №418/05.1/25550718 винесено податкове повідомлення - рішення №0003460501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 858901,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 687121 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 171780,25 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС у Львівські області. За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення, згідно з яким висновки акта перевірки вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ “Престиж - Захід” від 13 березня 2020 року не спростовують висновки акта.
Не погоджуючись з правомірністю винесення податкового повідомлення - рішення від 24 березня 2020 року №0003460501, позивач його оскаржив в адміністративному порядку. Однак, рішенням ДПС України від 19 травня 2020 року №16538/6/99-00-08-05-01-06, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24 березня 2020 року №0003460501, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 24 березня 2020 року №0003460501, позивач оскаржив його в суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Максбудрем" мають реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, а тому відсутні підстави для висновків про завищення витрат та заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.
За змістом п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
П.198.2 ст.198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.198.6 ст.198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
П.200.4 ст.200 ПК України передбачає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
За змістом п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно з п.14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.14.1.231 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
П.44.1 ст.44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з аналізу наведених норм можна дійти висновку, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством “ВФ Україна” (замовник) укладено договір генерального підряду №DZ-19-500064 від 21 січня 2019 року, відповідно до п.1.1 якого генпідрядник відповідно до ліцензії АЕ №525323 ДАБІ від 09 грудня 2014 року зобов'язується виконати на умовах цього договору генерального підряду і за завданням замовника комплекс робіт по реконструкції об'єкту нерухомого майна під розміщення Телекомунікаційного центру зв'язку ПрАТ “ВФ Україна” в м. Львів, вул. Пасічна, 135, що виконуються в рамках проекту “Капітальний ремонт комплексної будівлі для розміщення технології та персоналу (м. Львів, вул. Пасічна,135)”, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їх вартість генпідряднику на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, що є невід'ємними частинами даного договору з моменту їх вступу в дію.
Відповідно до п.1.2 договору генерального підряду комплекс робіт з реконструкції об'єкту, що зобов'язується виконати генпідрядник складається з: загальних будівельно - монтажних робіт; електромонтажних робіт; сантехнічних робіт; робіт по вентиляції та кондиціюванню; робіт з благоустрою території; робіт з газозабезпечення; робіт по улаштуванню протипожежного водопроводу; робіт з оздоблення фасадів; робіт з улаштування систем протипожежного захисту; робіт з монтажу устаткування дахової котельні; виконання функцій замовника з одержання дозвільної документації; інших робіт.
Згідно з п.2.1 договору генерального підряду, у зв'язку з тим, що роботи виконуються поетапно, по кожному етапу визначається вартість, терміни і види виконуваних робіт та складається відповідна додаткова угода.
Відповідно до п.4.5, 4.8 договору генерального підряду проміжні розрахунки та кінцевий розрахунок замовним здійснює протягом 15 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт відповідно до додаткових угод. Підставою для підписання актів виконаних робіт є належним чином виконані роботи. Акти виконаних робіт готуються генпідрядником та підписуються повноважними представниками сторін, за результатами приймання відповідних робіт.
Згідно з п.6.1.3, 6.1.6 договору генерального підряду вибір субпідрядників погоджувати з замовником. Кінцеве рішення у визначенні субпідрядників приймає замовник. Погодження відбувається шляхом обміну повідомленнями засобами електронної пошти. Проводити закупівлю будівельних матеріалів у корпоративного постачальника замовника. При підписанні актів виконаних робіт надавати замовнику копії накладних з вказаною вартістю матеріалів.
Крім того, між позивачем (генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством “ВФ Україна” (замовник) укладено додаткові угоди до договору генерального підряду №DZ-19-500064 від 21 січня 2019 року, зокрема: №3 від 14 березня 2019 року; №4 від 12 серпня 2019 року; №6 від 05 вересня 2019 року; №8 від 15 листопада 2019 року.
01 липня 2019 року між позивачем (замовник) та ТОВ “Максбудрем” (підрядник) укладено договір на виконання ремонтно - будівельних робіт №01/07 відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а підрядник виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єктах замовника, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає її в обумовлені строки замовнику усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту, а замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт, прийняти та оплатити роботи. Згідно з п.3.1 договору договірна ціна за цим договором складає: згідно з актів виконаних робіт та включає витрати підрядника на необхідні матеріали.
Підрядником та замовником на підтвердження виконання умов договору від 01 липня 2019 року №01/07 складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 3284481,60 грн, в т.ч. ПДВ 547413,60 грн у серпні та вересні 2019 року.
У бухгалтерському обліку ТОВ “Престиж - Захід” взаєморозрахунки з ТОВ “Максбудрем” за період серпень 2019 - вересень 2019 відображено наступними проведеннями: Дт 93 Кт 631- 3284481,60 грн., Дт 631 Кт 311- 4148721,60 грн.; Дт 6442 Кт 631- 691454 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, оплата по договору від 01 липня 2019 року №01/07 здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку на суму 4148721,60 грн згідно з платіжним дорученням від 20 серпня 2019 року №41, від 21 серпня 2019 року №42, від 11 вересня 2019 року №4320, від 23 вересня 2019 року №4371.
Крім того, ТОВ “Максбудрем” для ТОВ “Престиж - Захід” зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №9 від 21 серпня 2019 року, №10 від 20 серпня 2019 року, №2 від 11 вересня 2019 року, №1 від 11 вересня 2019 року, №1 від 20 серпня 2019 року.
При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що посадові особи відповідача дійшли висновку, що ТОВ "Максбудрем " не здійснювало операцій з надання ТОВ "Престиж - Захід" будівельно-монтажних робіт на вказаному об'єкті, а лише здійснювало складання первинних бухгалтерських документів на безтоварні операції. Зокрема, в акті перевірки зазначається, що за результатами аналізу діяльності постачальника відповідно до наявної інформації в АІС “Податковий блок” перевіркою встановлено, що за період серпень 2019 та вересень 2019 та в попередніх періодах у ТОВ “Максбудрем” відсутнє придбання послуг по виконанню ремонтно - будівельних робіт по об'єктах ПрАТ “МТС Україна”, загально будівельних (демонтажних) робіт та придбання необхідних матеріалів для ремонтно - будівельних робіт, що свідчить про відсутність придбання робіт (послуг), матеріалів для подальшої їх реалізації на ТОВ “Престиж - Захід”. Відповідно до проведеного аналізу даних ЄРПН та Балансу станом на 31 грудня 2018 року встановлено відсутність власних та орендованих основних фондів, транспортних засобів, спецтехніки необхідної для виконання вищезазначених робіт. ТОВ “Максбудрем”, маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних та ремонтних робіт одночасно у Львівській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Івано - Франківській, Полтавській, Харківській областях та м. Києві, що свідчить про нереальний характер їх фактичного проведення (сторінка 16 акта перевірки).
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ “Максбудрем” не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів - підрядників необхідних для виконання вищевказаних робіт (сторінка 18 акта перевірки).
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи контролюючого органу про неможливість проведення господарських операцій не заслуговують на увагу, оскільки системний аналіз фінансово-господарських операцій, первинних документів, які підтверджують здійснення будівельно-монтажних робіт, первинних документів, які підтверджують передачу виконаних будівельно-монтажних робіт ПрАТ “ВФ Україна” (замовнику), а також інших доказів свідчить про реальність господарських операцій, правильність відображення їх в обліку, наявність для позивача ділової мети та розумної економічної причини їх здійснення.
Матеріалами справи стверджується, що позивачем включено до складу витрат вартість виконаних будівельно-монтажних робіт від ТОВ "Максбудрем" та у відповідності до вимог ст.14 п.14.1 пп.14.1.181, ст.198 п.198 пп."а" та п.198.6 ПК України включав до складу свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за такі будівельно-монтажні роботи, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст.9 ч.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для виникнення у позивача витрат, а також права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення будівельно-монтажних робіт та здійснення операцій із придбання та оплати таких робіт, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як вбачається з матеріалів справи, реальний характер договору на виконання ремонтно - будівельних робіт №01/07 від 01 липня 2019 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Максбудрем" підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по виконанню робіт, про що свідчать надані для перевірки документи, а також наявні в матеріалах справи докази: договір №01/07 від 01 липня 2019 року (том 1 а.с.50-51), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в та форма КБ - 3) (свідчать про факт виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядником та їх прийняття позивачем, як замовником) (том 1 а.с.52-90); податкові накладні (свідчать про право позивача на податковий кредит); ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж - Захід" від 23 грудня 2014 року АЕ №525323 (том 1 а.с.109-110), договір генерального підряду №DZ-19-500064 від 21 січня 2019 року та додаткові угоди до нього, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в та форма КБ - 3) (свідчать про фактичну передачу виконаних будівельно-монтажних робіт позивачем як генпідрядником замовнику та їх прийняття замовником); копії платіжних доручень (том 1 а.с.91-94); акти звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с.95); штатний розпис ТзОВ “Престиж - Захід” (том 1 а.с. 96-107); дозвіл №0099.19.46, №0334.17.46, виданий ТзОВ “Престиж - Захід” (том 1 а.с.111, 113); ліцензія АЕ №291833 (том 1 а.с.112); ліцензія від 28 листопада 2018 року №72-Л, видана ТзОВ “Максбудрем” (том 1 а.с.124-125).
Крім того, відповідні первинні бухгалтерські документи між позивачем та ТОВ "Максбудрем" були оформлені за наслідками фактичного здійснення господарських операцій, які спричинили зміни майнового стану позивача, як суб'єкта господарювання та платника податків. Такі господарські операції супроводжувалися реальним рухом активів на підприємстві, а їх результати були відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Престиж - Захід". Відповідні первинні документи підписані уповноваженими представниками сторін. Належних доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.
Правові наслідки у виді наявності у позивача витрат та права на формування відповідних сум податкового кредиту виникли за наявності сукупності таких обставин та підстав, як фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій з виконання будівельно-монтажних робіт; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такі операції; наявності у сторін договору спеціальної податкової правосуб'єктності (на момент здійснення господарських операцій всі суб'єкти були зареєстровані платниками ПДВ); наявності у Товариства належним чином зареєстрованих податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Як правильно зазначив, суд першої інстанції, доводи відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ "Максбудрем" на підставі витягів податкової інформації, складених податковими органами, які містять висновки про наявність у підприємства-контрагента позивача ознак фіктивності (відсутність можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів - підрядників необхідних для виконання вищевказаних робіт) не є безумовною підставою для висновку про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у ТОВ "Максбудрем" наявна ліцензія на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, що підтверджує можливість суб'єкта господарювання здійснювати вказану у ліцензії діяльність з точки зору організаційних, кваліфікаційних та технологічних вимог, тому покликання апелянта на недостатню кількість працівників, які перебували у трудових відносинах із вказаним товариством, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних робіт та ремонтних робіт одночасно у 9 областях України та м. Києві не обґрунтовані в частині поняття “значних обсягів робіт” та “невідповідний штат працівників”. Крім того, в акті перевірки не відображено інформації про те, які ж обсяги робіт було виконано ТОВ “Максбудрем” у спірний період по договорах з іншими контрагентами (окрім позивача), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи апелянта про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про нереальність договору.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, інформація з баз даних, стосується виключно контрагента і не вказує, жодним чином на протиправні дії платника податків - позивача, як покупця товарів та робіт у його контрагента, а твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.
З врахуванням наведеного, покликання апелянта виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагенту позивача щодо відсутності у нього виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, в якості обґрунтування висновку нереальності здійснення господарських операцій, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, виконання робіт, а тому доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагента позивача здійснити надання послуг за вищенаведеним договором, не підтверджені жодними належними доказами.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, контролюючим органом не враховано, що порушення вимог законодавства зі сторони контрагента Товариства не може мати негативних наслідків для самого ТОВ "Престиж - Захід", оскільки останнє діяло у цих правовідносинах добросовісно, з повним і неухильним дотриманням вимог податкового законодавства. Контролюючим органом не встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність посадових осіб ТОВ "Престиж - Захід" про можливу протиправну діяльність контрагента та про узгодженість таких дій. Позивач прийняв за відповідними актами приймання будівельних робіт виконані субпідрядником (ТОВ "Максбудрем") будівельно-монтажні роботи та відповідно здав їх Замовнику за Договором генерального підряду.
Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що встановлений перевіркою ряд невідповідностей в актах приймання будівельних робіт не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Крім того, зі змісту листа ТОВ "Престиж - Захід" від 03 вересня 2020 року №03/09 до ТОВ “Максбудрем” вбачається, що позивач просить вважати правильним найменування будівництва та його адреса: Виконання ремонтно - будівельних робіт по об'єктах ПрАТ “ВФ Україна” за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,135 на замовлення ТзОВ “Престиж - Захід” та привести у відповідність первинні документи форми КБ-3 довідка про вартість виконаних будівельних робіт, та КБ-2в акт приймання виконаних будівельних робіт за період з липня 2019 року по грудень 2019 року.
В частині доводів апелянта про те, що сам договір між позивачем та ТОВ “Максбудрем” не містить інформації щодо істотних умов, таких як предмет, ціна та строк виконання робіт, то колегія суддів такі відхиляє та зазначає наступне.
Зі змісту договору на виконання ремонтно - будівельних робіт між позивачем (замовник) та ТОВ “Максбудрем” (підрядник) №01/07 від 01 липня 2019 року вбачається, що він містить предмет: (п.2.1) “Замовник доручає, а підрядник виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єктах замовника, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає її в обумовлені строки замовнику усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту, а замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт, прийняти та оплатити роботи”; ціна: (п.3.1) “договірна ціна за цим договором складає: згідно актів виконаних робіт та включає витрати підрядника на необхідні матеріали”; строк виконання робіт: (п.5.1) “підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт упродовж десяти днів з моменту отримання аванс. Орієнтований термін виконання робіт протягом 2019 року. Зазначена дата може змінюватись, що затверджується сторонами у додатковій угоді до цього договору.”
Крім того, у період з серпня по вересень 2019 року позивачем виконувався великий обсяг робіт на іншому об'єкті будівництва відповідно до договору будівельного підряду №11-05/ВТ від 14 листопада 2018 року на виконання комплексної модернізації будівлі ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 за адресою Волинська обл., м. Нововолинськ в рамках проекту “Перший крок у переході на використання відновлювальних джерел енергії”, що підтверджується копією договору (том 2 а.с.30-31), тому з метою дотримання строків виконання будівельних робіт за договором з ПрАТ “ВФ Україна” позивачем укладено договір з ТОВ “Максбудрем”, що спростовує факт відсутності наявної мети укладення договору між позивачем та ТОВ “Максбудрем”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також реєстрація контрагентом позивача податкових накладних, оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, при цьому, недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).
Доводи контролюючого органу в частині необґрунтованості податкової вигоди у виді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями, про що вказують постанови Червоноградського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року по справі №459/932/20 та від 09 червня 2020 року по справі №459/931/20, якими визнано винними головного бухгалтера та директора ТОВ «Престиж-Захід» у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1 КУпАП та накладено на них адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія суддів відхиляє та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставина порушення бухгалтером та директором товариства порядку ведення податкового обліку не може бути покладена в основу судового рішення у даній адміністративній справі, оскільки цими постановами не встановлено обставин і не міститься висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Максбудрем” та не є підставою для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Максбудрем" мають реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, а тому відсутні підстави для висновків про завищення витрат та заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 380/4483/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 21 квітня 2022 року.