79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.07 Справа№ 22-261а
Господарський суд Львівської області у складі:
Судді: Желік М.Б.
при секретарі Дімітрова О.
за участю представників сторін:
від позивача: Маруняк А.Н. - представник
від відповідача: Зелінська С.В. -представник
розглянув матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Автосвіт», м. Львів, до Львівської міської ради, м. Львів, про скасування ухвали Львівської міської ради №786 від 19.04.2007 р..
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Автосвіт», м. Львів, звернулось із позовом до Львівської міської ради, м. Львів, про скасування ухвали №786 від 19.04.2007 р. Львівської міської ради “Про відміну ухвали міської ради від 03.07.2003 р. №720».
Ухвалою суду від 19.07.2007 р. було відкрито провадження по справі та призначено розгляд на 06.09.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 06.09.2007 р., 27.09.2007 р..
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, та пояснив, зокрема, що оспорюванною ухвалою №786 від 19.04.2007 р. Львівської міської ради “Про відміну ухвали міської ради від 03.07.2003 р. №720» відповідач незаконно та безпідставно скасував власну ухвалу “Про погодження ТзОВ “Торговий центр “Автосвіт» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для влаштування авто ринку на вул. Перфецького, 9 у м. Львові». Зазначив, що спір щодо підставності користування неодноразово розглядався судовими інстанціями, якими було встановлено відсутність підстав для припинення землекористування. Просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов заперечила, вважає ухвалу Львівської міської ради №786 від 19.04.2007 року прийняту відповідно до норм діючого законодавства, однак письмових заперечень щодо позовних вимог не представила. Просила в позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Розпорядженням №1034 Франківської районної адміністрації від 22.07.2002 р. “Про впорядкування території біля будинку №3 по вул. Перфецького та організацію тимчасового торговельного майданчика для реалізації автозапчастин на вул. Перфецького, 9» позивачу було дозволено організувати тимчасовий торгівельний майданчик для реалізації автозапчастин. Ухвалою №720 від 03.07.2003 р. Львівської міської ради “Про погодження ТзОВ “Торговий центр “АВТОСВІТ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для влаштування авто ринку на вул. Перфецького, 9 у м. Львові» позивачу було погоджено місце розташування земельної ділянки та дозволено виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на три роки площею 0,125 га для влаштування авто ринку на вул. Перфецького, 9 у м. Львові.
На виконання даної ухвали позивачем були вжиті відповідні дії, що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р. у справі №1/332-26/112. Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.07.2007 р. у справі №3/187-10/123 встановлено відповідність цих дій встановленому у ст. ст. 123 -124 ЗК України порядку передачі та набуття юридичною особою права оренди земельної ділянки. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оспорюванною ухвалою Львівської міської ради №786 від 19.04.2007 р. “Про відміну ухвали міської ради від 03.07.2003 р. №720» відповідач відмінив ухвалу №720 від 03.07.2003 р. Львівської міської ради “Про погодження ТзОВ “Торговий центр “АВТОСВІТ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для влаштування авто ринку на вул. Перфецького, 9 у м. Львові» та зобов'язав позивача звільнити земельну ділянку по вул. Перфецького, 9, як зайняту самовільно, посилаючись у преамбулі на ведення самовільного будівництва.
Однак, належних доказів ведення позивачем самовільного будівництва суду не надано. Щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки спір неодноразово був предметом розгляду суду, однак, підстав для звільнення позивачем земельної ділянки судові інстанції не встановили, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р. у справі №1/332-26/112, ухвалі господарського суду Львівської області від 19.07.2007 р. у справі №3/187-10/123.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗК України.
Відповідно до ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням, до якого додаються матеріали, передбачені законодавством, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування, до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Ч. 5 ст. 123 ЗК України встановлює обов'язок відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради розглянути клопотання у місячний строк і надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Крім цього, відповідно до ч. 9 ст. 123 ЗК України, рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Оспорювана ухвала за своєю суттю є відмовою у наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, однак, передбачене законом обґрунтування відсутнє, а наявність передбачених законом підстав для відмови суду не доведена. У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, ухвала №720 від 03.07.2003 р. Львівської міської ради “Про погодження ТзОВ “Торговий центр “АВТОСВІТ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для влаштування авто ринку на вул. Перфецького, 9 у м. Львові» є правовим актом індивідуального характеру, яка вичерпує свою обов'язковість одноразовим застосуванням.
Твердження відповідача про його право вільно і самостійно вирішувати питання надання земельних ділянок в оренду не заслуговують на увагу в силу ст. 19 Конституції України, яка встановлює для органів місцевого самоврядування спеціально-дозволений принцип діяльності.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із ч. 10 ст. 59 вказаного закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Матеріали справи свідчать про недотримання відповідачем зазначених вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; тощо. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати ухвалу №786 від 19.04.2007 р. Львівської міської ради “Про відміну ухвали міської ради від 03.07.2003 р. №720».
3. Стягнути з Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Автосвіт» (м. Львів, вул. Перфецького, 9) 3,40 грн. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Желік М.Б.