Справа № 320/5587/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
21 квітня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000126/2 від 29.03.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим, апелянт зазначає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлені заперечення проти доводів апеляційної скарги, підтримано позицію, що надавалася суду першої інстанції під час розгляду справи.
В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби просить замінити відповідача по справі - Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова № 895), п. 1 якої передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Відповідно до п. 2 Постанови № 895, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Держмитслужби від 19 жовтня 2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30 червня 2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Київську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, 38, ідентифікаційний код 35843786) зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2008, номер запису 1 332 102 0000 001420 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.03.2017 між Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S., компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці (далі - продавець) та ТОВ «Маядо» (покупець) укладений контракт №11 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.6, 4.3 та 5.1 якого продавець продає, а покупець купує: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВЗ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку й обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції, згідно з інвойсами.
Усі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса.
Кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Incoterms 2010.
Строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів із дати інвойса.
Разом із товаром продавець передає позивачу наступні документи: інвойс (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали).
У ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.
Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії контракту.
13.03.2021 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №Z082021002000005 на загальну суму 25 180,67 доларів США. Відповідно до інвойса №Z082021002000005 від 13.03.2021 товар постачається на умовах CIF Одеса, умови оплати -після отримання товару протягом дії контракту.
29.03.2021 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №Z082021002000005 від 13.03.2021 (далі - товар), а саме: товар №1 - покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду прямокутної форми, SPC паркет (композитна підлога), в асортименті, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 3918101090, нетто-вагою 21 902 кг, загальною вартістю 25 180,67 доларів США.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), складає 25 180,67 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CIF Одеса, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №Z082021002000005 від 13.03.2021;
- (0705) коносамент №ARKIST0000319675 від 19.03.2021;
- (0730) автотранспортна накладна №060178 від 26.03.2021;
- (3530) страховий поліс №0001-0410-05462021 від 17.03.2021;
- (4103) додаткова угода №2 від 07.05.2018 до контракту;
- (4104) контракт.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
29.03.2021 позивач в особі свого представника (декларанта) Малиновського Р.М. на вказаний запит надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення №21343100EX068498 від 15.03.2021 та заяву, в якій повідомив відповідачу про відсутність можливості надати інші додаткові документи, крім поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021.
29.03.2021 Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО-2 митного поста Столичний UA100070 було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000126/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 скоригував з 25 180,67 доларів США до рівня 50 822,87 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митницею перевірено застереження щодо застосування методу визначення митної вартості товарів згідно зі статтею 58 МК України та з'ясовано, що позивач зазначив про пов'язаність із продавцем.
Згідно з умовами контракту постачання товарів відбувається на підставі інвойсів до кожної окремої партії товару, проте в контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так, в пункті 1.2 контракту зазначено, що всі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса, що може означати застосування неринкових цін у наданому інвойсі №Z082021002000005 від 13.03.2021. Крім того, контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар (пункт 5.2 передбачає або попередню оплату, або після отримання товарів). Пунктом 5.1 контракту визначено, що оплата здійснюється на підставі інвойса протягом дії даного контракту. Таким чином, умови, застосовані для продажу товарів, можуть впливати на ціну товар.
Митний орган зазначив, що умовами поставки товарів згідно з інвойсами є CIF-Одеса. Відповідно до положень Incoterms 2010 при умовах поставки CIF продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару, переходять від продавця на покупця в момент передання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладення договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі.
Крім того, митницею було перевірено вартість подібних (аналогічних) товарів, сировиною яких є товари групи 39, та виявлено невідповідність задекларованої митної вартості товарів звичайним цінам на подібні (аналогічні) товари.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, декларант забезпечує переклад документів за власний рахунок. Разом із тим, митна декларація країни відправлення надана без перекладу.
Наданий страховий поліс №0001-0410-05462021 від 17.03.2021, проте він суперечить вимогам поставки CIF згідно з Incoterms, оскільки володільцем поліса визначено продавця. Отже, у страховому випадку саме він отримає компенсацію. Разом із тим, міжнародний торговий термін CIF означає, що продавець повинен завершити виконання дій по постачанню коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Отже, продавець повинен був забезпечити позивачу право на отримання компенсації у випадку настання страхового факту.
Київською митницею декларанту було запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи відповідно до статті 53 МК України.
У якості додаткових документів декларантом надано копію експортної митної декларації, яка прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, тому що надана без перекладу, що суперечить вимогам статті 254 МК України. Заявою б/н від 29.03.2021 декларант повідомив, що надати додаткові документи не має можливості та звернувся з проханням прийняти рішення раніше встановленого терміну.
Отже, декларантом не надано витребуваних митницею на підставі частини четвертої статті 53 МК України документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені в пунктах 1-3 частини вісімнадцятої статті 58 МК України.
Митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).
За результатами проведеного порівняння встановлено, що рівень задекларованої митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що ввезені на територію України непов'язаним з продавцями покупцям.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 57 МК України, проведена процедура консультацій між митницею та декларантом. За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням незастосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, частини шостої статті 54 МК України у зв'язку з тим, що декларантом не надано документів згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 53 МК України, та невідповідністю обраного методу визначення митної вартості умовам, наведеним у Главі 9 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з тим, що ціни угод на ідентичні товари не застосовані декларантом та не прийняті митним органом за ціною договору відповідно до умов, зазначених у статтях 59 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з тим, що ціни угод на подібні товари не прийняті митницями відповідно до умов, зазначених у статтях 60 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні непов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статі 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі, яка найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях аналогічних за характеристиками та комерційними умовами товарів.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та рівень митної вартості товарів згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація №UA500490/2021/003766 від 21.03.2021.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби в особі старшого державного інспектора Майніна Сергія Євгеновича видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2021/00150 від 29.03.2021.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100070/2021/317355 від 29.03.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 199 370,06 грн.
Разом з тим, не погоджуючись із прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України» про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Судом першої інстанції встановлено, що висновок Київської митниці Держмитслужби про відсутність у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, грунтується на тому, що на момент укладення договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація про них може бути неповна, та що в страховому полісі №0001-0410-05462021 від 17.03.2021 його володільцем визначено продавця.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, в редакції з 01.01.2011 року Incoterms 2010, CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення транспортування товару (оплати фрахту) до порту відвантаження та страхування проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто вартість перевезення вантажу до порту відвантаження та вартість страхування включаються до ціни товару, який постачається на умовах CIF згідно з Incoterms 2010.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відтак, умови поставки CIF згідно з Incoterms 2010 передбачають, що витрати на доставку товару та його страхування були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару відповідно до пунктів 5 та 7 частини десятої статті 58 МК України не підлягає збільшенню на суму витрат на доставку та страхування спірного товару.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання митного органу на те, що у страховому полісі №0001-0410-05462021 від 17.03.2021 його володільцем визначено продавця, адже відповідно до пункту б) статті А.3 Розділу CIF Incoterms 2010 договір страхування може бути укладений як в інтересах позивача, так й іншої особи, що володіє страховим інтересом відносно товару.
Колегія суддів зауважує, що продавець є особою, яка володіє страховим інтересом відносно спірного товару та може виступати володільцем страхового поліса. Крім цього цей факт не впливає на виконання продавцем своїх зобов'язань щодо страхування спірного товару. Не впливає та не може вплинути цей факт і на рівень митної вартості спірного товару, адже вартість страхування спірного товару незалежно від того яка особа виступає володільцем страхового поліса включена до ціни товару та додаткового її включення при визначенні митної вартості спірного товару закон не вимагає.
Щодо доводів відповідача про те, що надані документи містять розбіжності, колегія суддів звертає увагу ,що судом першої інстанції досліджено надані позивачем відповідачу: контракт, додаткові угоди №1 від 27.10.2017 та №2 від 07.05.2018 до контракту, інвойс №Z082021002000005 від 13.03.2021, у якому міститься посилання на контракт, страховий поліс №0001-0410-05462021 від 17.03.2021, митну декларацію країни відправлення №21343100EX068498 від 15.032021, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIF Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 25 180,67 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100070/2021/317251 від 29.03.2021 в розмірі 25 180,67 доларів США.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту інвойса №Z082021002000005 від 13.03.2021 однозначно слідує, що вартість товару складає 25 180,67 доларів США, яку позивач зобов'язаний сплатити продавцю протягом строку дії контракту, що відповідає положенням пункту 5.1 контракту.
Аналогічний розмір вартості спірного товару в 25 180,67 доларів США на умовах поставки CIF Україна міститься і в митній декларації країни відправлення №21343100EX068498 від 15.03.2021, зі змісту якої можна ідентифікувати сторони угоди (продавця та позивача), вартість та умови поставки товару, номер контейнера, у якому експортувався товар (FCIU8824850).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган при перевірці правильності визначення митної вартості товару повинен саме перевірити правильність її математичного визначення, а не ставити під сумнів строки оплати, визначені сторонами договору, що не входить у компетенцію митного органу та є втручанням у загальні засади цивільного законодавства щодо свободи договору.
Також, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції, що зі змісту спірного рішення відповідача №UA100070/2021/000126/2 від 29.03.2021 убачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UА500490/2021/003766 від 21.03.2020, яка слугувала підставою для коригування митної вартості спірного товару позивача та яка міститься в матеріалах справи, товар постачався на умовах CPT Одеса, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включено його розвантаження в порту призначення та доставку до місця призначення на митній території України, та не передбачають страхування товару зі сторони його продавця, у той час коли спірний товар позивача постачався на умовах CIF м. Одеса, Україна, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови доставки товару до порту призначення, тобто не включають в себе витрати на його доставку до місця призначення на митній території України, проте включають страхування товару зі сторони його продавця.
Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на страхування, витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України).
Відтак, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №UА500490/2021/003766 від 21.03.2021 є протиправним.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом. В зв'язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №№UA100070/2021/000126/2 від 29.03.2021 є обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 21.04.2022р.)